- •1.Предмет, завдання, структура військової психології.
- •2. Психологічна структура особистості воїна.
- •3.Психічні пізнавальні процеси та їх роль у військовій діяльності.
- •4. Характеристика емоційно-почуттєвої сфери воїна.
- •5. Вольова сфера особистості. Основні вольові якості військовослужбовця.
- •7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
- •8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
- •9. Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.
- •10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.
- •11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.
- •12. Сутність психології військового колективу, її структура.
- •13. Взаємовідносини у військовому колективі, їх характер та особливості.
- •14. Громадська думка та механізм її формування у військовому колективі.
- •15. Когнітивний настрій та його характеристика . Шляхи формування позитивного когнітивного настрою у підрозділах.
- •16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.
- •17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.
- •18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.
- •20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
- •22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
- •23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
- •24. Система методів військового навчання, їх загальна характеристика.
- •25. Метод усного викладення навчального матеріалу
- •26. Метод обговорення навчального матеріалу
- •27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
- •28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.
- •29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.
- •30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.
- •31. Структура і логіка самовдосконалення військовослужбовця.
- •32. Педагогічна культура офіцера, її зміст та структура.
- •34. Основні цілі та завдання психологічної діагностики.
- •35. Предмет та завдання практичної психології.
- •36. Основні цілі, завдання, вимоги для проведення психологічного діагностування.
- •37. Класифікація і характеристика психодіагностичник методик.
- •38. Порядок і механізм проведення психологічного діагностування.
- •Цілі, сутність та завдання психологічного консультування.
- •40. Основні напрями психологічного консультування.
- •41.Методи психологічного консультування
- •42. Інтерв’ю, як основний метод психологічної консультації. Організація та проведення.
- •43. Сутність, цілі та завдання психокорекції
- •44. Методы и приемы психокоррекционной работы.
- •45. Сущность и организация социально-психологического тренинга.
- •46. Психологическая релаксация. Порядок ее проведения.
- •48. Напрями і форми психотерапевтичної допомоги.
- •49. Основні методи психотерапевтичного впливу. Їх класифікації та характеристика.
- •50. Методика організації та проведення психотерапевтичних тренінгів.
- •51. Сутність групової психотерапії у війську.
- •52. Сутність і завдання психогігієни і психопрофілактики.
- •53. Сутність і поняття психічного здоровя, шляхи його зміцнення.
- •54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.
- •56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.
- •57. Функціональні обов’язки військового психолога
- •58. Етика військового психолога
- •59. Планування та організація психологічної роботи у підрозділі.
- •60. Сутність і порядок психологічного вивчення особового складу.
- •61. Соціально-психологічна адаптація молодих воїнів.
- •62. Профілактична робота військ. Психолога щодо попередження суіцидальних явищ.
- •63. Сутність і характеристика поняття «Група посиленого психологічного впливу»
- •66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
Даний принцип визначає необхідність урахування в підготовці військ, при військово-професійному навчанні особового складу, при організації бойової підготовки у військових підрозділах і частинах потреб та інтересів суспільства, вимог держави, які викладені у відповідних правових документах, що визначають оборонну політику та політику військового будівництва в країні.
Основні вимоги принципу:
– тісно пов’язувати навчальний процес у військових підрозділах і частинах з життям суспільства, з його соціально-економічним розвитком, культурою, з внутрішньою та зовнішньою політикою країни, аргументовано роз’яснювати воїнам залежність всієї підготовки військ від внутрішньополітичного устрою держави, домінуючих в суспільстві ідей, норм моралі та поведінки, від загальноприйнятих концептуальних засад національної безпеки;
– неухильно впроваджувати в армійське життя вимоги і положення Конституції України, військових статутів, інших законодавчих актів з питань військової служби й обороноздатності країни;
– у процесі проведення всіх видів навчальних занять проявляти турботу про формування у військовослужбовців якостей громадянина-патріота своєї держави, воїна-бійця, який має бути готовий бездоганно служити своєму народові;
– навчальний процес у Збройних Силах України будувати в дусі кращих національних традицій щодо підготовки захисників українського народу, інтересів нації, кордонів держави;
– пропагувати військову службу, всіляко підвищувати її престиж, переконливо розкривати значущість ратної праці, показувати її важливість і необхідність.
23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
Цей принцип має й іншу назву – „Вчити війська тому, що потрібно на війні”. Принцип виражає військово-практичну спрямованість бойової підготовки особового складу, визначає зміст, методи й форми навчання воїнів, умови його здійснення, забезпечує зв’язок військово-навчального процесу з досвідом минулих війн і військових конфліктів і сучасним рівнем розвитку військової справи.
Сутність принципу виражається в його вимогах, додержання і виконання яких є показником педагогічної майстерності офіцера як вчителя своїх підлеглих. Ці вимоги такі:
– повністю спиратися на положення Конституції України та Воєнної доктрини України щодо забезпечення обороноздатності Держави, на бойові статути видів та родів військ, інші документи, що стосуються організації та проведення бойової підготовки особового складу в сучасних умовах;
– активно вивчати і використовувати на заняттях досвід минулих війн, особливості сучасних локальних війн і озброєних конфліктів, знайомити з ним військовослужбовців;
– забезпечувати застосування отриманих військово-професійних знань, умінь та навичок у практичній діяльності воїнів: в полі, на полігонах, на літовищах;
– наближати військово-навчальний процес до бойових умов, що формує у воїнів відповідні уявлення про їх професійні дії у воєнний час, внутрішню психологічну готовність до таких дій;
– організовувати заняття з бойової підготовки в складних нестандартних умовах, створювати ситуації, які характеризуються дефіцитом часу, напруженістю духовних і фізичних сил воїнів;
– суворо дотримуватись дисципліни навчального процесу, не допускати спрощень і послаблень під час проведення бойової підготовки, виключати всілякі умовності та шаблони;
– спрямовувати військово-навчальний процес на підтримання високої бойової готовності й боєздатності підрозділів і частин Збройних Сил України;
– формувати у воїнів уміння цілеспрямовано, впевнено, ефективно й оптимально діяти в екстремальних умовах, самостійно приймати грамотні рішення при роботі з бойовою технікою, виконанні завдань тактичного характеру;
– постійно загартовувати емоційну, вольову, моральну, фізичну та психічну сфери особистості військовослужбовця;
– моделювати на заняттях сучасну бойову обстановку, яка відповідає характеру і умовам професійної діяльності тих, хто навчається військовій справі;
– навчання воїнів швидким і рішучим діям за різними увідними;
– постійне і глибоке вивчення ймовірного противника, тактики, техніки й озброєння армій інших держав, їх сильних і слабких сторін.