- •1.Предмет, завдання, структура військової психології.
- •2. Психологічна структура особистості воїна.
- •3.Психічні пізнавальні процеси та їх роль у військовій діяльності.
- •4. Характеристика емоційно-почуттєвої сфери воїна.
- •5. Вольова сфера особистості. Основні вольові якості військовослужбовця.
- •7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
- •8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
- •9. Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.
- •10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.
- •11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.
- •12. Сутність психології військового колективу, її структура.
- •13. Взаємовідносини у військовому колективі, їх характер та особливості.
- •14. Громадська думка та механізм її формування у військовому колективі.
- •15. Когнітивний настрій та його характеристика . Шляхи формування позитивного когнітивного настрою у підрозділах.
- •16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.
- •17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.
- •18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.
- •20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
- •22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
- •23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
- •24. Система методів військового навчання, їх загальна характеристика.
- •25. Метод усного викладення навчального матеріалу
- •26. Метод обговорення навчального матеріалу
- •27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
- •28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.
- •29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.
- •30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.
- •31. Структура і логіка самовдосконалення військовослужбовця.
- •32. Педагогічна культура офіцера, її зміст та структура.
- •34. Основні цілі та завдання психологічної діагностики.
- •35. Предмет та завдання практичної психології.
- •36. Основні цілі, завдання, вимоги для проведення психологічного діагностування.
- •37. Класифікація і характеристика психодіагностичник методик.
- •38. Порядок і механізм проведення психологічного діагностування.
- •Цілі, сутність та завдання психологічного консультування.
- •40. Основні напрями психологічного консультування.
- •41.Методи психологічного консультування
- •42. Інтерв’ю, як основний метод психологічної консультації. Організація та проведення.
- •43. Сутність, цілі та завдання психокорекції
- •44. Методы и приемы психокоррекционной работы.
- •45. Сущность и организация социально-психологического тренинга.
- •46. Психологическая релаксация. Порядок ее проведения.
- •48. Напрями і форми психотерапевтичної допомоги.
- •49. Основні методи психотерапевтичного впливу. Їх класифікації та характеристика.
- •50. Методика організації та проведення психотерапевтичних тренінгів.
- •51. Сутність групової психотерапії у війську.
- •52. Сутність і завдання психогігієни і психопрофілактики.
- •53. Сутність і поняття психічного здоровя, шляхи його зміцнення.
- •54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.
- •56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.
- •57. Функціональні обов’язки військового психолога
- •58. Етика військового психолога
- •59. Планування та організація психологічної роботи у підрозділі.
- •60. Сутність і порядок психологічного вивчення особового складу.
- •61. Соціально-психологічна адаптація молодих воїнів.
- •62. Профілактична робота військ. Психолога щодо попередження суіцидальних явищ.
- •63. Сутність і характеристика поняття «Група посиленого психологічного впливу»
- •66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
При індивідуальному консультуванні офіцер-психолог повинен перевірити виразність акцентуації у військовослужбовця і прийняти обґрунтоване рішення про можливу спільну роботу з лікарями (терапевтом, психіатром, психоневрологом, невропатологом, сексологом і іншими).
У ситуації індивідуального психологічного консультування предметом взаємодії є психологічна інформація, а позиції взаємодіючих можуть бути, на наш погляд, описані у виді наступних схем.
1. Взаємодія на рівних
2. Взаємодія з позиції «зверху»
3. Взаємодія з позиції «знизу»
Отже, індивідуальне консультування ставить перед офіцером-психологом проблеми усвідомлення таких понять, як норма психічного розвитку і зв'язаних з ним понять прикордонних станів і психічного здоров'я. Без міркування над змістом цих понять і зв'язаних з ними офіцер-психолог може швидко втратити професійне бачення ситуації взаємодії з військовослужбовцем і буде будувати з ним відносини в руслі життєвої, чи повсякденної психології.
Проводячи групове консультування, офіцер-психолог особливо уважно повинен контролювати зміст своєї позиції, щоб не організувати коаліцію з одним членом групи проти інших. Такі тенденції особливо сильні в конфліктних групах. Специфіка консультування кожної групи визначається змістом предмета взаємодії в цій групі, а виділення специфіки цього предмета - важлива професійна психодіагностична задача.
Обговорення процесу впливу членів групи один на одного приводить до аналізу динаміки психологічної інформації, моментів її стабільності і мінливості. Для дослідження заходу впливу офіцер-психолог може, використовувати психологічний зміст моральної категорії міри, що припускає як виражене відношення людини до психологічної інформації, так і дія цієї інформації. Серед дій, що істотно зв'язані з використанням психологічної інформації, що впливає на відношення членів групи - дії прощення, покарання, заохочення, схвалення.
Спробуйте сформулювати зміст ролей у військовому колективі - ролі командира і заступника з гуманітарних та соціальних питань - з погляду командирів і з погляду підлеглих. Таким чином, представлення психологом змісту соціальної ролі кожному учаснику групи - це момент усвідомлення предмета взаємодії з членами групи, момент, необхідний для проведення інтерв'ю - основного методу впливу офіцера-психолога в ситуації консультування.