- •1.Предмет, завдання, структура військової психології.
- •2. Психологічна структура особистості воїна.
- •3.Психічні пізнавальні процеси та їх роль у військовій діяльності.
- •4. Характеристика емоційно-почуттєвої сфери воїна.
- •5. Вольова сфера особистості. Основні вольові якості військовослужбовця.
- •7. Утворення особистості. Роль утворень в проф. Підготовці особового складу.
- •8. Спрямованість як провідна властивість військовослужбовця. Особливості військово-професійної спрямованості.
- •9. Темперамент людини, його урахування в роботі з підлеглими.
- •10. Характер та його роль у військово-професійній діяльності.
- •11. Здібності та їх розвиток у військовослужбовців.
- •12. Сутність психології військового колективу, її структура.
- •13. Взаємовідносини у військовому колективі, їх характер та особливості.
- •14. Громадська думка та механізм її формування у військовому колективі.
- •15. Когнітивний настрій та його характеристика . Шляхи формування позитивного когнітивного настрою у підрозділах.
- •16. Когнітивні традиції та їх роль у виховній роботі з особовим складом.
- •17. Конфлікт як соціально-психологічне явище. Робота командира з профілактики конфлікту у підрозділі.
- •18. Психологічна підготовка особового складу. Сутність, завдання, види.
- •20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
- •22. Характеристика принципу соціальної обумовленості навчання воїнів.
- •23. Характеристика принципу практичної спрямованості навчання особового складу.
- •24. Система методів військового навчання, їх загальна характеристика.
- •25. Метод усного викладення навчального матеріалу
- •26. Метод обговорення навчального матеріалу
- •27. Перевірка та оцінка професійної підготовленості воїнів
- •28. Система принципів виховання військових, їх загальна характеристика.
- •29. Принцип виховання воїнів у процесі ратної праці.
- •30. Система методів виховання війсльковослужбовців. Їх загальна характеристика.
- •31. Структура і логіка самовдосконалення військовослужбовця.
- •32. Педагогічна культура офіцера, її зміст та структура.
- •34. Основні цілі та завдання психологічної діагностики.
- •35. Предмет та завдання практичної психології.
- •36. Основні цілі, завдання, вимоги для проведення психологічного діагностування.
- •37. Класифікація і характеристика психодіагностичник методик.
- •38. Порядок і механізм проведення психологічного діагностування.
- •Цілі, сутність та завдання психологічного консультування.
- •40. Основні напрями психологічного консультування.
- •41.Методи психологічного консультування
- •42. Інтерв’ю, як основний метод психологічної консультації. Організація та проведення.
- •43. Сутність, цілі та завдання психокорекції
- •44. Методы и приемы психокоррекционной работы.
- •45. Сущность и организация социально-психологического тренинга.
- •46. Психологическая релаксация. Порядок ее проведения.
- •48. Напрями і форми психотерапевтичної допомоги.
- •49. Основні методи психотерапевтичного впливу. Їх класифікації та характеристика.
- •50. Методика організації та проведення психотерапевтичних тренінгів.
- •51. Сутність групової психотерапії у війську.
- •52. Сутність і завдання психогігієни і психопрофілактики.
- •53. Сутність і поняття психічного здоровя, шляхи його зміцнення.
- •54. Організація психопрофілактичної роботи у підрозділі.
- •56. Сутність і характеристика стресових станів у військовослужбовців.
- •57. Функціональні обов’язки військового психолога
- •58. Етика військового психолога
- •59. Планування та організація психологічної роботи у підрозділі.
- •60. Сутність і порядок психологічного вивчення особового складу.
- •61. Соціально-психологічна адаптація молодих воїнів.
- •62. Профілактична робота військ. Психолога щодо попередження суіцидальних явищ.
- •63. Сутність і характеристика поняття «Група посиленого психологічного впливу»
- •66. Методика проведення індивідуального та групового консультування.
20. Психолого-педагогічні основи формування у особового складу бойової майстерності.
Формування у воїнів бойової майстерності – складний, багатогранний і комплексний процес, який здійснюється через бойову підготовку. Сформувати бойову майстерність – це означає озброїти воїна певною системою спеціальних знань, відповідних умінь і навичок, розвити професійні якості й звички.
Першою сходинкою, з якої починається формування бойової майстерності, є знання. Знання – це сукупність засвоєних воїном відомостей, понять та уявлень про предмети і явища навколишнього світу і передусім армійської дійсності. Знання бувають простими й складними, теоретичними і практичними, загальними і спеціальними. Особливої уваги військових керівників потребує засвоєння військовослужбовцями спеціальних знань, які стосуються їх професійної діяльності, тобто пов’язані з військовою справою, бойовою технікою і зброєю, порядком їх застосування.
Знання воїнів повинні бути всебічними, науковими, міцними (надійними), сучасними, глибокими і широкими, конкретними, оптимальними, гнучкими, дієвими. Щоб вони були такими, необхідні певні умови:
– свідоме ставлення військовослужбовця до процесу його військового навчання;
– усвідомлення воїном важливості, необхідності, практичної значущості знань, які він отримує під час бойової підготовки;
– чітке уявлення (розуміння) навчального матеріалу, що вивчається на заняттях;
– наявність певної зацікавленості (мотиваційний аспект) з боку тих, хто навчається, в отриманні професійних знань;
– посиленість, доступність і зрозумілість знань для воїнів з урахуванням їх загального розвитку, освіченості, досвіду;
– періодичне повторення воїнами змісту навчального матеріалу;
– вміле курування з боку офіцерів-педагогів процесом засвоєння особовим складом системи професійних знань;
– використання знань на практиці.
Практичне застосування воїнами своїх знань забезпечує формування в них первинних умінь (інколи їх ще називають простими вміннями). Під первинними вміннями розуміється здібність воїнів застосовувати отримані знання для вирішення практичних завдань.
Умови формування у воїнів первинних умінь:
– застосування на практиці отриманих знань під керівництвом військового педагога;
– постійний контроль за своїми практичними діями;
– впевненість воїна у своїх діях;
Бойова майстерність військового колективу характеризується:
– організованістю особового складу; – згуртованістю; – тактичною підготовленістю; – бойовою злагодженістю; – бойовою вмілістю; – бойовою стійкістю.
Формування бойової майстерності військового колективу відбувається в три етапи.
На 1-му етапі здійснюється розстановка особового складу по посадах, розподіл обов’язків між воїнами та доведення їх змісту, озброєння воїнів спеціальними знаннями, роз’яснення і показ їх сумісних дій, відбуваються перші спроби колективних дій у складі підрозділу.
На 2-му етапі відпрацьовується узгодженість, чіткість, швидкість сумісних дій воїнів, якість їх роботи, взаємозамінюваність на посадах, почуття ліктя, з’являються елементи гнучкості у виконанні окремих елементів професійної діяльності.
На 3-му етапі відбувається подальше бойове тренування особового складу військового колективу в обстановці граничної складності, наближеної до бойової, несподіваних увідних, в умовах, що постійно змінюються. Цей етап звичайно пов’язаний з польовими виходами, тактико-спеціальними заняттями, тактичними навчаннями.
На підставі вище розглянутого можна дати визначення бойової майстерності.
Бойова майстерність – це така професійна підготовленість особового складу, яка дозволяє найкращим чином використовувати сили і засоби, що знаходяться в його розпорядженні, для якісного вирішення службових завдань як у мирний, так і у воєнний час.