16. Поняття і значення вини

А) Вина - це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК та її наслідків у формі умислу чи необережності. (ст.. 23 КК)

Вина може проявлятися у формі

УМИСЛУ (ст. 24 КК)		НЕОБЕРЕЖНОСТІ (ст. 25 КК)
прямий	непрямий	злочинна самовпевненість	злочинна недбалість
особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків і бажала їх настання	особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання	особа передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, але легковажно розраховувала на їх відвернення	особа не передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити

Ознаки, що характеризують зміст вини

інтелектуальні та	вольові
включають усвідомлення особою характеру вчинюваного діяння, передбачення наслідків і розвитку причинного зв’язку між ними	свідоме спрямування інтелектуальних і фізичних зусиль на прийняття рішення по досягненню цілей, усунення перешкод

Встановлення вини, її форми і виду — необхідна умова правильної кваліфікації злочину. Значення вини полягає і в тому, що наше кримінальне право виходить із принципу суб'єктивного ставлення за вину. Відсутність вини особи у вчиненні конкретного суспільно небезпечного діяння виключає суб'єктивну сторону, а відтак, склад злочину і підставу кримінальної відповідальності.Зміст вини, її форми і види істотно впливають і на визначення міри покарання за вчинене.

17. Форма вини. Злочини з двома формами вини.

Форма вини – це сукупність інтелектуальних і вольових ознак, які характеризують психічне ставлення особи до вчинюваних нею дій (бездіяльності) і наслідків.

а) УМИСЕЛ НЕОБЕРЕЖНІСТЬ

прямий непрямий злочинна злочинна

самовпевненість недбалість

Умисел може бути

- визначений (невизначений)

- той, що раптово виник

- заздалегідь обдуманий

- альтернативний

б) Злочини з двома формами вини – в них проявляється різне психічне ставлення у формі умислу чи необережності щодо діяння і наслідків в одному конкретному випадку (ч.2 ст. 121 КК).

Виникає тоді, коли об’єктивна сторона складу злочину за своїм характером є складною

• Це, як правило, злочини, в яких діяння, що становлять собою порушення правил (безпеки виробництва, тощо – ст. 288, ст. 275, 273 КК і т.п.) – самі по собі є адмін. Порушеннями, але коли настають злочинні наслідки, причино пов’язані з діяннями, перетворюється цей злочин на ускладнений

• злочини з двома наслідками ( ч.2 ст. 121, ч.2 ст. 194 та ін.)

Значення для кваліфікації:

При змішаній формі вини слід встановити до умисних чи необережних злочинів відноситься конкретний злочин

у І групі – необережне ставлення до настання наслідків

у ІІ групі – злочин визнається умисним (щодо першого наслідку, а відносно до другого – з необережності. Якщо встановлюється за фактичними даними, що умислом охоплюється і віддалений наслідок – тоді дії слід кваліфікувати (за спрямованістю умислу) як умисний злочин.

З’ясування змісту змішаної форми вини допомагає:

• конкретизувати ступінь сусп.. небезпечності злочину

• визначити правильну кваліфікацію

• відмежувати суміжні злочини за об’єктивними ознаками