16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.

Традиції не виникають на порожньому місці. У своєму становленні та закріпленні вони проходять ряд етапів. Поштовхом є виникнення певної проблеми, яку необхідно вирішити будь-яким чином.

Ця проблема виникає через відповідну потребу (наприклад, необ­хідність ритуалу вшанування певних дат, які відіграють значну роль для солдата). Ця потреба має велике емоційне забарвлення, стає для групи життєвою необхідністю. Якщо ці потреби командир своєчасно не ви­явить і не спрямує їх у позитивне річище, можуть сформуватися нега­тивні ритуали, наприклад, переведення воїна з одного періоду служби в інший, що пов'язане з приниженням його особистої гідності, форму­ванням «дідовщини» та інших негативних соціально-психологічних явищ.

Командир мас формувати позитивні мотиви поведінки для реагуван­ня на відповідні ситуації. Це основна ділянка роботи командира з керу­вання формуванням позитивних традицій.

На наступному етапі створюється певна «програма дій», наприклад, способи поведінки, стереотипи, ритуали, норми і правила, що служать для задоволення потреб. При цьому група не перестає виробляти санкції проти тих військовослужбовців, які через певні причини не виконувати­муть або не дотримуватимуться ритуалів, норм поведінки у відповідній ситуації. Традиції також передбачають рольову розстановку учасників ритуалу.

У традиціях групи інтегруються всі останні характеристики її пси­хології. Вони включають громадську думку (критерії оцінювання ситу­ації), стосунки і груповий настрій (забезпечують механізми формуван­ня і підтримання стереотипів поведінки). Кожна традиція спрямована на задоволення певної потреби і являє собою набір ритуальних правил поведінки в ситуації, яка становить певну цінність для групи. У зв'язку з цим існують різні види традицій за змістом, напрямом (наприклад, спортивні, побутові тощо). Адже командир може формувати позитивні традиції, уміло використовуючи наявні та актуально створювані нові ситуації. За цілеспрямованої роботи командира з формування позитив­них традицій та вмілого використання їх у виховній роботі можна спря­мовувати всю цю роботу на згуртування особового складу і формуван­ня здорового морально-психологічного клімату в підрозділі, бо будь-яка традиція має великий виховний потенціал.

При цьому командирові слід мати на увазі, що традиції дуже живучі й швидко передаються. Через те робота командира має бути спрямова­на не на пряме викорінювання негативної традиції, що практично не­можливо через її соціально-психологічну природу — це добре помітно на прикладі «дідовщини», а на її заміну на більш емоційно привабливу і позитивну.

Традиції виконують дві функції: регулювальну та емоційного задово­лення.

Класифікація традицій:

• за змістом виділяють бойові, трудові, спортивні, побутові традиції тощо;

• за належністю до різних спільностей — професійні, тери­торіальні, національні, внутрішньоколективні тощо;

• за сферами вияву— моральні, правові, релігійні, художні тощо.

Можна запропонувати таку систему роботи командира з формуван­ня, розвитку та зміцнення позитивних традицій військового колективу:

• вивчення традицій колективу та контроль за їх динамікою, тенденціями і розвитком;

• формування позитивних традицій та їх використання для оптимального розв'язання завдань бойової та гуманітарної підготовки, опора на наявні групові звички;

• цілеспрямоване формування нових позитивних традицій для заміни негативних;

• підтримка позитивних традицій і своєчасне їх оновлення новим змістом;

• цілеспрямоване подолання негативних звичок та ритуалів через впровадження нових, більш привабливих;

• особистий приклад командирів;

• уміле використання заохочувальної практики тощо.

Іншим важливим аспектом психології військового колективу є взає­мини і проблема лідерства, які недостатньо вивчені та обґрунтовані у військовій психології.