Практична частина:

 Запитання для домашнього (письмового) виконання:

Скласти схему метаболізму білків на окремому аркуші.

Схема включає: Ферментативний гідроліз білків в органах травлення; загальні шляхи розпаду амінокислот в організмі; утворення аміаку; орнітиновий цикл; взаємодія амінокислот, глюкогенні і кетогенні амінокислоти.

Мета заняття: вивчити гідроліз білків ферментами ШКТ. Для виконання роботи необхідно вивчити такі питання теорії:

 Запитання до обговорення:

1. Ферментативний гідроліз білків в органах травлення.

2. Протеолітичні ферменти, їх специфічність, активація.

3. Загальні шляхи розпаду амінокислот в організмі (переамінування, дезамінування, відновне амінування, декарбоксилювання).

4. Шляхи переносу аміаку в печінку і нирки з периферичних тканин і з м'язів.

5. Біосинтез сечовини. Орнітиновий цикл.

6. Виведення амінного азоту з організму. Класифікація живих організмів по виведенню амінного азоту.

7. Обмін нуклеопротеїдів і хромопротеїдів.

8. Кількісне визначення сечовини у біологічному матеріалі.

9. Принципи визначення концентрації сечовини.

10. Практичне застосування даного методу.

Хід роботи

Мета роботи № 1: засвоїти методику дослідження перетравлення білків.

Практичне значення роботи: Дослідження проводиться для визначення активності ферментів лікарських засобів, отриманих із підшлункової залози і з слизистої кишечника (трипсин, хімотрипсин, панкреатин, фестал і ін.)

Матеріали і реактиви: 0,4%-ний розчин карбонату натрію, дистильована вода, 0,1 моль/л розчин соляної кислоти, 0,1%-ний розчин трипсину, біуретовий реактив; пробірки, термостат.

Хід роботи: Беруть три пробірки і наливають в одну з них 2 мл 0,4%-ний розчину карбонату натрію, у другу – воду й у третю – розчин соляної кислоти (0,1 моль/л). У першу і третю пробірки додають по 1 мл 0,1%-ний розчину трипсину (або панкреатину) і в другу – 1 мл попередньо прокип'яченого розчину трипсину (або панкреатину). Перемішують проби струшуванням.

У кожну пробірку поміщають по однаковому шматочку звареного курячого яйця і ставлять їх у термостат при 38 ⁰С на 10 хв., слідкуючи за розчиненням білка. Відзначають зміни, що відбуваються з денатурованим білком у ході інкубації. Потім вміст пробірок зливають в інші пробірки і проробляють біуретову реакцію.

В кінці роботи зробити висновок.

Мета роботи № 2: засвоїти метод визначення концентрації сечовини в сироватці крові, сечі людини за кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом.

Практичне значення роботи: Визначення сечовини є важливим діагностичним тестом, що характеризує не тільки стан білкового обміну, але і функціональний стан нирок і печінки.

Підвищення концентрації сечовини в крові відзначається при порушенні видільної функції нирок, при посиленому розпаді білків, надлишковому білковому харчуванні. Зниження рівня сечовини в крові і виділення її із сечею спостерігається при захворюванні печінки (цироз), що пов'язано з порушенням її сечовиноутворюючої функції.

Принцип методу: сечовина утворює з діацетилмонооксимом у присутності іонів Fe³⁺ і тіосемікарбазиду комплекс червоно-рожевого кольору, по інтенсивності забарвлення якого визначають її концентрацію. Цей комплекс має максимум поглинання при довжині хвилі 520 нм.

Реактиви:

1. Реагент діацетилмонооксиму;

2. Реагент тіосемікарбазиду;

3. Калібрувальний розчин сечовини (16,65±0,832) ммоль/л;

4. Розчин трихлороцтової кислоти;

5. Сірчана кислота;

6. Дистильована вода;

7. Фізіологічний розчин (0,9%-ний розчин NaCl).

Матеріал, що аналізується: сироватка.

Приготування робочих розчинів.

1. Розчин діацетилмонооксиму. У мірну колбу на 100 мл переносять вміст 1 ампули реагенту діацетилмонооксиму, доливають дистильованою водою до мітки. Розчин стійкий при температурі від 0 до +25 ⁰С не більше 2 місяців.

2. Розчин сірчаної кислоти. У мірну колбу місткістю 200 мл наливають (60 – 80 ) мл дистильованої води і додають, при перемішуванні, вміст флакона із сірчаною кислотою. Після охолодження, об’єм розчину доводять до мітки дистильованою водою. Розчин стійкий.

3. Розчин тіосемікарбазиду. У мірну колбу на 100 мл переносять вміст 1 ампули реагенту тіосемікарбазиду і доводять розчином сірчаної кислоти до мітки. Розчин стійкий при температурі від 0 до +25 ⁰С не більше 2 місяців.

4. Калібрувальний розчин сечовини – готовий до роботи.

5. Розчин трихлороцтової кислоти. У мірну колбу на 50 мл переносять 50% розчин трихлороцтової кислоти і доводять розчин, при перемішуванні, до мітки дистильованою водою. Розчин стійкий.

Хід роботи: Складаємо робочу схему проведення досліду.