Глава 13

Соціологія права

§ 1. Соціологічний підхід до аналізу права

Трансформація суспільних відносин у країні потребує вдосконалення правового регулювання. У зв’язку з цим зростає роль досліджень, які дають змогу охопити право в цілому, побачити його як частину соціального цілісного. Досягненню цих цілей і служить, зокрема, соціологія права — напрям досліджень, який останнім часом досить широко поширився.

Соціологія права є однією зі спеціальних соціологічних теорій1. Вона покликана досліджувати феномен права з позиції соціології.

Об’єктивною підставою для виділення цієї особливої галузі соціології служить те, що право — це важливий не тільки політичний та юридичний, а й соціальний інститут, якому належить найважливіша роль у соціальному контролі та усьому соціальному регулюванні.

Правові явища і процеси не можна глибоко і всебічно вивчити поза їх зв’язком з суспільством як соціальною системою, тобто поза соціальними зв’язками.

Соціологія права являє собою певним чином структуровану систему соціальних знань про право як особливий соціально-юридичний феномен у його генезисі, а також у дії, тобто як соціально детерміноване і соціально діюче (соціально спрямоване) явище, процес.

Під правом у його соціологічному вираженні розуміється форма здійснення соціальних інтересів за принципом формальної рівності.

Соціальні інтереси реалізуються у правовій формі у тому і тільки в тому разі, коли свобода в реалізації інтересу одного суб’єкта припускає рівну міру свободи для інтересу іншого суб’єкта (тобто немає привілею для одного інтересу за рахунок ущемлення іншого).

Соціологію права можна визначити як науку про загальні та специфічні соціальні властивості, закономірності і механізми взаємодії суспільства, як соціальної системи, і права, як його підсистеми, як засобу соціального регулювання.

У соціології права можна виділити принаймні три рівні аналізу суспільних явищ, а саме:

співвідношення індивідуума, особистості з їх безпосереднім соціальним середовищем, коли цінності, настанови та інші характеристики особистості зіставляються з соціальними нормами, цінностями, що втілені в окремі конкретні соціальні інститути, зокрема у систему правових норм суспільства;

співвідношення зазначених правових норм (системи права) з іншими, ширшими за обсягом соціальними категоріями — суспільною правосвідомістю, мораллю і т. ін.;

нарешті, з метою аналізу всієї сукупності співвідношення панівних у даному суспільстві політичних, правових, морально-етичних та інших норм і цінностей з провідними со­ціально-економічними характеристиками суспільства, його соціальною структурою.

За своєю сутністю зв’язок між явищами і процесами має характер взаємодії, коли ці явища і процеси складаються у певні системи, взаємно впливаючи й зумовлюючи один одного.

Виділивши й описавши конкретні риси такої взаємодії, встановивши її структуру, ми зможемо проникнути углиб конкретного явища, заглянути далі «явної очевидності» конкретних фактів, виявляючи їх внутрішній зв’язок і взаємозалежність, проаналізувати характер, тип цього зв’язку.

Відомо, що як об’єкт дослідження, специфічний для соціології, обираються соціальні дії. До них належать як групові дії (тобто дії суспільних груп, верств, класів тощо), так і інди­відуальні (дії окремих осіб, що мають суспільне значення).

Це положення важливе і для соціології права. Так, якщо для правової науки у власному розумінні цього слова головну роль відіграє вивчення відповідної галузі права, яка втілена у систему законодавства, то для соціології права головне полягає у вивченні закономірностей у діяльності осіб: а) які приймають закони; б) які застосовують закони, а також в) у діяльності всіх тих осіб, на поведінку яких впливають норми права.

Поведінка зазначених осіб визначається ( як і взагалі поведінка індивідів у суспільстві) на двох рівнях — матеріальному (відносини у сфері виробництва, економіки) і на похідному від нього ідеальному рівні (правила і норми, цілі, форми і способи діяльності, які приписані).

Для соціологічних досліджень права істотно те, що соціальна дія, тобто діяльність, яка відбувається у суспільстві, являє собою взаємодію.

Соціологія права виходить з примату суспільних відносин над правовідносинами та юридичною нормою. Характер суспільних відносин визначає і систему правових норм, і ступінь їх порушення (додержання), і «форму» реагування суспільства на правопорушення.

На відміну від юридичного підходу (правові норми — судова практика), соціологічний прагне розкрити більш глибинні зв’язки, які відображають суть правових явищ: суспільні відносини — право — функціонування правових норм у суспільстві — їх соціальна ефективність.

Право — відносно самостійне суспільне явище, і в цій якості воно — предмет юридичної науки. Право — сторона суспільства, і в цій якості воно — предмет соціології права.

Оскільки право породжено суспільством, то всі юридичні явища тією чи іншою мірою є соціальними. Протилежне твердження було б невірним: не всякий соціальний феномен є правовим. Існує неправове соціальне, зокрема, те, що називається звичаями. Коли, обідаючи у ресторані, людина починає з супу, закінчує десертом, а потім вимагає рахунок — це приклад феномена звичаїв, а не феномена права (коли людина пов’язана договором)2.

Соціологія права досліджує взаємодію юридичних і неюридичних чинників, взаємозв’язок правових і неправових явищ. Таким чином, правові явища (правові чинники) становлять інтерес для соціології права ( на відміну від традиційної юриспруденції) не самі по собі, а у їх зв’язках з неюридичними чинниками, а неюридичні чинники значущі для соціології права (на відміну від загальної соціології) лише у зв’язках, впливах, взаємодії з правовими явищами.

Соціальні чинники, що взаємодіють з правовими явищами, а також механізм і закономірності такої взаємодії і становлять основні напрями вивчення соціології права.

Такий підхід орієнтує конкретні дослідження на пошуки нових неюридичних чинників, що впливають на право або зазнають його впливу, на з’ясування нових механізмів і напрямів взаємозв’язку юридичних і неюридичних чинників, виявлення нових тенденцій і в остаточному підсумку закономірностей у відповідній сфері суспільного життя.

Соціологічний підхід до дослідження права передбачає вивчення юридичних явищ у трьох основних напрямах. Це соціальна обумовленість права, його інститутів і норм, закономір­ності впливу на право всієї системи матеріальних і духовних чинників; соціальний механізм дії права в суспільстві, закономірності впливу права та правозастосовної діяльності на різні сторони соціального життя; соціальна ефективність дії права, його інститутів і норм у регулюванні суспільних відносин.

1 Питання про природу соціології права та її місце у системі суспільствознавчого знання не має однозначної відповіді. Розібратися у дискусії з цього питання допоможе література: Варчук В. В. Социология права — отрасль социологии // Социс. — 1996. — № 10; Зимин А. И. Философия и социология права (к вопросу об истоках русского социально-правового сознания и методологии социального познания) // Социс. — 2000. — № 5; Керимов Д. А. Социология и правоведение // Государство и право. — 1999. — № 8; Лапаева В. В. Социология права: в поисках новой парадигм? // Государство и право. — 1992. — № 7; Ее же. Социология права в системе обществоведения // Государство и право. — 2000. — № 4; Ее же. Социология права как юридическая дисциплина // Социс. — 1999. — № 7; Тадевосян Э. В. К вопросу о социологии права // Социс. — 1997. — № 11; Его же. Социология права и ее место в системе наук о праве // Государство и право. — 1998. — № 1.

2 Карбонъе Ж. Юридическая социология. - М, 1986. - С. 30-31.