5.3. Загальнолюдське в моралі.

Узагальненими регулятивами людської поведінки є заповіді різних релігій, зокрема як християнство, іудаїзм, буддизм та ін. заповідають людям не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не говорити неправди, не бажати власності іншого. Подібні і більш високі, що потребують особливої духовної роботи, заповіді любові, співчуття, самозречення, висунуті названими релігіями.

Загальнолюдський характер мають і історично більш пізні „навічні” моральні здобутки людства, такі, як ідея свободи, трудова етика, визнання неповторної цінності людської індивідуальності тощо. І якщо навіть у деяких країнах остання цінність, цінність людської індивідуальності, на відміну від більшості цивілізованих країн світу, ще й досі не визнається, – немає сумніву, на чиєму боці в даному разі загальнолюдська мораль.

Ще одним елементом загальнолюдського постають спільні психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості. Кожна людина здатна відчувати сором або докори совісті, усвідомлювати свій обов’язок і відповідальність, співчувати іншим людям. Нарешті важливо, що в процесі розвитку і спілкування нагромаджується певний моральний досвід, який набуває загальнолюдського значення. Духовна криза пізнього Ренесансу стала, скажімо, для європейської культури досвідом не менш повчальним, ніж творче піднесення, породжене цією епохою. Будемо сподіватись, що страшні колізії 20 ст. виявляться кінець кінцем для прийдешніх поколінь досвідом, що зробить їх мудрішими, чутливішими до запитів реальності й вимог людяності та моралі.

Література: 4, 7, 12, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 33, 35, 37, 55, 56, 57, 67, 68.

Лекція 3. Поняття і структура моральної свідомості (2 год.)

1. Поняття моральної свідомості.

2. Структура моральної свідомості.

3. Моральні норми і принципи.

4. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації.

5. Основні категорії моральної свідомості.

1. Поняття моральної свідомості.

Свідомість людини є цілісною за своєю природою, а тому, яким би конкретним різновидом духовної діяльності не займалася людина, її реалізує одна і та ж сама свідомість, що тим самим і засвідчує свою внутрішню сутність. Тому, коли ми звернемося до свідомості моральної, поставатиме не що інше, як людська свідомість взагалі. Якщо свідомість загалом є ідеальним відображенням і впорядкуванням реальності, то моральна свідомість – ідеальним відображенням і впорядкуванням реальності власне моральної, тобто моральної практики і моральних відносин. Хоч як би ми визначали мораль, її ніяким чином не можна уявити без відповідної моральної свідомості. Жоден людський вчинок, жоден акт комунікації між людьми просто не міг би отримати морального виміру, якби не передбачалося, що людина здатна усвідомлювати їх внутрішню проблематику, співвідносити їх з власними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе, з голосом власного сумління. Поза свідомістю, отже, моралі не існує.

2. Структура моральної свідомості.

В ідеї моралі як цілісному структурному утворенні постають три основні елементи:

1. теоретичний вимір моральної свідомості: а) її основні норми і принципи, б) мотиви й ціннісні орієнтації; в) її основні категорії – добро і зло, обов’язок, відповідальність, справедливість, щастя; г) сенс життя і ставлення до смерті; д) моральна самосвідомість людини – честь і гідність, совість і сором;

2. моральна діяльність: свобода дії, свобода вибору, свобода волі; вчинок як елементарна форма моральної діяльності; співвідношення мети й засобів діяльності, мотиву й результату моральної дії.

3. моральні відносини: моральна сутність спілкування між людьми; відкритість і замкненість; монологічність і діалогічність у процесі спілкування, толерантність, повага, співчуття, любов як підвалини моральних відносин між людьми; етикет і культура спілкування.

Прийнята схема, як бачимо, справді дає можливість конкретно й мотивовано репрезентувати реальну багатогранність основної етичної проблематики. Вона, головним чином, і визначатиме послідовність наступного викладу.