Забороняється з метою уникнення травм, опіків, нещасних випадків:

1. Працювати на несправному устаткуванні.

2. Лишати працюючі прилади без догляду.

3. Берегти і готувати їжу в лабораторіях, пити з хімічного посуду.

4. Відмірювати концентровані кислоти і луги, втягуючи їх ротом у піпетку.

5. Зберігати летючі й легкозаймисті речовини поблизу джерел тепла, відкритого вогню, працюючих приладів.

6. Ставити в термостат легкозаймисті речовини.

7. Торкатися голими руками до погано ізольованих проводів і недостатньо заземленого устаткування, що може бути під напругою.

8. Щоб запобігти отруєнню, необхідно знати токсичні властивості речовин, із якими працюєте, і уникати вдихання парів, а також потрапляння отруйних речовин на шкіру й одяг.

Перша домедична допомога

1. Відключити електричний струм, що діє на постраждалого; загасити спиртовий пальник; якщо зайнявся одяг, то необхідно накрити ділянку, що горить, підручним предметом (рушник, халат, піджак) або постраждалий має лягти на підлогу і перекочуватися, намагаючись загасити вогонь. Після цього постраждалому надати медичну допомогу.

2. При відсутності після електротравми у постраждалого пульсу і дихання, терміново здійснюють штучне дихання з рота в рот і закритий масаж серця (на одне вдмухування 4-5 натиснень на нижню третину грудини; ритм - одне натиснення на секунду).

3. Перев'язувальні матеріали (вата, бинти, серветки), необхідні розчини і медикаменти знаходяться в аптечці, встановленій у лабораторії.

4. При термічних опіках зробити примочки розчином перманганата калію або етилового спирту і змазати маззю від опіків.

5. При опіках кислотою старанно промити обпалене місце спочатку проточною водою, а потім обробити розчином гідрокарбонату натрію.

6. При опіках їдкими лугами промити обпалене місце водою, а потім обробити розведеною оцтовою кислотою.

7. Якщо кислоти або луги потраплять у очі, слід миттєво їх промити дистильованою водою, а потім обробити 1 % розчином гідрокарбонату натрію у випадку потрапляння кислоти або 1 % розчином борної кислоти при потраплянні лугу, після чого знову старанно промити дистильованою водою.

8. При порізах склом видалити скалки з рани, змазати йодною настойкою і, якщо потрібно, накласти пов'язку.

9. При отруєнні парами отрути, постраждалого винести на свіже повітря, дати 30 крапель кардиаміну, міцний чай або каву.

Заняття 1 Тема: Історія біохімії. Якісні (кольорові) реакції на амінокислоти та білки теоретична частина

Білки, або протеїни, - азотовмісні полімерні органічні сполуки великої молекулярної ваги, які мають специфічну тримірну структуру (конформацію) і розпадаються при гідролізі на α-амінокислоти. Структурними елементами, з яких складаються білки, є двадцять -амінокислот. Усі амінокислоти, які входять до складу білків, являються амінопохідними карбонових кислот, у яких один атом водню в радикалі біля -вуглецевого атома заміщений на аміногрупу. Наприклад:

пропіонова кислота

Усі амінокислоти об’єднані загальною ознакою — наявністю вільної карбоксильної групи та вільної незаміщеної аміногрупи в -вуглецевому атомі. Виняток - пролін, у якого аміногрупа є частина піролідинового кільця. Поміж цих двох функціональних груп, кожна амінокислота має характерний тільки для неї радикал — R-групу. Таким чином, загальний тип будови -амінокислот може бути представлений у вигляді наступної формули:

Амінокислоти існують переважно у вигляді біполярних іонів (цвітеріонів):

R-групи амінокислот мають різну хімічну структуру і багато в чому визначають хімічні і фізичні властивості білків. Існують різноманітні способи класифікації амінокислот, серед яких найбільш раціональним варто визнати спосіб, заснований на розходженнях у полярності R-груп. Всі амінокислоти діляться на чотири класи.

1 клас - неполярні, або гідрофобні: аланін, лейцин, ізолейцин, валін, пролін, фенілаланін, триптофан, метіонін.

2 клас - полярні, але незаряджені: гліцин, серин, треонін, цистеїн, тирозин, аспарагін, глютамін.

3 клас - негативно заряджені (кислі): глютамінова і аспарагінова кислоти.

4 клас - позитивно заряджені (основні): лізин, аргінін, гістидин.

У залежності від природи радикалу відрізняють також амінокислоти аліфатичного та циклічного рядів.

Деякі амінокислоти не можуть синтезуватися в організмі людини та повинні поступати разом із їжею. Їх називають незамінними. До них відносяться: валін, ізолейцин, лейцин, лізин, метіонін, треонін, триптофан, фенілаланін, тирозин, цистеїн. Інші амінокислоти в організмі синтезуються і їх називають замінними: аланін, аспарагін, аспарагінова кислота, гідроксилізин, гідроксипролін, гліцин, глютамінова кислота, глютамін, пролін, серин. Наполовину замінні: аргінін, гістидин.

Амінокислоти мають амфотерні властивості та можуть виступати у ролі як кислот, так і основ.

Повний (сумарний) заряд (алгебраїчна сума всіх позитивних та негативних зарядів) амінокислоти залежить від рН, тобто, від концентрації протонів в оточуючому розчині. Значення рН, при якому сумарний заряд амінокислоти дорівнює нулю й тому вона не переміщується у постійному електричному полі, називається її ізоелектричною крапкою.