20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.

Формування у воїнів бойової майстерності – складний, багатогранний і комплексний процес, який здійснюється через бойову підготовку. Сформувати бойову майстерність – це означає озброїти воїна певною системою спеціальних знань, відповідних умінь і навичок, розвити професійні якості й звички.

Першою сходинкою, з якої починається формування бойової майстерності, є знання. Знання – це сукупність засвоєних воїном відомостей, понять та уявлень про предмети і явища навколишнього світу і передусім армійської дійсності. Знання бувають простими й складними, теоретичними і практичними, загальними і спеціальними. Особливої уваги військових керівників потребує засвоєння військовослужбовцями спеціальних знань, які стосуються їх професійної діяльності, тобто пов’язані з військовою справою, бойовою технікою і зброєю, порядком їх застосування.

Знання воїнів повинні бути всебічними, науковими, міцними (надійними), сучасними, глибокими і широкими, конкретними, оптимальними, гнучкими, дієвими. Щоб вони були такими, необхідні певні умови:

– свідоме ставлення військовослужбовця до процесу його військового навчання;

– усвідомлення воїном важливості, необхідності, практичної значущості знань, які він отримує під час бойової підготовки;

– чітке уявлення (розуміння) навчального матеріалу, що вивчається на заняттях;

– наявність певної зацікавленості (мотиваційний аспект) з боку тих, хто навчається, в отриманні професійних знань;

– посиленість, доступність і зрозумілість знань для воїнів з урахуванням їх загального розвитку, освіченості, досвіду;

– періодичне повторення воїнами змісту навчального матеріалу;

– вміле курування з боку офіцерів-педагогів процесом засвоєння особовим складом системи професійних знань;

– використання знань на практиці.

Практичне застосування воїнами своїх знань забезпечує формування в них первинних умінь (інколи їх ще називають простими вміннями). Під первинними вміннями розуміється здібність воїнів застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань.

Умови формування у воїнів первинних умінь:

– застосування на практиці отриманих знань під керівництвом військового педагога;

– постійний контроль за своїми практичними діями;

– впевненість воїна у своїх діях;

Бойова майстерність військового колективу характеризується:

– організованістю особового складу; – згуртованістю; – тактичною підготовленістю; – бойовою злагодженістю; – бойовою вмілістю; – бойовою стійкістю.

Формування бойової майстерності військового колективу відбувається в три етапи.

На 1-му етапі здійснюється розстановка особового складу по посадах, розподіл обов’язків між воїнами та доведення їх змісту, озброєння воїнів спеціальними знаннями, роз’яснення і показ їх сумісних дій, відбуваються перші спроби колективних дій у складі підрозділу.

На 2-му етапі відпрацьовується узгодженість, чіткість, швидкість сумісних дій воїнів, якість їх роботи, взаємозамінюваність на посадах, почуття ліктя, з’являються елементи гнучкості у виконанні окремих елементів професійної діяльності.

На 3-му етапі відбувається подальше бойове тренування особового складу військового колективу в обстановці граничної складності, наближеної до бойової, несподіваних увідних, в умовах, що постійно змінюються. Цей етап звичайно пов’язаний з польовими виходами, тактико-спеціальними заняттями, тактичними навчаннями.

На підставі вище розглянутого можна дати визначення бойової майстерності.

Бойова майстерність – це така професійна підготовленість особового складу, яка дозволяє найкращим чином використовувати сили і засоби, що знаходяться в його розпорядженні, для якісного вирішення службових завдань як у мирний, так і у воєнний час.