28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.

До системи традиційних принципів виховання військовослужбовців відносяться:– принцип переконання;– принцип прикладу;– принцип виховних вправ;– принцип змагання; – принцип заохочення;– принцип критики;– принцип примусу.

Принцип переконання. Це головний метод виховання, тому що забезпечує ефективність усіх інших методів виховання військовослужбовців. Йому належить визначальна роль у формуванні найважливіших характеристик духовної сфери особистості воїна – наукового світогляду, свідомості, ідейної переконаності.Основними формами реалізації цього методу є розповідь, бесіда (індивідуальна та групова), дискусія, пояснення, інструктування, лекція. Крім слова та діла, як засоби методу переконання активно використовуються наочність і засоби масової інформації.

Принцип прикладу.Сутність прикладу як методу виховання полягає у використанні військовими керівниками кращих зразків поведінки та діяльності інших людей для того, щоб викликати у військовослужбовців прагнення (потребу) до активної роботи над собою, до розвитку та вдосконалення своїх особистісних властивостей та якостей і подолання власних недоліків. За допомогою цього методу закладається основа для формування ідеалу поведінки.

Принцип змагання.Сутність змагання в армійському середовищі як методу виховання полягає в застосуванні такої системи виховних впливів на воїнів, яка розвивала б у них дух здорового суперництва, рівняння на кращих у військовому навчанні та у виконанні службових обов’язків, підтягування відстаючих до рівня передових і на цій основі забезпечення досягнення як високих загальних результатів діяльності, так і всебічного розвитку всіх сфер особистості військовослужбовця.

Принцип заохочення.метод заохочення – це система засобів і прийомів морального та матеріального стимулювання воїнів і військових колективів, які виявляють високий рівень відповідальності, старанності, ініціативи і наполегливості у виконанні військового обов’язку і які досягли високих результатів у бойовій підготовці, службі та громадській роботі.У Дисциплінарному статуті Збройних Сил України дається перелік видів заохочень, які застосовуються до різних категорій військовослужбовців, визначені права начальників у застосуванні заохочень до підлеглих.

Принцип критики.Сутність методу полягає у виховних впливах на особистість воїна та військовий колектив, виражених у формі несхвалення, засудження та об’єктивної оцінки їх негативної діяльності або поведінки, які спрямовані на усунення ними помилок, недоліків і негативних явищ, а також на розвиток високого почуття відповідальності за додержання норм військової етики, виконання своїх службових обов’язків.Для застосування методу використовуються найрізноманітніші форми виховної роботи: загальні збори особового складу, службові наради, підбиття підсумків службової діяльності, бойової підготовки, військової дисципліни, індивідуальна робота командира з підлеглими, стінний друк тощо.

Принцип примусу.метод примусу – це система педагогічних і організаційних впливів на воїнів, які недбало ставляться до виконання своїх службових обов’язків, порушують військову дисципліну і громадський порядок, з метою спонукати їх бездоганно виконувати військовий обов’язок і виправити свою поведінку.Сутність методу полягає в негативній оцінці, засудженні, а за необхідності – і припиненні негідних дій вихованця, який порушує норми моралі, правила військового етикету й вимоги військових статутів, для того, щоб викликати в нього почуття провини за скоєне, допомогти йому усвідомити неправильність, а інколи і шкідливість своїх дій, змінити свою поведінку в кращий бік.

Таким чином, військові керівники мають досить ефективний арсенал загальних (традиційних) методів виховання військовослужбовців, застосування яких передбачає додержання певних організаційних і психолого-педагогічних умов.