Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СОТема 1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
07.02.2016
Размер:
363.01 Кб
Скачать

Тема 1. Технічні засоби фіксування та відтворення інформації (історія створення і розвитку, принцип дії). (4 год.)

План:

1. Проаналізувати роль та можливості системи екранно–звукових засобів в навчально–виховному процесі.

2. Ознайомитися із історією розвитку технічних засобів відтворення візуальної інформації.

3. Ознайомитися з технічними засобами запису та відтворення звукової інформації.

4. Ознайомитися із історією розвитку кінематографу

Література:

  1. Баштовий В. І., Величко С. П., Царенко О. М. Спецкурс «Сучасні технології навчання і технічні засоби їх реалізації»: Навчальний посібник для студентів педагогічних вищих закладів освіти. – Київ: РЦ НПУ ім.. М. П. Драгоманова, 2000. – 116с.

  2. Балл О.М., Яковлева О.Д. Технічні засоби навчання. - Киев: Вища школа, 1973. -220с.

  3. Звуковоспроизводящая аппаратура типа КЗВП: Техническое описание й инструкция по зксплуатации. - Л.: ЛОМО им. В.И.Ленина, 1977. - 27 с.

  4. Карпов Г.В.,. Романин В.А "Технические средства обучения" стр. 54-70.

  5. Лапіс В.Я “Технічні засоби навчання" (Лабораторні роботи) стор. 31-34.

  6. Інструкція по експлуатації технічних засобів.

1. Технічні засоби відтворення зображень можна поділити на дві підгрупи:

- технічні засоби відтворення статичних (нерухомих) зображень;

- технічні засоби відтворення динамічних (рухомих) зображень; Джерелами навчальної інформації для першої підгрупи є діапозитиви, транспаранти, діафільми, пристрої зовнішньої пам'яті комп'ютера, малюнки, сторінки тексту, фотовідбитки тощо.

Відтворення статичної інформації відбувається за допомогою апаратури статичної проекції. В зв'язку з тим, що статичну візуальну інформацію можна відтворити традиційним шляхом (малюнок на дошці або плакат), виникає сумнів відносно доцільності використання ТЗН, що відносяться до цієї підгрупи. З точки зору формальної логіки кількість корисної інформації однакова, якщо на дошці, плакаті та екрані зображено одне й те ж. Але формальна логіка не враховує цілий ряд факторів, які свідчать про те, то відтворення статичної візуальної інформації за допомогою технічних засобів, має певні переваги перед традиційними способами. До них, в першу чергу, слід віднести:

- економію часу заняття за рахунок звільнення учителя від необхідності зображувати відповідний матеріал на дошці малювання схем, вихідних даних для розв'язання задач, розборів речень і т.і.;

- можливість, на противагу плакату, поетапного розгляду процесу, що вивчається (набір транспарантів);

- можливість легко задовольнити вимоги санітарної гігієни щодо розміру зображення на екрані залежно від розмірів навчальної аудиторії.

Важливим є й те, що під час використання технічних засобів відтворення статичних зображень підвищується емоційний вплив на аудиторію. Чітке, з яскравими кольорами зображення на екрані акцентує увагу учнів та активізує їх пізнавальну діяльність, викликаючи сильну орієнтовану реакцію. Різко зростає активність вищої нервової діяльності, загострюється сприймання, увага, пам'ять.

Для відтворення динамічних зображень використовується різноманітна кінопроекційна апаратура і телевізійні приймачі. Джерелами навчальної інформації для цієї підгрупи є озвучені кінофільми, передачі, що здійснюються за допомогою промислових телевізійних установок замкнутого типу (ГІТУ), відеозаписи.

Нагромаджений педагогічний досвід свідчить про доцільність використання навчальних кінофільмів та відеозаписів у таких випадках:

1) коли основною особливістю подій або явищ, що вивчаються, є рух (зміна стану);

2) для демонстрування дослідів, спостерігати які безпосередньо дуже важко або неможливо;

3) для демонстрування особливостей роботи складних механізмів та машин;

4) для демонстрування процесів, уявлення про які можна одержати лише на основі наближених моделей (завдяки мультиплікації);

5) для організації кіноекскурсій, зокрема на заводи-автомати;

6) для проведення інструктажу щодо виконання практичних робіт.

Під час вивчення цілого ряду шкільних предметів величезне значення має те, що завдяки кінематографу та телебаченню можна відтворити на екрані історичні події, літературні твори, "відвідати" різні країни світу і т. д. Це дає можливість для демонстрації дослідів, за якими безпосередньо спостерігати неможливо або дуже важко через незначні розміри тощо.

Технічні засоби відтворення звуку застосовуються просто для відтворення навчальної аудіоінформації, або з метою звукового забезпечення наочних зображень.

Друга група ТЗН складається з чотирьох підгруп:

- технічні засоби відтворення звуку з грамплатівок;

- технічні засоби відтворення звуку з магнітної плівки;

- технічні засоби відтворення радіопередач;

- технічні засоби відтворення звуку з CD-дисків та подібних сучасніших дисків.

Джерелами навчальної інформації для цієї групи ТЗН є відповідно звукові навчальні передачі на грамплатівках або магнітних плівках та передачі радіомовлення. Відтворення звукової інформації відбувається за допомогою електрофонів, магнітофонів, магнітол, музичних центрів, CD-програвачів,

DVD-програвачів, радіоприймачів відповідно. Важко перебільшити значення цієї групи ТЗН для виховання та навчання людини.

Слід зазначити, що людина стала людиною завдяки тому, що почала спілкуватися s собі подібними істотами, спочатку за допомогою звуків, а пізніше - слів. У навчальному процесі використання цих засобів с особливо важливим при викладанні гуманітарних дисциплін. Слід також зазначити, що досить широкі можливості засобів відтворення звуку є і під час викладання дисциплін природничого циклу. Технічні засоби відтворення звуку впливають на учнів своєю специфікою, своїми акустичними можливостями (слова, звуки, тональність), за допомогою яких створюються уявлення про навколишню дійсність. За допомогою технічних засобів відтворення звуку можна прослухати:

- читання літературних творів силами майстрів художнього слова;

- виконання драматичних творів акторами провідних театрів;

- виступ діячів мистецтв;

- виступи учасників, свідків історичних подій, видатних учених;

- літературно-музичні композиції і т.д.

Технічні засоби відтворення звуку, позбавлені зримості зорового вираження, стимулюють уяву учнів, завдяки слову пробуджують складний і багатогранний світ почуттів. Це слово діє на учня так само інтенсивно, як і зоровий образ. У цих умовах навіть найбільш пасивні учні здатні швидше сприйняти нове і пов'язати його з уже відомим матеріалом. При цьому навчальний матеріал засвоюється з меншими затратами сил і часу, а здобуті знання, вміння і навички мають більш глибокий характер.

До комбінованих ТЗН відносяться звуковий кінематограф, навчальне телебачення, відеомагнітофон. Ця група ТЗН дозволяє одночасно відтворювати візуальну та звукову інформацію. Доцільність використання цієї групи ТЗН не викликає ніяких сумнівів, бо наявність звукового супроводу значно розширює педагогічні можливості навчальних кінофільмів та телевізійних передач. Але найголовнішим є те, що використання комбінованої візуально-звукової інформації сприяє підвищенню якості засвоєння навчального матеріалу. Спеціальні дослідження показали, що з сприйнятої звукової інформації запам'ятовується приблизно і 5 % її обсягу, візуальної -25 % , а під час сприймана комбінованої інформації- 65 %.

Порівнюючи звуковий кінематограф і навчальне телебачення, до переваг останнього слід віднести, в першу чергу, можливість постійного удосконалення навчальних телепередач, а також їх надзвичайну оперативність.

Телепередача дає можливість ознайомитися з найновішими науковими даними, подіями, демонструє постановки програмних творів, а також матеріали, які недостатньо висвітлені у підручниках та методичній літературі або ж перелаються такими засобами, які недоступні школі. Телепередача дає можливість організувати зустріч з письменником, побувати у літературно-меморіальному музеї, оглянути пам'ятки культури, переглянути сцени із спектаклів, уривки художніх фільмів, фрагменти виступів майстрів слова тощо.

Потрібно відмітити, що використання ТЗН вказаних вище груп підвищує емоційний вплив на навчальну аудиторію, активізує пізнавальну діяльність учнів. За силою емоційного впливу носії інформації розподіляються так:

1. Кольоровий звуковий кінофільм.

2. Кольорова телевізійна навчальна передача.

3. Чорно-білий звуковий кінофільм.

4. Навчальна радіопередача.

5. Кольоровий діафільм, діапозитиви.

6. Чорно-білий діафільм, діапозитиви.

2. Під світловою проекцією розуміють утворення на екрані збільшених зображень яких-небудь об'єктів, процесів чи явищ.

Все те, чиє зображення ми бажаємо відтворити на екрані у збільшеному масштабі, називають об'єктом проекції або джерелом інформації.

Існують два види світлової проекції, які є наслідком властивості матеріалів, пропускати чи відбивати світловий потік.

Діапроекція - це спосіб утворення на екрані зображення за рахунок світлового потоку, що проходить крізь об'єкт проекції.

Основними елементами системи, побудованої на принципі діапроекції (мал. 1 ). є: джерело світла 1, дзеркальний відбивач (рефлектор) 2, конденсор З, кадрове вікно 4, проекційний об'єктив 5, екран 6.

Мал. 1. Оптична схема діапроекції

Епіпроекція - це спосіб одержання на екрані зображення за рахунок світлового потоку, що відбивається від об'єкта проекції.

Мал. 2. Елементами схеми епіпроекції

Основними елементами схеми епіпроекції (мал. 2) є джерело світла 1, рефлектор 2, предметний столик 3, на якому розташовують об'єкт проекції 4, проекційний об'єктив 5, екран 6.

Проекційна апаратура, в залежності від виду проекції, поділяється на дві групи:

а) апаратура статичної проекції;

б) апаратура динамічної проекції.

Залежно від принципу проекції апаратура поділяється на діапроектори та епіпроектори.

В залежності від призначення, діапроектори, в свою чергу, поділяються на: графопроектори,

кадропроектори,

фільмопроектори

та комбіновані проекційні апарати.

В залежності від способу керування, проекційну апаратуру поділяють на такі групи:

а) з ручним керуванням;

б) з напівавтоматичним керуванням;

в) з автоматичним керуванням.

В залежності від умов використання, проекційну апаратуру поділяють на такі групи:

а) апаратура, призначена для індивідуального використання або використання в приміщеннях, розрахованих на 10-15 осіб при умові повного

затемнення;

б) апаратура, призначена для використання в приміщеннях на 30-50 осіб при умові повного затемнення;

в) апаратура, призначена для використання в приміщеннях, розрахованих на 100 і більше осіб при умові повної о затемнення.

Дидактичні характеристики діапосібників (діафільмів, діапозитивів, транспарантів).

Діафільм — це серія кольорових або чорно-білих позитивних чи негативних фотографічних зображень з текстом, розміщених у заданій логічній послідовності на спільній основі (35-міл і метровій кіно- чи фотоплівці).

Наявність тексту, що розкриває ідею і зміст діафільму, є його особливістю. Кадр стандартного діафільму має розмір 18 х 24 мм або 24x36 мм, саморобного — частіше 24x36 мм. Одна частина діафільму містить 30-60 кадрів залежно від змісту навчального матеріалу та призначення посібника.

Серед переваг діафільму слід відзначити те, що він є закінченим навчальним посібником, причому динамічності статичним кадрам надають сюжет і логіка побудови тексту. Крім того, діафільми компактні, зручні для транспортування та зберігання.

Серед недоліків слід назвати жорстку послідовність кадрів, що утруднює маневрування ними; кадр діафільму вдвічі менший за кадр діапозитива, що впливає на якість зображення за однакових розмірів екрана.

Залежно від змісту і побудови діафільми є:

1) ілюстративні, в яких кожний кадр чи фрагмент є самостійним джерелом інформації;

2) сюжетні, коли діафільм є самостійним художнім твором або екранізованим літературним джерелом.

Діапозитиви (слайди) — це фотографічні позитивні чи негативні зображення на світлочутливій прозорій основі (фотоплівці шириною 35 мм. Існують чорно-білі, кольорові, віражовані (забарвлені в один колір), коричневі, зелені, сині діапозитиви. Стандартні діапозитиви мають розмір кадра 24x36 мм, проте останнім часом створено проекційну апаратуру з дистанційним керуванням для демонстрації діапозитивів розміром 56x56 мм.

Особливістю діапозитивів є лаконічність, а то й повна відсутність пояснювального тексту, що дозволяє використовувати одні й тi самі кадри при вивченні різних тем або вирішенні різних дидактичних завдань.

Серед переваг, перш за все, слід відзначити маневреність діапозитивів, можливість демонстрування їх у будь-якій послідовності, із швидкою зміною кадрів. Малі габарити, зручність транспортування та зберігання, відносна простота виготовлення і тиражування якісно відрізняють діапозитиви від інших екранних посібників.

У навчальній роботі діапозитиви використовуються як ілюстрації до пояснень викладача. Це допомагає емоційному сприйняттю матеріалу, що вивчається, його закріпленню, розшифровці, розумінню. Як основне джерело інформації діапозитиви використовуються, якщо зміст їх відповідає логіці заняття, сприяє формуванню понять, дозволяє робити висновки.

Транспаранти (кодопозитиви) — це носії інформації для графо-проектора (кодоскопа, ретропроектора) — апарата, що працює за принципом діапроекції, але має горизонтальне розміщення кадрового вікна розміром від 250 х 250 до 290 х 290 мм. Він виконує діаскопічну або тіньову ретропроекцію діапозитивів великого формату, графічних зображень, плоских моделей, дослідів та ін. Графопроекція має суттєві переваги перед кадро- і фільмопроекцією: можливість демонстрування посібників у великих аудиторіях без затемнення; виконання записів під час заняття; доповнення вже готових посібників написами, символами, домальовками; моделювання на кадровому вікні різних зображень за допомогою прозорих чи непрозорих символів; ознайомлення студентів або учнів з різними дослідами; здійснення синтезу чи аналізу зображень за методами накладання чи зняття тощо. При бажанні посібники може виготовити самостійно кожен викладач.

Серед носіїв інформації для графопроектора найбільшого поширення набули транспаранти — широкоформатні діапозитивні або негативні зображення на прозорих плівках, пластинках, склі.

Фазограми — окремі фази зображення, що нашаровуються на транспарант-основу згідно з логікою вивчення матеріалу, коли кожний наступний транспарант доповнюється певними елементами (наприклад, карта України, на наступній фазограмі — корисні копалини: вугілля, потім нафта, газ, залізна руда і т.д.). Аналогічно можна "складати" по деталях схему двигуна внутрішнього згоряння тощо.

Моделі — плоскі зображення різних об'єктів з прозорих, кольорових і непрозорих матеріалів, що дозволяють демонструвати як форму цих об'єктів, так і взаємодію різних їх частин.

Натуральні об'єкти — їх тіньова проекція (або діапроекція. коли вони прозорі чи напівпрозорі), що дозволяє уявити форму, рух та взаємодію окремих елементів.

Досліди — фізичні, хімічні, біологічні та інші, які придатні дія екранної демонстрації. Наприклад, зміна кольору індикатора в чашках Петрі, електроліз, рух біологічних мікроорганізмів і т.і.

Зорова наочність, яка використовується у навчальному процесі, може бути матеріальною (створена з дерева, металу, натуральні об'єкти тощо) та ідеальною (образною, символьною, знаковою). Часто в літературі з методики викладання спеціальних предметів зміщуються поняття "наочність" та "наочні посібники". В один ряд ставлять плакати, таблиці, схеми, діафільми, діапозитиви, тобто ототожнюються форма подачі інформації та її матеріальне втілення. Відомо, що схема чи таблиця може бути зафіксована як на плакаті, так і на діапозитиві, тому надалі матеріальні носії інформації будемо називати наочними посібниками, а схеми, таблиці, малюнки - типами зображень.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]