Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
УКР.Література - іспит.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
18.09.2019
Размер:
121.68 Кб
Скачать

11.Місце і роль Хвильового в українському політичному житті та літературному процесі 1920-1930 рр.

Погляди М. Хвильового на процеси, які відбувалися в Україні в 1920-ті рр., не були чимось сталим і незмінним. «Хвильовізм», як культурна та політична течія, виник під час літературної дискусії 1925-1928 рр. У ході дискусії обговорювані питання, які мали специфічно літературний характер (літературні стилі, школи і т.д.), доповнювалися питаннями політичними (роль і місце різних суспільних груп в українському культурному будівництві, «теорія боротьби двох культур», теорія «відродження нації» та інші). Змінюються політичні оцінки, зростає категоричність у висловленнях (від орієнтації на «психологічну Європу» до розриву з Москвою і т.п.). Все частіше погляди Хвильового розходились із існуючою офіційною позицією. Особливо це виявилось у його ставленні до «теорії боротьби двох культур». Теорія боротьби двох культур» зі сфери внутрішніх проблем українського життя переносилась у площину культурних взаємин України та Росії, характеризував неп як каталізатор їх протистояння: «Соціальні процеси, що їх викликано непом, логічно ведуть до конфлікту двох культур. Українське суспільство, зміцнівши, не помириться зі своїм, фактично, коли не юридично, декларованим гегемоном - російським конкурентом» Силою, здатною протидіяти негативним впливам на процес творення української культури, М. Хвильовий бачив передову інтелігенцію міста. На відміну від тих, хто вважав пролетаріат головною силою в культурному процесі, М. Хвильовий твердив: «Робітнича класа на Україні була до цього часу настільки відірвана від української культури, що на сьогодні вона не може дати безпосередньо від себе своїх діячів для цієї ж таки культури». М. Хвильовий заговорив про конкуренцію (не боротьбу) української та російської культур, він виступив проти «російського диригента», закликав орієнтуватися на Європу і висунув теорію «відродження нації». Трагізм становища М. Хвильового полягав і в тому, що його погляди викликали осуд і таврування з боку не лише його ідейних противників, тих, хто в Україні вбачав лише «милу Малоросію», не завжди поділяли, а часто відкрито засуджувати ряд положень Хвильового і частина українських патріотів.

(12) Жанрово – тематичні грані творчості Хвильового

У творчості Хвильового пересіклись дві величні течій романтизм та бароко. З додаванням ліричного імпресіонізму, символізму. Хвильовий був модерністом та реалістом. Героями Хвильового були люди якими керують звичай людські пристрасті. У творах відбувається плекання та знищення міфу про рай на землі та ідеальний суспільний устрій. Автор створив власний стиль написання – різновид лірико - романтичної, імпресіоністичної новели (збірка «Сині етюди») . його новели є самобутні у них можна найти сліди від імпресіонізму, експресіонізму та сюрреалізму. Він починав як не романтик. Його проза музична, ритмізована, роль сюжету не значна і хаотична. Далі у творчості проявляються сатиричні мотиви з тверезим аналізом тогочасні дійсності ( вірш «Іван Іванович») відтак нотки суму і безнадії. Цим нотам він протиставляє ностальгічні твори «Синій листопад», «Арабески», «Сентиментальні історії». Часто вживаним у Хвильового є образ «загірної комуни» - символ зародження нового світу , це віра а точніше повне розчарування у її реалізацію підштовхне автора до самогубства. Часто світ комунізму руйнує світ людини. Хвильовий був неперевершеним памфлетистом і полеміком ( статі «Україна чи Малоросія ?», «Думки проти течії», «Камо грядеши?») виступає проти масовізму у літературі, проти орієнтації на російську літ., підтримує прагнення перейняти все найкраще з європейської літ.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.