- •Глава 1
- •§ 1. Об’єкт, предмет, структура та функції соціології
- •§ 2. Основні етапи розвитку соціології
- •Глава 2
- •§ 1. Суспільство як соціальна система
- •§ 2. Соціальна взаємодія та соціальні відносини
- •§ 3. Соціальні зміни та соціальний розвиток
- •Глава 3
- •§ 1. Соціологічний вимір особистості. Соціальна якість особистості
- •§ 2. Соціалізація людини
- •§ 3. Соціальна діяльність і соціальна поведінка особистості
- •§ 4. Соціальна активність особистості
- •Глава 4
- •§ 1. Поняття й ознаки соціального інституту. Механізми здійснення інституціоналізації
- •§ 2. Види та функції соціальних інститутів
- •Глава 5
- •§ 1. Поняття, ознаки та принципи соціальної організації
- •§ 2. Типологія організацій
- •§ 3. Управління організаціями
- •§ 4. Тенденції розвитку соціальної організації
- •Глава 6
- •§ 1. Соціальна група як елемент соціальної структури
- •§ 2. Національно-етнічна структура суспільства
- •§ 3. Соціально-поселенська структура суспільства
- •§ 4. Соціально-професійна структура суспільства
- •§ 5. Соціально-демографічна структура суспільства
- •§ 6. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність
- •Глава 7
- •§ 1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу
- •§ 2. Соціальні функції сім’ї
- •§ 3. Типи та фази розвитку сім’ї
- •§ 4. Тенденції шлюбно-сімейних відносин в Україні
- •Глава 8
- •§ 1. Сутність і загальні ознаки соціальних відхилень
- •§ 2. Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки
- •§ 3. Основні підходи до пояснення причин девіантної поведінки
- •§ 4 . Шляхи подолання і корекції соціальних відхилень
- •§ 5. Соціальний контроль як механізм соціальної регуляції поведінки людей і підтримання суспільного порядку
- •Глава 9
- •§ 1. Конфлікт як соціальне явище
- •§ 2. Класифікація і структура конфліктів
- •§ 3. Причини виникнення соціальних конфліктів. Динаміка конфлікту
- •§ 4. Шляхи і засоби подолання конфлікту
- •Глава 10
- •§ 1. Поняття, функції і принципи соціального управління
- •§ 2. Управлінське рішення: стадії розробки та основні вимоги
- •§ 3. Соціальне управління і соціальне прогнозування, проектування та планування
- •§ 4. Зміст соціальної політики, її місце в соціальному управлінні
- •§ 5. Соціальні індикатори та їх використання у процесі формування соціальної політики і соціальної держави
- •Глава 11
- •§ 1. Специфіка соціальних технологій: поняття, призначення та принципи
- •§ 2. Структура і типи соціальних технологій
- •§ 3. Психолого-правові аспекти соціальних технологій
- •§ 4. Проблеми формування бази даних для соціальних технологій
- •§ 5. Розробка й використання соціальних технологій при розв’язанні практичних проблем суспільства
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття громадської думки та її природа
- •§ 2. Об’єкт і суб’єкт громадської думки, її структура та функції
- •§ 3. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості
- •§ 4. Джерела вивчення громадської думки
- •Глава 13
- •§ 1. Соціологічний підхід до аналізу права
- •§ 2. Соціальна обумовленість розвитку права
- •§ 3. Соціальний механізм дії права
- •§ 4. Критерії та показники соціальної ефективності правових норм
- •§ 5. Правова соціалізація особистості
- •Глава 14
- •§ 1. Сутність конкретно-соціологічних досліджень. Основні етапи
- •§ 2. Програма соціологічного дослідження
- •§ 3. Соціологічні методи дослідження: спостереження, експеримент, аналіз документів, опитування
- •§ 4. Обробка та аналіз соціологічних даних
- •§ 5. Використання соціологічних досліджень в юридичній практиці
§ 3. Становлення громадської думки. Критерії та показники її зрілості
Для того, щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона повинна пройти певний шлях, який характеризується такими етапами:
процес виникнення;
формування громадської думки;
функціонування громадської думки.
Процес виникнення думки — оцінка людьми предмета їх уваги, визначення стосовно нього особистої думки. Ознаки цього стану: інтерес людей до об’єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень.
Громадська думка завжди і перш за все пов’язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. Саме соціальна оцінка — це вираження одного з видів ставлення суб’єкта до об’єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб’єкт визначає відповідність об’єкта тим критеріям, які він висуває. Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найраціональнішою є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомлене ставлення людини до конкретного факту, події і т. ін.
Формування громадської думки — взаємодія індивідуальних, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впливає на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.
У процесі формування громадська думка переходить з одного свого стану в інший за допомогою комплексу механізмів. Вони являють собою сукупність елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних думок з приводу актуальних проблем дійсності на думку великих соціальних груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідомості у сферу практичної діяльності людей. Внутрішні механізми пов’язані з об’єктивними процесами формування громадської думки, а зовнішні — з фактами впливу на свідомість людей з боку органів управління. Один з основних внутрішніх механізмів — ідентифікація з інтересами соціальної групи і суспільства в цілому.
Основні механізми формування громадської думки:
ядро (еталонна або референтна група) громадської думки;
поле (умовна сфера поширення);
соціальна спільнота (клас, верства, група);
загальний інтерес, комунікація (наявний процес спілкування збоку ядра);
нормативно-оцінне судження (сама громадська думка).
Механізм формування громадської думки має як моральну, так і соціально-психологічну характеристики, що становлять вузлові ланки в його структурі. Соціально-психологічна характеристика має підставу не тільки у формі спілкування, обміну думок. Це тип регульованих відносин, тобто комунікації. В ньому завжди наявний головний елемент продукування, регулювання й контролю, тобто так зване ядро громадської думки.
Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступає високий інтерес людей до об’єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правоті своєї думки. Основні ознаки: громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов’язані з об’єктом цієї думки, і ті, що проявляються у різних сферах громадського життя.
На цьому етапі вимірюється соціальна зрілість, рівень поширеності, інтенсивності думки. Соціальна зрілість визначається тим, наскільки глибоко громадська думка виражає інтереси спільнот, тенденції прогресивного розвитку суспільства. Критерієм, який дає змогу зібрати показники, що здатні судити про характер і значущість думки, є глибина і повнота реалізації функцій громадської думки.
Отже, показниками соціальної зрілості є:
соціальна спрямованість — думки можуть бути передовими і відсталими, консервативними і новаторськими і т. ін.;
компетентність;
інтенсивність — відображає рівень заінтересованості, переконаності, стійкості своєї позиції;
стабільність;
поширеність;
результативність.