54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.

Соціально-психологічна профілактика - це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я; попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства; створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.

Важливо, що профілактика як психологічна допомога клієнту надається вже тоді, коли ще немає особливих труднощів та ускладнень у поведінці, житті та діяльності людини чи групи людей. Як правило, на основі моніторингу соціально-психологічних змін у житті суспільства, окремих його груп, особливостей та умов індивідуального розвитку людини прогнозують ті чи інші ускладнення і проводять попереджувальну роботу.

Найважливішими напрямками психопрофілактичної роботи, за З. Кісарчук, є:

o профілактика стресових і постстресових станів, пов'язаних із природними та технічними катастрофами;

o попередження виникнення надмірної психологічної напруги в суспільстві, що переживає кризові явища (економічні та політичні кризи, міжетнічні, міжконфесійні конфлікти тощо);

o психологічна підтримка найбільш вразливих верств населення (пенсіонери, інваліди війни, праці, безробітні та ін.);

o робота з попередження розпаду сім'ї, сімейних дисгармоній, відхилень у психічному розвитку дитини, які пов'язані із сімейними проблемами;

o профілактика порушень у психічному та особистісному розвитку вихованців дитячих будинків та учнів шкіл-інтернатів;

o профілактика девіантної поведінки молоді (правопорушення, пияцтво, наркоманія, токсикоманія) [34].

Ці напрямки реалізовуються всією системою соціально-психологічних та психологічних служб.

Профілактична робота служб профорієнтації та працевлаштування спрямована на створення умов для запобігання масовому безробіттю, полегшення працевлаштування тощо.

Основними формами психопрофілактичної роботи є:лекції, бесіди, семінари, тренінгові заняття, "телефон довіри", "пошта довіри", психолого-педагогічні консиліуми, індивідуальне та групове консультування, анкетування, випуск інформаційних бюлетенів, довідників для молоді тощо.

Таким чином, конкретна психопрофілактична робота соціально-психологічної служби в тій чи іншій сфері базується на:

-прогнозуванні можливих ускладнень у житті чи поведінці певного контингенту, який є основним об'єктом діяльності служби;

- визначенні соціально-психологічних умов, за яких ці ускладнення можна попередити або пом'якшити їх переживання;

- розробці системи заходів, які б забезпечували ці умови, із залученням до їх здійснення всіх зацікавлених сторін.

56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.

Стресс - це емоційний стан людини, який виникає при напруженні, здебільшого в екстремальних ситуаціях. стрес є своєрідною захисною реакцією організму, що мобілізує свої внутрішні ресурси у відповідь на дію сильних зовнішніх впливів.

Розвиток стресу має три стадії. На першій відбувається внутрішня мобілізація сил організму для протидії несприятливому впливу. На другій — врівноваження сил впливу і сил опору, коли організм ніби адаптується до загрозливих умов. Якщо несприятливий вплив триває, то може настати третя стадія — виснаження, що призводить до незворотних фізіологічних змін.

Стрес за характером походження є фізіологічний, який викликаний надмірним фізичним навантаженням; психологічний, зумовлений складними відносинами з оточенням; інформаційний – породжений надмірністю, недостатністю або безсистемністю життєво важливої інформації; управлінський – зумовлений великою відповідальністю за прийняті рішення; емоційний, який проявляється в ситуаціях загрози чи небезпеки.

Стреси можуть бути гострі, або шокові, які викликані різними екстремальними ситуаціями: хронічні, що припускають наявність постійного значного фізичного й морального навантаження на людину і психосоціальні.

Гострий стрес розвивається миттєво з обов’язковим включенням нервової, симпатико-адреналінової, серцево-судинної систем і системи гіпофіз-кора наднирників. В перші хвилини виникнення гострого стресу реєструються його основні прояви, які зачіпають нервову і серцево-судинну системи. Хронічний стрес виникає при тривалій чи повторній взаємодії як сильних, так і відносно слабких стресорів.

Характер стресової реакції, що призводить до адаптації та хвороби, визначається різноманітними факторами: за модальністю – є позитивним і негативним, конструктивним та деструктивним.

Окремо виділяють такі різновиди стресових станів, як фрустрація (лат. frustratio — марне сподівання, невдача, обман) та посттравматичний стрес. Стрес буває біологічний та патологічний, для якого характерні психосоматичні розлади та нестандартні види стресу.

Під бойовим стресом прийнято розуміти багаторівневий процес адаптаційної актив ¬ ності людського організму в умовах бойової обстановки, супроводжуваний напруги ¬ ням механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних приспособи ¬ тільних психофізіологічних змін

Бойовий стрес - це процес мобілізації всіх наявних можливостей організму, імунної, захисної, нервової, психічної систем для подолання ¬ ня жізнеопасной ситуації. У людини відбувається зміна складу крові. Вприскуючі туди із залоз внутрішньої секреції гормони викликають у нього тривогу, пильність, агресивність. Збільшується обсяг легенів, що позво ¬ ляет доставляти більше кисню до активно задіяним в роботі орга ¬ нам. Звуження кровоносних судин веде до підвищення кров'яного тиску, посилення кровотоку, перерозподіляються схеми руху крові. У діяч-невих особистостей зменшується її доставка до внутрішніх органів і увеличи ¬ ється - до серця, скелетних м'язів.