- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •35. Провідні мотиви поезій Максима Рильського.
- •45. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича.
- •52. Життєвий і творчий шлях Євгенія Маланюка.
- •54. Загальна характеристика творчості Юрія Дарагана.
- •22. Зображення подій збройного протистояння та більшовицької колективізації на Україні в новелах г. Косинки.
- •23. Образ Мусія Швачки як жертви власної та більшовицької “політики” (новела “Політика” г. Косинки).
- •2. Проза в. Винниченка 1920-1930 рр.
- •3. Роман в. Винниченка «Сонячна машина»: жанрова специфіка та проблематика твору
- •4. Система образів та розстановка персонажів у романі в.Винниченка «Сонячна машина»
- •5. Прогностичні судження про подальший розвиток людства в романі в. Винниченка «Сонячна машина»
- •6. Український літературний процес 1920-1930-х рр.: специфіка розвитку, ідейні та естетичні пошуки
- •7. Літературні напрями і угрупуання в українській літературі 1920-1930 рр
- •8. Літературна дискусія 1925-27рр.
- •9. Процес українізації та його відображення в укр.Л-рі 1920-30 рр.
- •11.Місце і роль Хвильового в українському політичному житті та літературному процесі 1920-1930 рр.
- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •15. Ідейно-тематичне спрямування роману «Вальдшнепи» м.Хвильового
- •17. Творчість Павла Тичини: провідні мотиви ранніх поетичних збірок
- •18. Інтимна та пейзажна лірика ПавлаТичини
- •20. Творчість в.Сосюри 1920-1930 рр.
- •21. Життєвий шлях і творча спадщина Григорія Косинки
- •25. Проблема зміни духовних та суспільних орієнтирів (трагедія роздвоєння особистості) у повісті Антоненка-Давидовича Смерть.
- •26.Суспільно-політична атмосфера в післяреволюційній Україні та її відображення у повісті Антоненка Давидовича Смерть.
- •27.Проблематика роману Підмогильного “Місто"
- •29. Психологічний портрет головного персонажа роману Підмогильного "Місто"
- •30.Романтичне зображення героїки визвольної боротьби українського народу романі "Чотири шаблі" Яновського
- •31.Жанрові та сюжетні особливості роману у новелах "Вершники" Яновського
- •32. Ідейно-естетичні пошуки київських неокласиків.
- •34. Життєвий і творчий шлях Максима Рильського
- •36. Рефлексія війни у поезіях є. Плужника
- •37. Елементи екзистенціалізму у творчості є. Плужника
- •38. Розвиток української драматургії 20-30х рр. Хх ст.
- •51. Варшавська група укр.Літераторів.
- •41. Проблематика п’єси м.Куліша «Народний Малахій»
- •47. Провідні мотиви поетичної творчості Богдана Кравціва 1920-1930 років
- •42. Укр. Підпілля в «Патетичній сонаті» м.Куліша
- •43. Літ.Напрями та угрупування в західноукр.Та еміграційній л-рі 1920-1930 рр.
- •44. Західноукр. Літер.Життя 1920-30 рр.: загальні тенденції розвитку.
- •48. Укр.Літ.Процес 1920-30-их рр. В еміграції.
- •50. Розвиток укр.Л-ри в 1920-30 рр.На теренах Чехословаччини.
- •58. Проблематика роману у.Самчука «Марія»
- •53. Історіософська лірика є. Маланюка
- •59. «Хроніка» життя і смерті Марії як відображення історичної трагедії України (роман «у.Самчука «Марія»).
- •56. Розвиток укр.Прози в еміграції.
30.Романтичне зображення героїки визвольної боротьби українського народу романі "Чотири шаблі" Яновського
Персонажі роману «Чотири шаблі» — це відроджені в нових умовах лицарі козацького степу, які на пергаментах української революції гострими шаблями виписували героїку нашої історії.
Розглядаючи події роману, слід зважити на те, що вони пов'язані з найголовнішими суспільно-історичними подіями того часу: активізацією загальної суспільної свідомості, пожвавленням національно-визвольного руху народу, потягу його до національного самовизначення, прагнення людини духовно звільнитися й самореалізуватися в новій дійсності. Автор показуючи громадянську війну в Україні, подав читачеві вигаданий ним хаос, нерозбериху, відсутність спрямовуючого центру в собі партію більшовиків. Хаос в подіях існував в уяві автора, а події, що утверджували завоювання Жовтневої революції, проходили під залізним керівництвом комуністичної партії.
Прикметно, що роман починається весіллям Шахая, ватажка партизанських загонів. Такий зачин символізує початок нового шляху, нового життя, початок, боротьби. «Груди їм розпирало чекання» — красномовна метафора. Ось Шахай іде по осінньому ярмарку. Опис його романтизований, деталі «оживлені» метафорикою. Разом із подібними описами письменник вносить у твір національно-фольклорний колорит, так само як і тими піснями, що звучать на весіллі. Взагалі вся поетика роману, .і надто перших чотирьох пісень, де показано стихію визвольної боротьби, близька до української народнопоетичної традиції. Експресія вираження настрою, почуттів домінує над зображенням. Це відчутно і в розкішних батальних сценах, подібних яким не було в тогочасній українській прозі: «Кулеметники розбіглися з тачанками на фланги, і Галат без шапки лаявся коло підводи з патронами, не сміючи підвести голос. Тільки ворожі гармати стукали далеко. Все робилося в такій страшній і нервовій тиші, що всім здавалося — нічого на землі немає: ні міст, ні сіл, ні людських звичаїв, тільки вони самі зійшлися тут на герць, самі на ввесь світ — вони та їхній ворог...».
Прагнучи увіковічнити в слові визвольний рух рідного народу, Ю. Яновський втілив його у чотирьох персонажах. «Присвячую партизанам України»1 — ці слова стоять біля автографа твору, однак не ввійшли в жодне його видання. Шахай, Остюк, Галат, Марченко — їх автор називає в пісенному зачині «чотири паростки міцного дуба» (тобто сини великого народу). Різні вони, але об'єднані спільною метою, певною мірою романтизовані, навіть ідеалізовані. Автор зумисне ставить їх у такі ситуації, в яких максимально виразились би їхня глибинна суть, відвага, геройство, сила. Шахай видається бригаді «надлюдською силою». Тяжко поранений Остюк продовжує героїчно битися і керувати кіннотниками. «Це сиділи на скелі орли» — уже на початку роману говорить про них Яновський. Ми ще не бачимо їх у бою, але вже готові до сприймання їх як героїв, яким симпатизує митець.
Після закінчення боротьби автор показує кожного персонажа окремо. Їхні душі стомлені й спустошені, їх навіть не цінують як колишніх бійців. Але все-таки вони наприкінці знову разом і в післямові Ю.Яновський досить помірковано роздумує над тим, що ж одержав народ після переможних боїв під червоним прапором.