- •1.Предмет, завдання, структура військової психології.
- •2. Психологічна структура особистості воїна.
- •3.Психічні пізнавальні процеси та їх роль у військовій діяльності.
- •4. Характеристика емоційно-почуттєвої сфери воїна.
- •5. Вольова сфера особистості. Основні вольові якості військовослужбовця.
- •7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
- •8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
- •9. Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.
- •10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.
- •11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.
- •12. Сутність психології військового колективу, її структура.
- •13. Взаємовідносини у військовому колективі, їх характер та особливості.
- •14. Громадська думка та механізм її формування у військовому колективі.
- •15. Когнітивний настрій та його характеристика . Шляхи формування позитивного когнітивного настрою у підрозділах.
- •16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.
- •17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.
- •18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.
- •20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
- •22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
- •23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
- •24. Система методів військового навчання, їх загальна характеристика.
- •25. Метод усного викладення навчального матеріалу
- •26. Метод обговорення навчального матеріалу
- •27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
- •28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.
- •29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.
- •30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.
- •31. Структура і логіка самовдосконалення військовослужбовця.
- •32. Педагогічна культура офіцера, її зміст та структура.
- •34. Основні цілі та завдання психологічної діагностики.
- •35. Предмет та завдання практичної психології.
- •36. Основні цілі, завдання, вимоги для проведення психологічного діагностування.
- •37. Класифікація і характеристика психодіагностичник методик.
- •38. Порядок і механізм проведення психологічного діагностування.
- •Цілі, сутність та завдання психологічного консультування.
- •40. Основні напрями психологічного консультування.
- •41.Методи психологічного консультування
- •42. Інтерв’ю, як основний метод психологічної консультації. Організація та проведення.
- •43. Сутність, цілі та завдання психокорекції
- •44. Методы и приемы психокоррекционной работы.
- •45. Сущность и организация социально-психологического тренинга.
- •46. Психологическая релаксация. Порядок ее проведения.
- •48. Напрями і форми психотерапевтичної допомоги.
- •49. Основні методи психотерапевтичного впливу. Їх класифікації та характеристика.
- •50. Методика організації та проведення психотерапевтичних тренінгів.
- •51. Сутність групової психотерапії у війську.
- •52. Сутність і завдання психогігієни і психопрофілактики.
- •53. Сутність і поняття психічного здоровя, шляхи його зміцнення.
- •54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.
- •56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.
- •57. Функціональні обов’язки військового психолога
- •58. Етика військового психолога
- •59. Планування та організація психологічної роботи у підрозділі.
- •60. Сутність і порядок психологічного вивчення особового складу.
- •61. Соціально-психологічна адаптація молодих воїнів.
- •62. Профілактична робота військ. Психолога щодо попередження суіцидальних явищ.
- •63. Сутність і характеристика поняття «Група посиленого психологічного впливу»
- •66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
Однією з основних підструктур особистості воїна та виявів індивідуально-психічних особливостей її внутрішнього світу є психічні утворення. Слід наголосити, що провідні психологи К.К. Платонов, О.І. Щербаков вважають цю підструктуру особистості важливою її характеристикою. Наприклад, у К.К. Платонова вона має назву досвід особистості, який формується у процесі навчання через звички [87]. Основними компонентами досвіду особистості він вважає знання, навички, звички та вміння. Цю підструктуру особистості деякі психологи називають індивідуальною підготовленістю, або культурою.
Високий рівень оволодіння воїном цими компонентами визначається у військовій психології та педагогіці як військова майстерність. Зазвичай в основі військово-професійних рис воїна лежать конкретні, всебічні та глибокі знання, міцні та стійкі навички й уміння. Відповідно формування певної суми військово-професійних знань, навичок і вмінь становить мету й зміст навчально-виховного процесу і, врешті-решт, сенс і кінцевий результат бойової підготовки особового складу.
О.І. Щербаков визначає цю підструктуру особистості як систему стимуляції, основними складовими якої поряд із темпераментом, ставленням до інших людей і до діяльності є знання, навички та вміння
Основні компоненти психічних утворень
Основними компонентами психічних утворень, що складають основу професійної'майстерності і будь-якої цілеспрямованої діяльності людини, є знання, навички та вміння. Тому усвідомлення офіцером закономірностей їх формування забезпечує успіх військово-професійної діяльності як окремого воїна, так і всього військового підрозділу або частини (рис. 6-1).
У сукупності вони забезпечують правильне розуміння законів та закономірностей розвитку природи, людини, суспільства, взаємин бійців у процесі військової діяльності, місця воїна у військовому колективі та його поведінки. Все це допомагає йому визначити свою суспільну позицію стосовно навколишніх, сприяє формуванню стійких переконань, почуття відповідальності й загальнолюдських цінностей: гуманізму, людяності, колективізму й сумлінного ставлення до службових обов'язків
8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
Провідна психічна властивість особистості — спрямованість. Спрямованість особистості — це система спонукань і ціннісних орієнтацій, яка визначає вибіркове ставлення та активну поведінку воїна, тобто спрямованість,Тю суті, стійка система мотивів, яка орієнтує життєдіяльність особистості [95, с. 230]. Причому, залежно від ситуації, система може бути провідною і супутньою. В цілому, визначаючи спрямованість особистості, ми дізнаємося, що вона зробила у своєму житті, що збирається зробити і як хоче досягти цього.
Залежно від сфери вияву панівного спонукання розрізняють морально-етичну, військово-професійну та побутову спрямованість воїна.
Морально-етична спрямованість військовослужбовця полягає у високій морально-етичній зрілості. Воїни з цією панівною спонукою всі події, що відбуваються, вчинки товаришів та ін. пропускають крізь моральні категорії, прагнуть чинити все за законом, цінують таких осіб. Вони виявляють гуманність, колективізм, відповідальність і принциповість.
Військово-професійна спрямованість особистості виявляється в активному і стійкому прагненні займатися певною військово-професійною діяльністю, вдосконалюватися в ній. Це люди, які у своєму житті на перший план ставлять військову службу.
Побутова спрямованість виявляється в матеріальних, родинних, а також індивідуальних прагненнях. Для таких воїнів головним є створення добрих побутових умов, родинного затишку, а не професійні успіхи на службі.
Спрямованість має такі основні характеристики: інтенсивність, стійкість, широта і певний рівень.
Інтенсивність спрямованості пов'язана з емоційним забарвленням, яке може виявлятись у нечітких потягах або глибокій впевненості. Стійкість — це передусім сталість спонуки. Коло інтересів військовослужбовця зазвичай фіксується у понятті «широта спрямованості». Рівень спрямованості свідчить про високу або низьку громадську активність, прагнення зробити благополучним життя, в одному випадку — лише для себе, в іншому, високому — і для інших.
Зміст спрямованості становлять потреби, мотиви, інтереси, переконання і світогляд. Так, всю нашу свідому регуляцію поведінки, дії, мислення і почуттів визначають потреби. Вони ж є джерелом активності воїна. Власне, усі дії військовослужбовця визначаються потребами.