3. Естетичний смак.

Категорія естетичного смаку з’явилася в європейській науці в 17 ст. як результат розвитку нових течій мистецтва 15-поч. 17 ст., що ламали старі канони – тому постала потреба в універсальних критеріях їх оцінки. Але розвиток індивідуальності, який простежується також в епоху Відродження, ставить питання про можливість самостійної суб’єктивної оцінки художнього твору, що ґрунтується на почутті естетичного задоволення чи смаку. Як же бути з все загальністю смаку, якщо оцінка має суб’єктивний характер? Розв’язання знаходимо у Канта: він вважав, що суттєвим естетичним фактором смаку є почуття задоволення, яке супроводжує споглядання прекрасного. Почуття прекрасного лежить у підґрунті смаку. Саме від нього залежать судження останнього. Але, якщо ці судження, незважаючи на їхнє індивідуальне джерело, містять у собі принцип всезагальності, що надає їм безмежну достовірність, то цей принцип всезагальності має бути притаманним самому естетичному почуттю.

Але все одно, остаточного вирішення цього питання не існує досі. Естетичний смак глибоко індивідуальний, однак належить до сфери суспільної, його не можна зводити до психофізіологічних реакцій. Це соціальна, духовна якість людини, що формується як і багато інших соціальних якостей, в процесі виховання та навчання людини. Естетичний смак є однією з найважливіших характеристик особистого становлення, що відбиває рівень самовизначення кожної окремої людини. Естетичний смак є здатність особистості до індивідуального відбору естетичних цінностей, а тим самим – до саморозвитку і самовиховання. Так як процес становлення особистості є тривалим, важко визначити, коли саме формується естетичний смак, але вікова межа – 13-20 років – є періодом, коли формуються основні соціальні характеристики особистості, а тому й естетичний смак.

Естетичний смак є своєрідним почуттям міри, вмінням знаходити необхідну достатність в особистому ставленні до світу культури і цінностей. Всеїдність, прийняття будь-яких естетичних і культурних цінностей говорить про відсутність естетичного смаку, характеризують недостатність особистого ставлення до світу, нездатність відібрати з багатств культури ті цінності, які сприяють культурному вдосконаленню особистості.

Наявність естетичного смаку проявляється як відповідність внутрішнього і зовнішнього, гармонія духу та соціальної поведінки, соціальної реалізації особистості. Естетичний смак, отже, не лише зовнішні прояви, вміння гарно вдягатись, а глибока гармонічна сполука духовного багатства особи з відповідністю її соціального прояву.

Естетичний смак має також особливу модифікацію – художній смак, що розвивається на основі естетичного і взаємно впливає на нього. Художній смак формується тільки через спілкування зі світом мистецтва і значною мірою визначається художньою освітою людини, тобто знанням нею історії мистецтв, законів формотворення різних видів мистецтва, знайомства з літературно-художньою критикою.

Естетичні та художні смаки не лишаються незмінними протягом усього життя людини. Вік, життєвий шлях, багатство художнього досвіду людини шліфують і відточують її смак.

Судження естетичного смаку – це оцінка дійсності у відповідності з естетичного почуттями, потребами, інтересами та світоглядом людини. Отже, естетичний смак є єдністю об’єктивного і суб’єктивного, тобто в судженні смаку знаходять відображення не тільки якості предмета, що сприймається, а й суб’єкта, що сприймає. У ньому відбиваються своєрідність почуттів, інтелекту, культури суб’єкта, його освіченість та соціальний стан.