59. «Хроніка» життя і смерті Марії як відображення історичної трагедії України (роман «у.Самчука «Марія»).

Роман У. Самчук розпочинає і закінчує лічбою днів життя Марії. Він зауважує: "Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім днів". Кажуть, що часу не помічають тільки щасливі люди. Марії ж доля приготувала суцільні страждання і муки: смерть батьків, голод, втрата дітей, знущання Корнія, божевілля дочки, відмова від батьків сина Максима. У Марії сильний характер, бо вона зважилася виступити проти народної моралі, боротися за свою любов. Автор неодноразово наголошує на величезному потенціалі духовної та фізичної сили героїні, на її прагненні жити, незважаючи на всі труднощі.

Роман У. Самчука "Марія" — один з найдостовірніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. Як писав сам письменник: "Хочу бути літописцем українського народу в добу, яку сам бачу, чую, переживаю". Пекло, створене в Україні на початку 30-х pp. XX ст., не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії. Голодомор, тобто зумисне насильницьке знищення людей голодом у державі, яка знаходилася у центрі Європи і називала себе найдемократичнішою, — факт справді страшний. Люди вимирали цілими селами. Першими, як правило, гинули чоловіки, згодом діти і останніми — жінки. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях були зафіксовані випадки канібалізму. Найстрашнішим боком голоду була смерть мільйонів дітей. Марія не зазнала всіх тих випробувань, які випали на долю нашого народу але й ті, що вона витримала, були аж ніяк не під силу ніжній, тендітній жінці. її образ набуває символічного значення.

На долю героїні повісті Уласа Самчука випала доля звичайна, буденна і складна. Народилася Марія для добра, мабуть, з цією метою на цей світ приходять усі малюки. Будь-яка дитина народжується для добра, але пізнає в цьому житті добро, і зло. Тільки від людини залежить її доля, тільки від людини залежить, на бік якої сили вона стане наприкінці життя—добра чи зла. Найбільше добро для Марії—праця. Автор милується Марією, яка любить будь-яку роботу.

Марія за покликом душі творить те головне, чого у неї не було, заради чого народилася на світ Божий - родину. Героїня не просто творить сім’ю, а й, можна без перебільшення сказати, «українську мрію» самого автора. То цілий гімн людському щастю, що підносить Марію високо, бо має вона міцну родину, вільно: працює на своїй землі, жінка щаслива як мати, бо має розумних, завзятих, працьовитих дітей.Та щастя тривало недовго, прийшла революція 1917 року. Колись родючі землі вкриваються бур’янами, під дощами гине збіжжя і людська праця. У родину Марії прийшло лихо. її троє синів, на яких покладались великі надії як на продовжувачів роду й годувальників, пішли трагічними шляхами. Старший син Демко під час Першої світової війни потрапив у німецький полон і звідти не повернувся. Наймолодший Лаврін був репресований як ворог народу. Середній - Максим у революцію одягнув шкірянку і збоку причепив маузер, вчив батька-матір комунізму, а потім вигнав їх з хати. Таким чином, трагічна доля синів Марії виносить особисту трагедію життя жінки-матері на високий катафалк української історії.

Улас Самчук пише, що Марія прожила на землі 26 258 днів. Звідки і навіщо така точність? Я думаю, це для того, щоб підкреслити, що кожен день людського життя є цінним, що Марія не втрачала часу, хоча й припускалася помилок і не була безгрішною. Роман вчить нас не забувати свого минулого, аби не припуститися тих самих помилок, цінувати кожен день свого життя, а якщо й помилятися, то не зі злого умислу, без бажання вчинити зло, а лише через прагнення знайти правду, правильний шлях, сенс людського буття.