29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.

Військова праця завдяки своїм особливостям, напруженості й високій відповідальності має цілий ряд переваг. Вимагаючи від окремих воїнів і військових колективів значних і різноманітних навантажень, вона розвиває в особового складу інтелектуальні здібності, виховує старанність, дисциплінованість, колективізм, загартовує волю, робить людину витривалою й наполегливою. Відрізняючись великими труднощами та складністю, військова діяльність солдатів і сержантів строкової служби не має матеріальних стимулів, в ній на перший план висуваються стимули моральні. Це надає їй ще більшу педагогічну значущість.

Разом з цим слід мати на увазі, що праця є лише об’єктивною передумовою формування особистості. Праця сама по собі не виховує людину. Проста витрата фізичних і розумових сил людини є процес механічний. Виховує праця, яка здійснюється заради благородних цілей, які мають соціальне значення. Саме таким цілям і відповідає військова праця.

Основні вимоги принципу:

– забезпечення свідомого ставлення кожного військовослужбовця до військової праці, тобто до сумлінного виконання своїх професійних обов’язків, несення служби, підвищення бойової майстерності;

– сполучення практичної діяльності військовослужбовців з виховними впливами на них, з морально-психологічним супроводженням усіх видів життєдіяльності військ;

– чітке планування та розумна організація військової праці, що передбачає конкретне визначення обсягу, послідовності й термінів виконання завдань;

– відповідне організаційне та матеріально-технічне забезпечення завдань, що виконуються;

– організація між воїнами змагання по задачах, нормативах і рубежах у системі бойової підготовки;

– стимулювання сумлінного ставлення воїнів до виконання своїх службових обов’язків, до якісного та своєчасного виконання поставлених перед ними завдань, до бойової підготовки, до активної громадської роботи в підрозділі;

– контроль і об’єктивна оцінка ратної праці військовослужбовців;

– поєднання військової праці з добре організованим відпочинком особового складу.

30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.

Військове виховання - це процес формування і розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів.

Специфіку виховної роботи у Збройних Силах України відображають такі її складові: морально-психологічне забезпечення бойової і мобілізаційної готовності військ, бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань: морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактика правопорушень: інформаційно-пропагандистське забезпечення; культурно-виховна і просвітницька робота, військово-соціальна робота. Концепція накреслює основні принципи виховної роботи, якими є: державна і патріотична спрямованість виховного процесу: взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи; повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовців, загальнолюдські моральні цінності; безперервність та спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового; конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховання; об'єктивно-науковий підхід до планування та оцінки результатів виховної роботи. Вихователь (командир, заступник командира з виховної роботи) виступає як організатор та керівник виховного процесу.

Об'єктом виховання є військовий колектив або окрема група військовослужбовців. Залежно від рівня розвитку колективу або згуртованості групи командир застосовує певні групові методи виховання.

Пряме виховання - це така форма, за допомогою якої вихователь, безпосередньо спілкуючись з вихованцем, намагається ефективно вплинути на нього словом, поглядом, прикладом, переконанням, заохоченням або стягненням. Вихователь, спілкуючись з вихованцем, повинен дотримуватись деяких умов: вживати ясні, стислі та змістовні фрази-пояснення, фрази-переконання; звертатися до вихованця з повагою, з добрим настроєм, обов'язково на „Ви”; уважно ставитися до думок, слів і оцінок вихованця; висловлювати позитивні зауваження на адресу вихованця або звертатися до нього за порадою.

Непряме виховання - це форма за допомогою якої вихователь впливає на вихованця, використовуючи різноманітні засоби - книги, навчальні посібники, кінофільми, телебачення, газети, музику, а також колектив або друзів. Вихователь складає програму непрямих заходів виховної роботи, плани проведення культурно-виховної і просвітницької роботи, відбирає такі засоби масової інформації, художніх та музикальних творів, які сприяють підвищенню свідомості, розвитку особистості військовослужбовця. Найбільш ефективною формою виховання е індивідуальна виховна робота, має такі різновиди: індивідуальна бесіда; індивідуальна допомога: індивідуальне завдання; індивідуальне доручення; індивідуальний контроль тощо.