5. Прогностичні судження про подальший розвиток людства в романі в. Винниченка «Сонячна машина»

Доктор Рудольф створив сонячну машину з метою позбавити людей необхідності витрачати свій час на здобування їжі та грошей. З одного боку, мета справді благородна. Як наголошував у творі Макс, особливо для митців, адже тоді вони матимуть вдосталь часу, щоб працювати над своїми шедеврами і не відволікатися на «земні» справи. Але з іншого боку, люди, скуштувавши сонячний хліб, перестають цінувати будь-які коштовності, будь-які витвори мистецтва і будь-яку красу. Вони лише випускають на поверхню свої внутрішні інстинкти, інстинкти тваринні. Тобто в певній мірі люди перетворюються на тварин, що й описано у другій частині твору.

Розруха, повна деградація населення, наче хвороба, що пощирєються далеко на всю Європу. Всі покинули місця роботи, відпочивають. Скла робляться величезною швидкістю, і тепер усі люди мають можливість ними користуватись. Але всі наче здичавіли, загубили людяність, моральність, честь. Автор задає питання : "Чи це грабіж, чи так і треба?". Макс також бачить ці безумства, але закриває очі і мовчить, сподіваючись, що все мине на краще. Немає ні поліції, ні трамваїв. Нічого.

Після того, як д-р Рудольф потрапляє в аварію на літаку, він бачить наслідки сонячної машини. (Дуже вдалий хід, якби Руді прилетів у зазначений час, він не би не застав всього розмаху розрухи, до того ж, він зміг побачити настрї окремої родини). Люди покидали всю роботу, не має нічого. Бідні повиганяли багатих з їх жител, позаселяли і тепер танцюють, святкують і білше нічого не роблять. Рудольф бачить все це і йому стає сумно. Не такого він бажав. Все втратило цінність: культура, робота, людина. Постає питання " а чим же було людство?" Чим може допомогти те, що віками тисячоліттями збиралося і цінувалося, а тепер вбито? Домінуючими словами є "порожньо", "вбито, пусто".

Колишній лад ( Еліза, граф Георг) організовує "Друзів Ладу", які намагаються відновити все, що було. Вони висунули пропозицію на головних площах, щоб зібрати людей і шляхом терору та перевороту "врятувати людей". Але люди не хотіли цього спасіння. Показовим є те, що на площу переважно поприходили представники аристократії – вони, на відміну від «робочого люду» були готові приступити до брудної праці заради спасіння самих себе.

Але в цей час із весною прокидається і життя. І люди почувають потяг до праці. Лінощі скінчились. І саме з цього місця починається найцікавіше. Люди самі виявляють бажання до праці. Вони переродились, і усвідомили себе і своє становище. Вони повні сил та бажання відновити життя, але створити інше, щасливіше, де не буде правителів, терору, важкої праці. Всі будуть любити один одного та насолоджуватись життям. Спали всі заборони, всі умовності, моральні закони, які забороняли нерівні подружжя, які продавали кохання, та жінку, яка ставала заручником обставин та грошей. І ця любов, ці наміри людини на краще життя перемагають той старий лад, до якого людина не має бажання повернутись. Нарешті, людям вдалося побудувати державу без кордонів, де людина може не боятись за своє майбутнє, а жити щасливо в любові на дружбі, мирі.

Тут різні думки висловлюють Еліза та Труда. Друга стверджує, що працювати повинен лише той, хто цього хоче, і стільки часу, скільки може. Але Еліза з нею не погоджується, адже, якщо нікого ні до чого не змушувати, ніхто нічого й не робитиме. Проте Труда заявляє, що людям же просто нудно цілісінькими днями цілісіньке життя нічого не робити.

Та врешті наприкінці твору Еліза теж вирішує перейти на бік сонцеїстів, цим самим ніби символізуючи, що вона погоджується з їхніми думками. Сонцеїзм символізує свободу від різних умовностей, етичних правил та соціальних масок, які вони з собою приводять. Твір закінчується на оптимістичній ноті, коли всі головні персонажі твору таки переходять на сонячний хліб, що допомагає їм прийняти самих себе і стати щасливими.