13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».

М. Хвильовий – одна з найвизначніших постатей ХХ ст.. У 20-ті рр.. він перебував в епіцентрі українського інтелектуального руху як генератор нових ідей, що формували й характеризували культурне життя епохи Розстріляного відродження, яскравий її представник і водночас основоположник.

Однією з найважливіших для М.Хвильового впродовж усієї його творчості була проблема розбіжності мрії і дійсності. А звідси в його новелах майже завжди два плани: буденне сьогодення і протиставлене йому омріяне майбутнє або ідеалізоване минуле. М.Хвильовий правдиво змалював життєвий бруд, складність і суперечності довколишньої дійсності. Мрія і дійсність й його творах постають не в контрастних зіставленнях чи ідейному протиборстві, а в химерній сукупності, що надає оповіданням і новелам письменника неповторної стильової новизни.

«Я (Романтика)» - своєрідне попередження про непоправну втрату на обраному шляху істинних цінностей. Вічне протистояння добра і зла в цій новелі перенесено в площину внутрішнього світу героя. У новелі центром авторської уваги є душа ліричного героя, її страждання, невміння обрати правильний шлях. Герой відчуває у собі наявність добра і зла: «Я – чекіст, але я і людина». Віддаючи накази про розстріл, він заспокоює себе тим, що так треба, у душі ж плекає образ рідної матері, яка асоціюється з Матір’ю Божою. У мріях головний герой летить до рідної оселі, де відпочиває від насильства й жорстокості, які сам і сіє на землі. Ось такі ілюзії борються із жорстокою реальністю, в якій він живе, і яку сам же і творить.

Новела «Я (Романтика)» передає тривогу, сум’яття, роздвоєність душі самого М.Хвильового, для якого дуже гостро постала проблема морального вибору – правда чи ідея. Її розв’язанням у 1923 році став постріл у скроню.

15. Ідейно-тематичне спрямування роману «Вальдшнепи» м.Хвильового

Роман "Вальдшнепи" написаний влітку 1926 р., 1-а частина друкувалася на початку 1927 р. в 5-му числі "Вапліте", друга вже була набрана в 6-му числі, проте це число часопису було заборонене цензурою, сконфісковане і знищене. Другої частини роману так і не вдалось віднайти. Очевидно її за вказівкою відповідних органів знищив сам Хвильовий, як дисциплінований член партії. Є тіки окремі цитати з другої частини "Вальдшнепів", які наводить у брошурі "Від ухилу - у прірву: Про "Вальдшнепи" Хвильового" Андрій Хвиля, колишній боротьбист і тодішній завідувач преси ЦК КП(б)У. Проте достовірність цих уривків не доведена. За переказами, заборонена 2-а част.роману передавалася з рук у руки, тому певна кількість людей усе-таки мала змогу її прочитати (за Л. Сеником, це Ю.Лавріненко і В. Гжицький). У 2010 р. з’явився роман «Аглая» Артема Сокола, який вважають продовженням «Вальдшнепів».

Головним персонажем роману є Дмитрій Карамазов, учасник революції і чекіст у недавньому минулому. В ці часи в чека під час розправи з мародерами він зустрічає свою майбутню жінку Ганну, теж че­кістку. Карамазов є представником молоді, яка духовно формувалась під час революції. Проте час пройшов, закінчилась революція і проходить осмислення її непростих уроків. Крах ідеалів кидає Дмитра у депресію. Він пробує переглянути й переоцінити свої погляди, але не може відмовитись від ідеї нац. відродження. Проте ця ідея суперечить партійній політиці.

Важливими персонажами є Ганна, жінка Дмитра, і «московка» Аглая, яка насправді має козацьке коріння. Кожна з них уособлює певну ідею: інтернаціональний комунізм (Ганна) і нац. Відродження (Аглая). Ганна - це вчорашній Дмитро. Вона залишається на тому ж "учорашньому" рівні, вона відмовляється робити самостійні висновки чи шукати якихось шляхів поза партією. Ганна бачить виродження комуніст. ідеології, занепад революційної романтики, але продовжує безнадійно вірити в їх життєздатність чи в можливість їх відродження.

Дмитро ж відходить від революційних ідей, йому імпонує культ нових людей, покликаних до активної дії, «не тієї, що комсомолить у пустопорожнє, а тієї, що, скажемо, Перовська», який несе з собою зваблива Аглая, яка завойовує тіло, душу, думки Дмитра і його вже до кінця тієї частини роману, що збереглася, не покидає духовно-тілесний потяг до неї. Не в змозі здійснити вибір, Карамазов «Вальдшнепів» опиняється в глухому ідеологічному куті, він розуміє, що не може порвати з партією, бо це буде зрада собі самому, але й не може залишатись в партії. Така поведінка Карамазова прямо співвідноситься з ідейними ваганнями укр.комуністичної інтелігенції наприкінці 30-х рр. ХХ ст. У кінці 1-ої частини зрозуміло, що Дмитрій все-таки обирає Аглаю, а з нею, можливо, і її ідеї. Чим закінчиться роман нам невідомо. Існує думка, що Карамазов, не витимавши важких ідеологічних змін, чинить самогубство, на яке вказує у спогадах Ю. Лавріненко, який читав повний текст роману.

Отже, у "Вальдшнепах" автор знайомить нас з ідеєю національного відродження України, що мала місця в 20-х рр. XX ст. Перед нами постають молоді люди, розчаровані в комуністичній партії й недавній революції, котрі прагнуть іншої країни з новими ідеалами.