Politologiya_Osnovni_politologichni_termini

Основні політологічні терміни

Влада – це здатність і можливість суб’єктів соціального життя справляти визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів – авторитету, права, примусу.

Глобальні проблеми – це проблеми, що мають загальнолюдський зміст і планетарний масштаб, їх загострення – загроза цивілізації, їх розв’язання потребує загальних зусиль всього людства.

Громадська думка – це судження, яке поділяють різні соціальні спільності щодо оцінки тих чи інших явищ. Гормадська організація – добровільне об`єднання, яке виникає в результаті вільного і свідомого волевиявлення громадян на основі спільності їх інтересів.

Демократія – це форма організації і діяльності політичної системи, при який влада здійснюється на основі принципів свободи, рівності, народовладдя.

Держава – це сукупність взаємопов’язаних закладів і організацій, які організують управління суспільством, здійснюють політичну владу і виступають знаряддям панування і підпорядковування, а також погодження інтересів різних соціальних спільностей і груп.

Емпірична політична свідомість безпосередньо фіксує практичний досвід студента.

Етнос – спільність, що склалася на певній території, володіє спільними рисами, стабільними особливостями культури, усвідомлює свою єдність і відмінність від інших аналогічних утворень. Компроміс – знаходження різними силами угод шляхом взаємних поступок.

Консенсус – згода у головному між різними політичними суб`єктами, при збереженні розбіжності у другорядних питан`ях.

Консерватизм – доктрина, яка орієнтується на захист існуючих форм економічного, соціального і політичного життя, традиційних духовних цінностей, стриманість у здійсненні соціальних змін, утвердження поступового розвитку.

Культ особи – це звеличення ролі однієї людини, надання їй надприродних якостей, приписування визначального впливу на хід історичного процесу.

Лібералізм – ідейно-політична течія, яка відстоює необмежену свободу підприємництва, парламентський державний устрій, плюралістичну демократію, широкі свободи для індивідів в усіх сферах життя суспільства.

Лідер – це авторитетний член спільності або організації, особистий вплив і положення якого дозволяють йому відігравати вирішальну роль в політичних процесах.

Люмпен – поняття, яке позначає належність певної особи до декласованих прошарків населення.

Маргінали – це відносно стійкі суспільні групи, які виникають у результаті розхитування нормативно-ціннісних систем під впливом технологічних, соціальних, культурних контактів та інших факторів.

Міжнародні відносини – це якісно специфічна система різноманітних зв’язків і відносин між народами, державами і групами держав, провідними соціальними, економічними і політичними силами та організаціями, що діють на міжнародній арені.

Національне питання – це питання про причини виникнення недовіри, ворожнечі між націями та їх конфлікту з існуючою системою влади, про форми, методи, умови його вирішення в інтересах мирного співжиття, прогресу націй на основі рівноправ’я, суверенності та демократизму.

Нація – велика група людей, яка виникла історично і характеризується спільністю території, мови, економічних зв’язків, психологічного складу, культури, свідомості.

Об’єкт політики – це те, на що спрямована політична діяльність. Це реальна дійсність, політичні відносини, політична система тощо.

Політика – це сфера діяльності соціальних суб’єктів, пов’язана з реалізацією загально значущих інтересів за допомогою політичної влади.

Політична влада – це реальна здатність суб’єкта політики втілювати свою волю в життя на основі осмисленого політичного інтересу.

Політична діяльність – сукупність дій суб’єктів політики щодо реалізації своїх інтересів за допомогою політичної влади.

Політична ідеологія – це система поглядів та ідей, в яких усвідомлюються і оцінюються соціально-політичні проблеми та ціняться цілі діяльності.

Політична культура – це сукупність стійких уявлень про суспільство, характер і спосіб політичного мислення, стандарти політичної поведінки.

Політична партія – це добровільний союз, заснований на ідеологічних зв’язках, націлений на завоювання влади в державі або участі в ній, причому влада стає інструментом реалізації політичної програми, яка служить інтересам тієї чи іншої соціальної спільності або групи.

Політична психологія – наука, що досліджує психологічні компоненти поведінки людини, вивчення яких дає змогу застосувати знання психології до пояснення політики.

Політична свідомість – це відображення політичного життя суспільства в певних емпірико-психологічних та ідейних формах.

Політична система – це система ідей, норм та інститутів, в рамках яких відбуваються політичні відносини, політичне життя суспільства та державна влада.

Політична система – це сукупність відносин між легально існуючими політичними партіями, які виражаються в суперництві або в спільній боротьбі за владу чи здійснення влади.

Політична соціалізація – засвоєння особою соціального й політичного досвіду шляхом залучення її до політичної діяльності.

Політична участь – це включення соціальних спільностей і груп, окремих індивідів у процес політичної життєдіяльності з метою втілення в життя своїх потреб та інтересів, вираження настроїв та пропозицій.

Політичне життя – це цілеспрямована діяльність соціальних суб’єктів щодо виявлення і реалізації свої інтересів у процесі формування і здійснення політичної влади.

Політичне керівництво – це діяльність, спрямована на визначення цілей і завдань суспільного розвитку на певному етапі, а також шляхів і засобів їх досягнення.

Політичне функціонування – це діяльність політичних інститутів, пов’язана з управлінням суспільством, а також участь в ній індивідів.

Політичний (державний) режим – це сукупність принципів і методів, за допомогою яких здійснюється державна влада.

Політичний маркетинг – це діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, політичних інститутів, ідей громадського значення.

Політичний плюралізм – це наявність різноманітних політичних партій та громадсько-політичних організацій і об’єднань, політичних потреб і інтересів, програм, переконань, суджень та їх відповідне відбиття в системі управління суспільством, в діяльності всіх політичних інститутів.

Політичний процес – це сукупна діяльність суб’єктів політики, завдяки якій відбувається зміна, перетворення і формування політичної системи.

Політологія – це наука про сутність, форми і закономірності політичного життя суспільства, про діяльність суб’єктів політики з приводу влади.

Права людини – це принципи, норми взаємодії між людьми і державою, які забезпечують індивіду можливість діяти на свій розсуд (ця частина прав - свободи), або отримувати певні блага (це власно - право).

Правова держава – це правова форма організації і діяльності публічної влади, основним принципом існування якої є верховенство закону і взаємна правова відповідальність суб’єктів політики.

Радикалізм – політична течія, яка, як правило, означає розрив із визначеною традицією, виступає за рішучі методи при вирішенні питань політичної теорії та політичної практики.

Соціалізм – доктрина, яка ставить за мету створення суспільства, що характеризується перевагою громадських інтересів над приватними, з перевагою суспільних форм власності, високим рівнем демократії і прав людини.

Соціальна група – це цілісне формування, яке виникає на основі певних економічних, соціальних, політичних і культурних зв’язків і тенденцій розвитку; вона є важливим елементом суспільства і утворює соціальну структуру.

Соціальна справедливість – це характер і стан суспільних відносин, який оцінюється моральною свідомістю з точки зору корінних інтересів людини.

Суб’єкт політики – це носій політичної діяльності, який здійснює перетворення політичної та інших сфер життя.

Теоретична політична свідомість – це сукупність ідей, поглядів, вчень, які виникли на основі наукових досліджень політичного життя.

Форма державного устрою – це адміністративно-територіальний устрій держави, характер відносин між центральними і місцевими органами.

Форма правління – це організація державної влади, її органів, порядок і утворення, розподіл між ними компетенції.

3