§ 4. Проблеми формування бази даних для соціальних технологій

Для підготовки якісної соціальної технології потрібна якісна інформація про стан нового соціального явища чи процесу. Незважаючи на формування відкритості нашого суспільс­тва, продовжує поглиблюватися суперечність між великим обсягом і малою цінністю інформації, що надходить до управлінських структур. Інформація, якою часто володіють суб’єкти соціального управління, не дає змоги на її основі будувати ефективне управління, проводити на необхідному рівні діагностику соціальних результатів, визначати основні на­прями їх використання, а також прогнозувати результати реалізації конкретних соціальних резервів певної соціальної групи, спільноти, колективу, інституту.

В чому ж основні причини такого становища?

По-перше, суб’єкти управління з різних причин іноді недостатньо уявляють собі як свої інформаційні потреби, так і способи їх задоволення. Досі часто неусвідомленими, «від­критими» залишаються питання: а) яка інформація потрібна? б) яку інформацію треба збирати, передавати, накопичувати? в) якими методами переробляти отриману інформа­цію? г) яке програмне забезпечення необхідне? Відповіді на них мають дати для кожного типу вирішуваних завдань у соціальному управлінні інформаційні технології.

По-друге, суб’єкти управління продовжують експлуатувати традиційні канали надходження інформації, не враховуючи як вимоги науки, так і зміни економічного, політичного і соціального стану суспільства; відсутній як правило, загальний інформаційно-соціологічний банк даних, доступ до якого мали б усі суб’єкти управління.

По-третє, не відповідає сьогоднішнім вимогам рівень інформаційної, управлінської культури керівників. Тому і не розробляється часто цілісна концепція інформатизації суб’єктів управління, на базі якої мають створюватися нові і вдосконалюватися існуючі інформаційні технології.

Існують певні напрями вдосконалення інформаційних технологій.

Удосконалення аналізу соціальної інформації в цілому. Особливо потребують уваги такі її різновиди, як економічна, моральна, криміногенна й екологічна. За умов, коли не сфор­мувалися ні ринкові відносини, ні правова база, на основі якої вони увійшли б в цивілізоване русло, недооцінка необхідності глибокого аналізу інформації може призвести до непередбачених наслідків як у розвитку певного соціального явища чи процесу, так і суспільства в цілому. Важливо вміти не тільки сформулювати проблему взагалі, а й роздробити, розкласти її на складові (окремі явища і процеси), бачити проблеми в динаміці, місце кожної проблеми в загальній низці проблем суспільства. Таким має бути сьогодні рівень соціальної діагностики.

Усвідомлення інформаційних потреб повною мірою може бути досягнуто тільки на шляху моделювання об’єкта управління й системного підходу до аналізу процесів, які в ньому відбуваються. Моделювання дасть змогу прогнозувати процеси в об’єкті.

Необхідне комплексне вирішення питань спеціального навчання кадрів, які розробляють або реалізують інформацію щодо соціальних технологій.

Якщо інформатизація суспільства неминуче охоплює не тільки соціальне виробництво, а й соціальні відносини, культуру, інтелектуальну діяльність, можна з твердою категорич­ністю заявити про необхідність розробки соціальних технологій таким чином, щоб аспекти інформатизації діяльності людей, окремих колективів, суспільства були б одним з основних, адже саме вони визначатимуть характер і зміст праці, побуту та інших сторін життя людей.

Інформатизація суспільства, становлення й розвиток інформатики відкривають принципово нові можливості перед розробниками соціальних технологій. Вона дає їм можливість отримувати й обробляти значно повніші обсяги, різноманітні за думкою і змістом дані, які несуть інформацію про стан, тенденції та динаміку розвитку різних процесів, що відбуваються в різноманітних соціальних явищах. Якість проекту соціальної технології та його реалізація визначається тим, наскільки повно і всебічно охоплено всі сфери й аспекти життєдіяльності людей і тим, наскільки глибоко опрацьований кожен з них. Як зазначалося, проблема підготовки кадрів, які здатні на високому теоретичному і практичному рівнях вирішувати питання проектування і реалізації соціальних технологій з використанням сучасних засобів інформатики, є конче актуальною.

Існує спеціальна технологія формування бази соціологічних даних. У загальному розумінні термін «база даних» можна застосувати до будь-якої сукупності зв’язаної інформації, об’єднаної за певною ознакою. Як база даних розглядається тільки набір даних, організованих певним чином. Серед них найефективнішими, впорядкованими і облегшеними для користування є бази даних на програмованих електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ). Для взаємодії користувача з базами даних використовують системи управління базами даних (СУБД). Сучасні СУБД забезпечують: а) набір засобів для обгрунтування таблиць і відносин між пов’язаними таблицями; б) розвинутий користувальний інтерфейс, який дозволяє вводити і модифікувати інформацію, виконувати пошук і видавати інформацію в текстовому і графічному вигляді; в) засоби програмування високого рівня, за допомогою яких можна створювати власні додатки. Сьогодні у світі існує понад 50 типів СУБД для ЕОМ.

Більшість баз даних, незалежно від того, реалізовані вони на комп’ютері чи ні, для збереження даних використовують таблиці. Кожна таблиця складається з рядків і стовпців, які в комп’ютерних базах даних називаються записами й полями відповідно. Всі записи складаються з однакових полів. Дані для одного поля у всіх записах мають однаковий тип, але різні поля можуть мати різний тип даних.

Основні типи даних полів такі: а) рядок — містить будь-яку інформацію у вигляді тексту; б) число — містить інформацію у вигляді числа як цілого, так і десяткового; в) дата — містить інформацію у форматі дати, наприклад ДД (ММ) РР, де ДД — день, ММ — місяць, РР — рік.

Останнім часом поширилися реляційні бази соціологічних даних. У них інформація зберігається в одній або кількох таблицях, що зручно для розташування соціологічної інформації (наприклад, у рядках розміщуються об’єкти дослідження — респонденти, у стовпцях — їх відповіді на поставлені в анкетах питання). Зв’язок між таблицями здійснюється через значення одного або кількох полів, які збігаються. Кожний рядок таблиці у реляційних базах даних унікальний. Щоб забезпечити унікальність рядків, використовують ключі, які містять одне або кілька полів таблиці. Ключі зберігаються в упорядкованому вигляді, що забезпечує прямий доступ до записів під час пошуку. Кожний запис у таблиці ідентифікує один об’єкт групи. Відношення між об’єктами визначає відношення між таблицями. Основними видами відношень є: 1) «один — до — одного»; 2) «один — до — багатьох»; 3) «багато — до — одного»; 4) «багато — до — багатьох».

Розглянемо ці відношення докладніше.

відношення «один — до — одного». Цей вид означає, що кожний запис в одній таблиці відповідає тільки одному запису в другій таблиці. Такий зв’язок підтримується за допомогою полів кожної таблиці, які збігаються;

відношення «один — до — багатьох». У даному разі кожному записові в одній таблиці відповідає кілька записів із другої. Зв’язок між таблицями встановлюється також за допомогою полів таблиць, які збігаються;

відношення «багато — до — одного». Воно аналогічне розглянутому «один — до — багатьох». Цей тип залежить від точки зору;

відношення «багато — до — багатьох». Виникає між таблицями у тих випадках, коли один запис з першої таблиці може бути пов’язаний більше ніж з одним записом із другої або коли один запис із другої таблиці може бути пов’язаний більше ніж з одним записом з першої таблиці.

При проектуванні реляційної бази даних необхідно вирішити питання про найефективніші структури даних. При цьому мають на меті: 1) забезпечити доступ до даних у таблиці; 2) виключити непотрібний повтор даних, який може стати причиною помилок при введенні і нераціональному використанні; 3) забезпечити цілісність даних таким чином, щоб при змінах одних об’єктів автоматично відбувалися відповідні зміни пов’язаних з ними об’єктів.

Процес зменшення надмірності інформації в базі даних називається нормалізацією. Теорія нормалізації баз даних оперує з п’ятьома нормальними формами таблиць. Ці форми існують для зменшення надмірності інформації від першої до п’ятої форми. Тому кожна наступна нормальна форма повинна задовольняти потреби попередньої форми і деякі додаткові умови. При практичному проектуванні баз даних четверта і п’ята форми, за правилом, не використовуються.