Лекція 7. Поняття і структура естетичної свідомості (2 год.)

1. Поняття естетичної свідомості.

2. Естетичне почуття.

3. Естетичний смак.

4. Естетичний ідеал.

5. Естетичні погляди та теорії

1. Поняття естетичної свідомості.

Естетична свідомість є продуктом значного розвитку людства, вона існує як форма суспільної свідомості, що відтворює рівень естетичного освоєння світу. Вона є також особистою індивідуальною характеристикою окремої людини.

Естетична свідомість суспільства та окремої особистості формується на основі естетичної практики в її різноманітних формах. Багатогранність естетичної практики суспільства або особи породжує багатогранність естетичної свідомості, структура якої досить складна. Серед найсуттєвіших елементів естетичної свідомості слід назвати: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал та естетичну теорію.

2. Естетичне почуття.

Упродовж свого існування в світі людина переживає різні за характером та психологічним механізмом протікання почуття та емоції. Деякі з них, такі як голод, холод і страх – близькі до тваринних, але є специфічно людські – саме до них і належить естетичне почуття. Слід зазначити, що естетичне почуття не є вродженим як показують наукові досліди – воно з’являється у дитини досить пізно, або не з’являється зовсім якщо дитина росте поза людським оточенням.

Естетичне почуття, як почуття духовне й ідеальне, з’являється за умов відносної свободи людини від практичних потреб, хоча виникає воно все ж під впливом різноманітних форм практичної діяльності, в яких людина стверджує себе як істота, що потребує матеріальних умов до існування, але все ж є вільною і здатна творити поза цими матеріальними потребами. Сфера почуттів формується у людини як сфера не лише практичного, але й духовного зв’язку з навколишнім світом. Зір властивий майже всім видам вищих тварин, але оком, що вміє насолоджуватися красою предметів володіє лише людина. Орган слуху теж властивий багатьом тваринам, однак музичний слух є тільки у людини. Утворення зовнішніх почуттів, які забезпечують пристосування істот до навколишнього середовища – це наслідок довготривалої біологічної еволюції світу, а виникнення естетичних духовних почуттів – результат усієї соціальної історії людства. Відповідно до різноманітних форм діяльності та спілкування у людини розвивається музично-чуттєве вухо, сприятливе до краси око – тобто почуття – здібності до людської насолоди світу. Активне сприймання довколишнього світу через форми людської чуттєвості не є здатністю, що закладена в нас природою, а є продуктом культурно-історичним. У процесі практичного привласнення індивідом соціального досвіду, що виступає як світ дійсного буття починають формуватися суто людські потреби і здібності. Естетична потреба виникає за наявності естетичного почуття. Людина не може задовольнити окрему якусь потребу, не задовольняючись цілком як особистість. У процесі соціальної взаємодії і духовного виховання індивід засвоює естетичні цінності, що панують у суспільстві, форми естетичного світосприймання суспільства виступають по відношенню до індивіда не у вигляді норм, що пов’язують певне ставлення людини до дійсності, а набувають моделей, на основі яких людина будує власну систему світосприймання. Від того, який комплекс соціокультурних факторів найбільше вплине на індивідуальний розвиток особи, залежить якість індивідуального естетичного почуття, ступінь його розвитку теж індивідуальний і залежить від зусиль самої особи, її здатності оволодівати багатством естетичної культури. Несприятливими умовами для естетичного розвитку як особи, так і суспільства є недоступність багатств естетичної культури (нерівні права на освіту, володіння інформацією, використання матеріалів бібліотек, музеїв тощо).

Особливий вплив на розвиток естетичного почуття здійснює мистецтво, що розвиває вищі, найрафінованіші форми людського споглядання. З допомогою мистецтва ми розвиваємо особистий, індивідуальний досвід світосприймання, розвиваємо в собі здатність співчувати іншому, відчувати чужу радість і біду.

Естетичні почуття, отже, є підвалиною естетичної свідомості, на якій формуються елементи її структури, що забезпечують розвиток особи та суспільства.