2. Психологічна структура особистості воїна.

Український психолог Валентин Рибалка на основі аналізу вищена-ведених підходів до струкгурування'психологічної структури особисто­сті стверджує, що в основі цієї структури лежать три базові виміри:

I — соціально-психолого-індивідуольний — вертикальний;

2. — діяльнісний — горизонтальний;

3. — генетичний — віковий, за допомогою якого характери­зується рівень розвитку властивостей особистості, її задат­ків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості (рис. 2-2).

Ці виміри становлять систему основ цілісної психологічної структу­ри особистості. Вони пов'язані між собою за ортогональним (гр.: пря­мокутний, той, що має прямий кут) принципом, за яким співвідносять­ся три виміри простору. Взаємозв'язок між цими трьома вимірами зо­бражений на рис. 2-2.

В.В. Рибалка пропонує здійснити аналіз і синтез системної психо­логічної структури особистості на конкретному рівні узагальнення. Найвищий рівень узагальнення поняття «психологічна структура», з якого починається його конкретизація — це системна характеристика особистості як складної соціально-психолого-індивідуальної за своєю природою системи з певними властивостями, що постійно розвиваєть­ся і реалізується у формі діяльності та спілкування. На другому рівні здійснюється аналіз і синтез трьох вимірів — соцільно-психолого-індивідуального, діяльнісного, генетичного — як ба­зових параметрів психологічної структури особистості. На третьому рівні здійснюється диференційований та інтегративний аналіз і синтез складових кожного з трьох вимірів. Наприклад, соціаль-но-психолого-індивідуального виміру: спілкування, спрямованості, ха­рактеру, самосвідомості, досвіду, інтелектуальних процесів і психофі­зіологічних якостей. Четвертий рівень конкретизації аналізу і синтезу психологічної струк­тури особистості утворюють психічні властивості, функції і процеси. На п'ятому рівні конкретизації аналізу та синтезу психологічної структури стає можливою класифікація конкретних властивостей і влас­не здібностей особистості до певних видів діяльності (наприклад, до військово-професійної, науково-дослідної, педагогічної, управлінської, технічної тощо) або виконуваних людиною ролей (наприклад, коман­дира, підлеглого, чоловіка, жінки тощо).

Перші чотири рівні конкретизації психологічної структури особистос­ті можна розглядати як такі, що характеризують її макроструктуру, а інші рівні (починаючи з п'ятого) — як такі, що належать до мікроструктури. Перехід від макроструктури до мікроструктури пов'язаний з вимогами, які висуваються до особистості конкретними видами діяльності та пове­дінки, ролями, соціальним статусом, рангом, які обирає, застосовує і реалізує людина в конкретних умовах життя.

Цей підхід має наукову перспективу, але вимагає ретельного дослід­ження взаємодії між підструктурами, компонентами та рівнями розвит­ку психологічної структури особистості із застосуванням найсучасні­ших досягнень різних галузей наукової думки. Розв'язанню цієї акту­альної проблеми сприяють методологічні роботи Б.Г. Ананьева, О.Г. Асмолова, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьева, Ф. Лерша, К.К. Платоно­ва, С.Л. Рубінштейна та інші щодо сутності особистості, основних ме­тодологічних принципів і методик її дослідження.

Автор дотримується думки, що структура особистості є цілісним утворенням, сукупністю соціальнозначущих психічних властивостей, відношень та дій індивіда, яких набуто у процесі онтогенезу і які ви­значають його поведінку як соціального суб'єкта дії та спілкування. Тому при визначенні психологічної структури особистості слід постійно мати на увазі, що особистість — це саморегулювальна динамічна розвиваль-но-функціональна система.

Також зрозуміло й інше: безглуздо розглядати психологічну струк­туру особистості лише на основі деяких психічних властивостей або як механічне об'єднання різних психічних явищ та рис у деяких структу­рах. Адже будь-яку якість, властивість особистості військовослужбов­ця слід розглядати тільки в контексті особистості. При цьому виявлен­ня кожної окремої риси буде змінюватися залежно від мети, ідеалів, життєвих настанов, загальних і професійних інтересів, потреб, моти­вів, мотивацій, стану, віку особистості.

Таким чином, індивідуальність особистості військовослужбовця ха­рактеризується змістом її структури. Вивчати своїх підлеглих — озна­чає знайти ключ до їх розуміння. Офіцерові необхідно мати на увазі, що особистість являє собою єдине ціле всіх її різноманітних рис. При цьому кожна риса особистості невід'ємно пов'язана з іншими і тому набуває різного, інколи протилежного, значення, залежно від усього загалу рис цієї особистості.

Звідси випливає, що коли йдеться про якість рис особистості, то не можна говорити, добра чи погана вона сама по собі. Щоб правильно оцінити ту чи іншу рису особистості, слід розглядати її лише у взаємо­зв'язку з іншими рисами цієї особистості. Наприклад, така риса особи­стості, як наполегливість — уміння досягати мети, долати перешкоди — може бути позитивною, лише коли вона поєднується з такими рисами, як моральна чистота, відчуття соціальної справедливості. У цьому ви­падку можна чекати, що наполегливість військовослужбовців слугува­тиме досягненню благородної мети. Якщо ж наполегливість поєднуєть­ся з такими рисами, як егоїзм, неохайність, то ця наполегливість вій­ськовослужбовця стає негативною рисою, бо її буде спрямовано лише на власний добробут за рахунок інших і вона буде на заваді всьому вій­ськовому колективу.

Офіцерові під час діагностики'розвитку особистості також слід мати на увазі, що ступінь виокремлювання певних компонентів може зміню­ватися залежно від обставин життя, характеру діяльності та усвідом­лення військовослужбовцем своїх соціальних ролей. Не можна не вра­хувати і того факту, що у процесі онтогенезу можливі випадки непро­порційного розвитку окремих підструктур та їх компонентів. Напри­клад, затримка в розвитку окремих підструктур або їх компонентів, тим паче, що їх розвиток не тільки підстава, а й результат формування осо­бистості як структурно-цілісного утворення.

Під час складання психологічної характеристики військовослужбовця необхідно вивчити також закономірності, які пов'язують між собою окремі підструктури та їх компоненти. Тільки в такому випадку можли­ве обгрунтування, прогнозування методики виховання і самовиховання військовослужбовця. Під час вивчення розвитку властивостей цілісної структури особистості потрібно звернути особливу увагу на фактори, які найбільше вплинули і продовжують впливати на формування осо­бистості певного військовослужбовця.

Таким чином, вивчити своїх підлеглих — означає виявити особли­вості підструктур, компонентів та рівнів розвитку основних складових психологічної структури особистості, визначити закономірності їхньо­го вияву у поведінці та військовій діяльності й на цій основі прогнозу­вати процес виховання військовослужбовців.