- •1.Предмет, завдання, структура військової психології.
- •2. Психологічна структура особистості воїна.
- •3.Психічні пізнавальні процеси та їх роль у військовій діяльності.
- •4. Характеристика емоційно-почуттєвої сфери воїна.
- •5. Вольова сфера особистості. Основні вольові якості військовослужбовця.
- •7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
- •8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
- •9. Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.
- •10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.
- •11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.
- •12. Сутність психології військового колективу, її структура.
- •13. Взаємовідносини у військовому колективі, їх характер та особливості.
- •14. Громадська думка та механізм її формування у військовому колективі.
- •15. Когнітивний настрій та його характеристика . Шляхи формування позитивного когнітивного настрою у підрозділах.
- •16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.
- •17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.
- •18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.
- •20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
- •22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
- •23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
- •24. Система методів військового навчання, їх загальна характеристика.
- •25. Метод усного викладення навчального матеріалу
- •26. Метод обговорення навчального матеріалу
- •27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
- •28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.
- •29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.
- •30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.
- •31. Структура і логіка самовдосконалення військовослужбовця.
- •32. Педагогічна культура офіцера, її зміст та структура.
- •34. Основні цілі та завдання психологічної діагностики.
- •35. Предмет та завдання практичної психології.
- •36. Основні цілі, завдання, вимоги для проведення психологічного діагностування.
- •37. Класифікація і характеристика психодіагностичник методик.
- •38. Порядок і механізм проведення психологічного діагностування.
- •Цілі, сутність та завдання психологічного консультування.
- •40. Основні напрями психологічного консультування.
- •41.Методи психологічного консультування
- •42. Інтерв’ю, як основний метод психологічної консультації. Організація та проведення.
- •43. Сутність, цілі та завдання психокорекції
- •44. Методы и приемы психокоррекционной работы.
- •45. Сущность и организация социально-психологического тренинга.
- •46. Психологическая релаксация. Порядок ее проведения.
- •48. Напрями і форми психотерапевтичної допомоги.
- •49. Основні методи психотерапевтичного впливу. Їх класифікації та характеристика.
- •50. Методика організації та проведення психотерапевтичних тренінгів.
- •51. Сутність групової психотерапії у війську.
- •52. Сутність і завдання психогігієни і психопрофілактики.
- •53. Сутність і поняття психічного здоровя, шляхи його зміцнення.
- •54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.
- •56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.
- •57. Функціональні обов’язки військового психолога
- •58. Етика військового психолога
- •59. Планування та організація психологічної роботи у підрозділі.
- •60. Сутність і порядок психологічного вивчення особового складу.
- •61. Соціально-психологічна адаптація молодих воїнів.
- •62. Профілактична робота військ. Психолога щодо попередження суіцидальних явищ.
- •63. Сутність і характеристика поняття «Група посиленого психологічного впливу»
- •66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
Важливою умовою результативності й підвищення ефективності військово-дидактичного процесу є систематичне отримання командиром як педагогом об’єктивної інформації про хід навчально-пізнавальної та професійно-формуючої діяльності підлеглих. Цю інформацію він отримує завдяки постійному та продуманому контролю за цією діяльністю воїнів.
Процедуру виявлення і вимірювання називають перевіркою, яка є обов’язковим компонентом контролю. Перевірка завжди завершується тією чи іншою оцінкою. Це – другий обов’язковий компонент контролю.
Спостереження за воїнами під час занять з бойової підготовки, перевірка їх знань, умінь і навичок, ведення конспектів, виконання конкретних теоретичних і практичних завдань, інших продуктів навчальної діяльності особового складу є засобами контролю. Облік успішності воїнів передбачає фіксацію результатів контролю у вигляді оцінного судження або числового бала в певній системі вимірювання. Йдеться про оцінку знань, умінь і навичок військовослужбовців. Оцінка виражає результат контролю, проведеного через використання такого засобу, як перевірка. Саме в цьому полягає взаємозв’язок і логіка співвідношення між поняттями „контроль”, „перевірка” й „оцінка”.
Контроль у військовому навчанні необхідний, оскільки він дає змогу військовому педагогові дізнатися про наявність певних прогалин у знаннях особового складу; виявити помилкове або неточне розуміння вивченого; визначити рівень сформованих професійних умінь і навичок у військових спеціалістів; проаналізувати динаміку успішності підлеглих; зробити висновок про ефективність своєї педагогічної діяльності; перевірити повноту знань воїнів, усвідомленість і міцність їх засвоєння, уміння застосовувати на практиці; побачити слабкі місця в організації бойової підготовки в підрозділі; обґрунтовано внести необхідні корективи в процес навчання підлеглих.
Перевірка дозволяє встановити ступінь підготовленості військовослужбовців до виконання своїх функціональних обов’язків, оцінити навички в засвоєнні бойової техніки та зброї, своєчасно надати допомогу, усунути недоліки, що виявилися.
Види перевірок і порядок їх проведення у війську визначаються відповідними керівними документами. Основними видами перевірок, які застосовуються в Збройних Силах України, є попередня, поточна, періодична, підсумкова, інспекторська перевірки.
До основних форм організації перевірки рівня професійної навченості воїнів і підготовленості підрозділів належать індивідуальна, групова, фронтальна та комбінована перевірки.
оцінка – це процес і результат виявлення, фіксації та порівняння ступеня опанування військовослужбовцями, військовими підрозділами та частинами професійно важливих знань, умінь і навичок з еталонними уявленнями, наведеними у програмах бойової та гуманітарної підготовки, збірниках, нормативних та інших керівних документах. Оцінка може бути виражена в різних формах:– у формі емоційного ставлення керівника заняття або того, хто перевіряє.;– у формі оціночного судження.– у формі відмітки.
Таким чином, перевірка й оцінка знань, умінь і навичок військовослужбовців, професійної підготовленості військових підрозділів і частин – важлива і відповідальна ланка у військово-дидактичному процесі. Методично грамотна та правильно організована перевірка сприяє об’єктивній оцінці процесу бойової підготовки у військових частинах і підрозділах, мотивує військових керівників на його покращання, а особовий склад – на усунення виявлених недоліків і прорахунків у цій справі. На підставі перевірки й оцінки бойової підготовки старші начальники судять про боєздатність і боєготовність підпорядкованих їм військових колективів.