- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •35. Провідні мотиви поезій Максима Рильського.
- •45. Поетичний світ Богдана-Ігоря Антонича.
- •52. Життєвий і творчий шлях Євгенія Маланюка.
- •54. Загальна характеристика творчості Юрія Дарагана.
- •22. Зображення подій збройного протистояння та більшовицької колективізації на Україні в новелах г. Косинки.
- •23. Образ Мусія Швачки як жертви власної та більшовицької “політики” (новела “Політика” г. Косинки).
- •2. Проза в. Винниченка 1920-1930 рр.
- •3. Роман в. Винниченка «Сонячна машина»: жанрова специфіка та проблематика твору
- •4. Система образів та розстановка персонажів у романі в.Винниченка «Сонячна машина»
- •5. Прогностичні судження про подальший розвиток людства в романі в. Винниченка «Сонячна машина»
- •6. Український літературний процес 1920-1930-х рр.: специфіка розвитку, ідейні та естетичні пошуки
- •7. Літературні напрями і угрупуання в українській літературі 1920-1930 рр
- •8. Літературна дискусія 1925-27рр.
- •9. Процес українізації та його відображення в укр.Л-рі 1920-30 рр.
- •11.Місце і роль Хвильового в українському політичному житті та літературному процесі 1920-1930 рр.
- •13. Загальна характеристика прози м. Хвильового. Ілюзія та реальність у світобаченні головного персонажа новели «я (Романтика)».
- •15. Ідейно-тематичне спрямування роману «Вальдшнепи» м.Хвильового
- •17. Творчість Павла Тичини: провідні мотиви ранніх поетичних збірок
- •18. Інтимна та пейзажна лірика ПавлаТичини
- •20. Творчість в.Сосюри 1920-1930 рр.
- •21. Життєвий шлях і творча спадщина Григорія Косинки
- •25. Проблема зміни духовних та суспільних орієнтирів (трагедія роздвоєння особистості) у повісті Антоненка-Давидовича Смерть.
- •26.Суспільно-політична атмосфера в післяреволюційній Україні та її відображення у повісті Антоненка Давидовича Смерть.
- •27.Проблематика роману Підмогильного “Місто"
- •29. Психологічний портрет головного персонажа роману Підмогильного "Місто"
- •30.Романтичне зображення героїки визвольної боротьби українського народу романі "Чотири шаблі" Яновського
- •31.Жанрові та сюжетні особливості роману у новелах "Вершники" Яновського
- •32. Ідейно-естетичні пошуки київських неокласиків.
- •34. Життєвий і творчий шлях Максима Рильського
- •36. Рефлексія війни у поезіях є. Плужника
- •37. Елементи екзистенціалізму у творчості є. Плужника
- •38. Розвиток української драматургії 20-30х рр. Хх ст.
- •51. Варшавська група укр.Літераторів.
- •41. Проблематика п’єси м.Куліша «Народний Малахій»
- •47. Провідні мотиви поетичної творчості Богдана Кравціва 1920-1930 років
- •42. Укр. Підпілля в «Патетичній сонаті» м.Куліша
- •43. Літ.Напрями та угрупування в західноукр.Та еміграційній л-рі 1920-1930 рр.
- •44. Західноукр. Літер.Життя 1920-30 рр.: загальні тенденції розвитку.
- •48. Укр.Літ.Процес 1920-30-их рр. В еміграції.
- •50. Розвиток укр.Л-ри в 1920-30 рр.На теренах Чехословаччини.
- •58. Проблематика роману у.Самчука «Марія»
- •53. Історіософська лірика є. Маланюка
- •59. «Хроніка» життя і смерті Марії як відображення історичної трагедії України (роман «у.Самчука «Марія»).
- •56. Розвиток укр.Прози в еміграції.
44. Західноукр. Літер.Життя 1920-30 рр.: загальні тенденції розвитку.
Вже після Емського указу і Валуєвського циркуляру Зах.Україна стає центром літерат.і культ. розвитку. У Львові 1922 р. була заснована група «Митуса», яка видавала однойменний журнал. Програмою митусівців була стаття В.Бобинського «Від символізму - на нові шляхи», в якій автор зазначив, що група «Митуса» – це група символістів. Зрештою, митусівці не приховували, що в певній мірі вони виникли під впливом ще однієї символіст.київ.групи «Музагет» .І в певній мірі деякі критики кажуть, що Митуса – це був синтез молодумузівської традиції модерної та київ.групи «Музагет». У програмі була поставлена нова ключова проблему групи. Що тре шукати нові шляхи розвитку л-ри і тре виходити на якусь нову мистецьку орбіту. Він закликав зверт.до нац..джерел, вивчати їх, цікавитись історією. Група працювала недовго, менше року. В.Бобинський став сповідувати ліві ідеї і у Львові видавав прорад.журнал «Вікна». Олесь Бабій стане одним з творців групи укр.націоналістів.
З 1922 р. у Львові починає виходити оновлений Літературно-науковий вісник, гол.редактором якого є Дмитро Донцов.
На противагу йому був лівий табір, до якого входив і В. Бобинський. 1929-32 рр. у Львові виходить журнал «Нові шляхи», який редагує А.Крушельницький. З молодих письменників лівого напряму можна назвати П. Козланюка, С.Тудора, О.Гаврилюка, Я.Галана.
Були ще письменники католицької орієнтації. З кін.1928 р. і до 30-их років діяла група «Логос», яка об’єднала укр.письменників христ.спрямування, що пропагували гуманіст.ідеали любові до людини. Деякий час їхні твори друкув.в журналі «Поступ», а потім був створ. Журнал «Дзвони» за сприянням Шептицького.
Заявили про себе і об’єднання модерністів «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б.Кравців, Є.Пеленський) і «Гроно» (В.Бобинський, С.Тудор, М.Сопілка, Я.Кондра). Львівські наймолодші митці в 1930 р. утворили угрупування «Дванадцятка» (Б.Нижанківський, В.Ткачук, В.Гірний, Р.Антонович та ін..) У літературі вони зосередились на урбаністичній проблематиці, образ Львова став головним персонажем їх творів.
48. Укр.Літ.Процес 1920-30-их рр. В еміграції.
Польща. З 21 листопада 1920 р., коли Армія УНР переходить Збруч, поляки її інтернують і відразу з поч. 20-ого року починають розселяти по таборах інтернованих. Головні з них були в Ланьцуті, Александруві-Куявському і Каліші. Табори інтернованих в Каліші і Щипюрні були після Варшави другим осередком життя укр.еміграції в Польщі. В Кілішському таборі інтенсивно розвив.мистецтво, а також об’єднання «Веселка». Табори існ. до 1923 р.
Чехословаччина. З 1923 р. Прага стає центром укр.літерат.життя. Адже тут, у Празі, діяв Укр.вільний універ при Карловім універі, Укр. педагогічний інститут ім. М. Драгоманова (1923 р.), у Подебрадах—Укр.господарська академія (1922р.) та ін. У цих закладах навчалися Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна, Ю. Дараган, О.Теліга, О. Ольжич, О.Лятуринська та.ін. Звідси й виникає тзв.поняття «празька шк.».В сер. 20-их років були спроби створити літ.організації у Празі. Це, як правило, були письменники лівого спрямування, багато з них належало до соціал-революціонерів.Перша з таких спроб належала Є.Маланюку, який у сер. 20-их рр.створив об’єднання «Культ». Його членами були Ю. Дараган, М. Грива,Аполоній Падолист (Варавін). Проте це об’єднання проіснувало недовго,причини його зникнення нам не відомі.
В сер. 20-их рр..було також створено це одне літературне прорадянське об’єднання «Жовтневе коло» .Це літературна група укр. письменників-емігрантів лівої орієнтації, до якої входили А.Павлюк,поет, художник В.Хмелюк, Аполоній Падолист, С.Масляк. Далі впродовж 20-30 рр.не було вже жодних спроб створити якісь літературні об’єднання.Проте виник такий собі феномен як Празька школа, який є доволі дискусійним. Адже самі письменники, наприклад Є.Маланюк, якого вважали лідером цієї школи, заперечували її існування. Сам термін «Празька школа» належить проф.В.Державину, який написав статтю, де проводив огляд укр.поезії в еміграції. Як вважають,до так званої «празької школи» входили Ю.Дараган, Є.Маланюк, О.Ольжич, Л.Мосендз, О.Теліга, Н.Лівицька-Холодна, О.Лятуринська, О.Стефанович, закарпатські поети І. Ірлявський та І. Колос та інші.
Польща. В 30-их роках досить активно на території Польщі починає розвиватись укр.літературний процес, зокрема у Варшаві. Вже з 20-их років тут перебуває Ю.Липа, О.Теліга з чоловіком, Н.Лівицька-Холодна. З 1929 р.тут живе Є. Маланюк. Їх усіх зараховують до Варшавської групи літераторів. У Варшаві дійсно була спроба створ. літ.об’єднання. В 1929 р.була створ. Група «Танк» (назву дав Є.Маланюк). Лідери групи Маланюк і Липа видали "Статті про "ТАНК" (1929), де містився програмний "Лист до літераторів" Ю.Липи та "Група "ТАНК" Е.Маланюка. Сюди входили П.Зайцев, А.Коломієць, Юрій Косач, А.Крижанівський, Н. Лівицька-Холодна, О.Теліга. Пізніше приєдналися П.Холодний, Л.Мосендз, О.Стефанович та ін. "Танк" розпався того ж 1929 р., проіснувавши менше року (не без втручання Д.Донцова, занепокоєного появою непідвладних йому художніх структур). Проте його ідеї продовжила група, що отримала назву "Варяг" (за назвою їх видавництва) або ж "Ми" (за назвою видаваного журналу). Перший його номер побачив світ в 1933 році і щоквартально виходив до 1939 року. Редактором перших чисел журналу був Є.Маланюк. Видавництво друкувало твори Н.Лівицької-Холодної, С.Гординського, Б.Ольхівського та ін. укр. письменників, тут виходив і журнал «Ми». Група і журнал відіграли важливу роль у розвитку укр.літератури на території Польщі перед Другою світовою війною.