10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.

Характер (від грецьк. – «чеканка») – це сукупність найбільш стійких рис, що впливають на усі боки поведінки людини і виражають його індивідуальну неповторність.

Якщо темперамент проявляється в зовнішній динаміці поведінки людини, то характер – в динаміці внутрішньої.

І на відміну від темпераменту характер не дається людині від народження, він формується (інколи протягом всього життя – під впливом обставин, людей особистість не рідко кардинально змінює свої поглади і поведінку).

Класифікація характерів:

І. За силою:

- сильний;- слабкий;

ІІ. За тривалістю:

- тривалий (стійкий); - нетривалий (нестійкий);

ІІІ. За змістом ставлення:

а) до навколишнього світу, дійсності:

- принциповий (переконаний);- безпринципний;

б) до праці:

- діяльний (активний, працелюбний). Хоча може бути діяч як організований, так і неорганізований; - бездіяльний (пасивний, ледащий);

в) до інших людей:

- товариський; - замкнений.

Це необов‘язково поганий. Інколи це є наслідком особливостей професійної діяльності людини;

г) до самого себе:

- альтруіст (колективіст);

- егоіст;

ІV. За рисами:

а) загальні риси:

- порядність; - чесність;- дисциплінованість; - вольові риси (рішучість, наполегливість і т. ін.); - обов‘язковість; - самостійність;

б) індивідуальні:

- особлива чуттевість; - занадта активність; - незрозуміла дратівливість;

Характер в принципі виробляється і змінюється протягом всього життя. Але в основному формується до 25 років. У 18-20 років – йде активне формування характеру воїнів. І їм з боку командирів слід в цьому допомагати.

Виховання характеру воїна:

1. Починати слід з його вивчення (визначити його риси і усі плюси та мінуси).

2. Власне формування характеру підлеглого офіцером:

- формування у воїнів наукового світогляду;

- копітка роз‘яснювальна робота;

- статутна організація життєдіяльності воїнів (формуються звички, які стають потребою військовослужбовця);

- накопичення досвіду долання труднощів і перешкод;

- використання виховних можливостей військового колективу;

- об‘єктивна оцінка характеру воїна його командиром;

- схвалення позитивних змін в характері підлеглого.

3. Самовиховання характеру воїном:

- самокритичне ставлення до себе;

- спирання на приклади позитивних характерів в суспільстві (література, мистецтво, відомі історичні особи, товариші по службі, командири);

- настанова на цю роботу, підключення вольових якостей.

11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.

Люди народжуються із задатками. Тобто, з певними анатомо-фізіологічними особливостями свого організму. А задатки перетворюються у ті чи інші здібності, але вже при певних умовах:

- при впливі навколишнього середовища (умов життя людини, в яких вона опиняється);

- при впливі на особистість тієї чи іншої людини (педагогів, батьків, тренеру, командира, фахівця й т.п.);

- за рахунок великої і постійної праці самої людини над собою.

Наведемо приклад. З особливостями сулхового апарату («тонким» слухом) можна стати людиною – добрим музикантом або відмінним гідроакустиком.

Інший приклад. Хто з двох воїнів більше здібен до стрільби? Протягом певного часу їх періодично запрошують до вогневого рубіжа. Хто з них швидше вдосконалюється (що можна позначити по динаміці результатів) той більше здібен до цього виду діяльності.

Здібності – це властивість особистості воїна, яка дозволяє йому успішно опановувати обраним видом діяльності і вдосконалюватися в ній.

Здібності бувають:

1) загальні (характерні для більшості людей):

- працювати;

- вміти спілкуватися;

- бути поважним;

- засвоювувати певну професію і т. ін.

2) часткові (спеціальні):

- музикальні;

- художні;

- організаторські;

- технічні і т. ін.

Якщо здібності розвивати, то їх можна перетворити у:

а) обдарованність (значні успіхи в якийсь певній сфері діяльності);

б) талант (високі успіхи в якійсь сфері діяльності, що супроводжується творчістю і оригінальністю);

в) геніальність (прояв творчого таланту що має історичне значення в житті суспільства і, як правило, в декільках сферах).

Розвиток здібностей воїнів:

1. Створення відповідних для людини умов.

2. Постійна праця воїна над собою.

3. Створення для воїнів зацікавленності (мотивів).

4. Стимулювання праці військовослужбовця.

5. Створення атмосфери доброзичливості і схвалення дій воїна (в т.ч. заохочення).