У пробірки відміряють послідовно, відповідно таблиці, біологічну рідину і робочі розчини. Для зменшення похибки аналізу рекомендується притримуватися обговореного порядку змішання розчинів.

Розрахунок концентрації сечовини за формулою:

С = 16,65 ∙ Е досл. пр. / Е кал. пр.

де: С – концентрація сечовини в пробі, ммоль;

16,65 – калібрувальна концентрація сечовини, ммоль/л;

Е досл. пр. − оптична щільність дослідної проби, од. опт. щільності;

Е кал.пр. – оптична щільність калібрувальної проби, од. опт. щільності.

Контроль якості: достовірність одержуваних результатів контролюють за допомогою атестованих контрольних сироваток “Ліонорм” (Чехія) або “Біоконт С”. Нормальна концентрація сечовини у сироватці крові – 2,5 – 7,5 ммоль/л.

Відміряти у пробірку, мл	Аналізує-мий матеріал	Калібрувальний розчин	Фізіологічний розчин	Розчин тіосемікарбазиду	Розчин діацетил-монооксиму	Показники оптичної щільності
Відміряти у пробірку, мл	Аналізує-мий матеріал	Калібрувальний розчин	Фізіологічний розчин	Розчин тіосемікарбазиду	Розчин діацетил-монооксиму	Е кал. пр.	Е досл. пр.
Холоста проба (контроль)	–	–	0,02	2,00	2,00
Калібрувальна проба	–	0,02	–	2,00	2,00
Дослідна проба 1.	0,02	–	–	2,00	2,00
2.	0,02	–	–	2,00	2,00
3. і т.д.	0,02	–	–	2,00	2,00
10.	0,02	–	–	2,00	2,00
Пробірки закривають ковпачком (або накривають алюмінієвою фольгою), перемішують вміст і одночасно поміщають у бурхливо киплячу водяну баню рівно на 10 хв. Потім пробірки швидко охолоджують у проточній воді. Виміряють оптичну щільність дослідної проби (Е досл.) і калібрувальної проби (Е кал.) проти холостої проби. Забарвлення стабільне протягом 15 хв. Якщо після нагрівання розчин у пробірці з дослідною пробою мутний, то його центрифугують протягом 5 хв. або депротеїнують розчином трихлороцтової кислоти.

В кінці роботи зробити висновок.

Заняття 15 Тема: Обмін ліпідів. Визначення концентрації загального холестерину у біологічних рідинах (за методом Ілька) теоретична частина:

Ліпіди їжі, які потрапляють в організм людини складаються, в основному, з нейтральних жирів (ацилгліцеринів). Панкреатичний і кишковий соки містять ліпази, що розщеплюють попередньо емульговані жири на вільні жирні кислоти й на ди- і моноацилгліцерини. Вільний гліцерин утвориться лише в невеликій кількості. Вільні жирні кислоти перетворюються в кишечнику в розчинні натрієві солі (натрієві мила).

Жовч містить натрієві солі парних жовчних кислот (глікохолевої, таурохолевої, глікодезоксихолевої і таурдезоксихолевої). Вони є потужними емульгаторами жирів і активаторами ліпаз, а також можуть утворювати комплекси із продуктами перетравлення жирів, так звані міцели, які здатні легко проникати в клітини слизової оболонки кишечника. У цих клітинах знову синтезуються жири, які надходять у лімфатичні судини у вигляді хіломікронів, що мають тонку білкову оболонку. По лімфатичним шляхам жири потрапляють у велике коло кровообігу й розносяться з током крові по всьому організму. Основна маса ліпідів відкладається в жирових тканинах у формі запасного жиру. По мірі потреби жири й жирні кислоти переходять у кров і надходять у тканини, головним чином у печінку, яка грає провідну роль в обміні ліпідів.

У панкреатичному й кишковому соках поряд з ліпазами присутні ферменти, здатні розщеплювати ліпоїди (жироподібні речовини), головним чином фосфатиди й ефіри холестерину. Це фосфоліпази й холестераза. Холестерин, як і жирні кислоти, всмоктується в кишечнику у вигляді розчинного комплексу із солями жовчних кислот. Зі слизової оболонки кишечника більша частина солей жовчних кислот надходить по зворотній вені в печінку й може бути повторно використана.

Нейтральні жири