20. Злочинна самовпевненість – вид необережної форми вини

внормована ч.2 ст. 25 КК і визначається через особливості

інтелектуальних та вольових ознак

коли особа коли особа

злочинна передбачала можливість не бажала настання наслідків

самовпев-ть (абстрактну) легковажно розраховувала

настання сусп.-небезп. їх відвернути, сподіваючись

наслідків на конкретні обставини

(допомогу ін. людей тощо)

Щодо усвідомлення (яке характеризує інтелектуальну ознаку злочинної самовпевненості), у винної особи відсутнє, інтелектуальна ознака самовпевненості в момент усвідомлення – це не позитивне усвідомлення фактичних обставин, суспільної небезпеки діяння, а обов’язок і можливість такого усвідомлення.

Відмінність злочинної самовпевненості від злочинної недбалості проявляється і в інтелектуальній і у вольовій ознаках.

Значення вини

1. Вина є критерієм відмежування злочинних діянь від незлочинних.

2. Крим. відповідальності підлягає лише винна особа (тт. така, що вчинила злочин умисно чи з необережності)

3. Вина впливає на кваліфікацію вчинених діянь (див.ч.1 ст.115 – ст. 119 КК)

4. Вина є критерієм поділу злочинів на - умисні (їх є 2/3) і необережні (десь 1/3)

5. Різновиди форм і видів вини певною мірою враховуються при стадіях вчинення злочину (так, замах на вчинення злочину вчиняється лише з прямим умислом; при вчиненні злочину у співучасті – організатор діє тільки з прямим умислом).

Значення поділу умислу на прямий і непрямий

1. Для кваліфікації злочинів і індивідуалізації

з формальним складом злочин вчиняється лише з прямим умислом

прямий умисел є більш небезпечним ніж непрямий

2.Непрямий умисел є пограничним психічним відношенням, що відрізняє умисну форму вини від необережної, зокрема злочинної самовпевненості.

3. Для відмежування замаху на вчинення злочину від закінченого злочину, бо теорія крим. права і судова практика обмежують можливість замаху лише колом злочинів з прямим умислом.

4. Для індивідуалізації покарання.

21. Поняття і ознаки готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення наміру вчинити злочин і від замаху на злочин

А) Поняття готування (ч. 1 ст. 14 КК)

Готування це вид незакінченого злочину (див. ч. 2 ст. 13 КК)

Визначається на законодавчому рівні так (ч.1 ст. 14 КК):

Готування до злочину це: - підшукування або пристосування (зміна чи виготовлення знарядь і засобів) засобів чи знарядь

ознаки - підшукування співучасників або

або іноді в теорії - усунення перешкод

ці дії називають - змова на вчинення злочину, а також

формами готування - інше умисне створення умов для вчинення злочину

Законодавець перераховує конкретні форми, але вказує, що і інші умисні дії можуть бути визнані готуванням до злочину, якщо вони створюють умови для вчинення злочину.

Отже, з об’єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різних діях, але спільним для них є те, що вони всі створюють умови для вчинення в майбутньому (близькому чи віддаленому) злочину і недоведені до кінця з причин, що не залежать від волі винного.

З суб’єктивної сторони готування можливе лише з прямим умислом, дії по готуванню до злочину є цілеспрямованими. Метою їх є створення умов для вчинення злочину.

Б) Відмінність

	готування до злочину	виявлення наміру	замаху
За об’єктивними ознаками	виконує дії, які не охоплюються ознаками об’єктивної сторони злочину, до якого винний готується	прояв особою наміру вчинити злочин Відсутня дія чи бездіяльність	при замаху винний об’єктивну сторону злочину починає здійснювати
За суб’єктивними ознаками	усвідомлює, що вчиняє дії, спрямовані на створення умов для вчинення злочину і бажає такі дії вчинити	вияв наміру не є стадією злочину і не тягне відповідальності але	усвідомлює, що виконує сусп-небезп. діяння (у формальних злочинах – бажає їх вчинити), а у матеріальних складах – передбачає наслідки і бажає їх або припускає їх настання

слід відрізняти виявлення наміру

вчинити злочин від самостійних складів злочину,

наприклад, погроза вбивством, знищення майна

ці дії є сусп. небезпечні, оскільки вчиняються

заборонені крим. законом дії

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності ч 2 ст. 14 КК