1) При опрацюванні нормативно-правові акти об’єднують у алфавітному, хронологічному,

предметному порядку, що робить можливим їх зовнішню упорядкованість;

2) Зміст нормативно-правових актів, що включаються до ін корпоративних збірників чи

зібрань законодавства, не змінюється.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

87

12. Реалізація норм міжнародного права.

12.1. Поняття реалізації норм міжнародного права

Реалізація норм міжнародного права є втіленням в життя норм міжнародного права

через поведінку (дії або утримання від дій) суб’єктів міжнародного права, їх діяльність по

практичному здійсненню міжнародно-правових нормативних розпоряджень. Суть реалізації

полягає у втіленні узгоджених правил поведінки (норми права) індивідуальними діями суб’єктів

міжнародного права.

В механізмі міжнародно-правового регулювання реалізація норм міжнародного права є

окремою стадією: втілення прав і обов’язків суб’єкта в його поведінку. Саме на цій стадії

з’ясовується чи досяг міжнародний правотворець бажаного результату. Реалізація норм МП

склалася в підсистему системи механізму міжнародно-правового регулювання.

12.2. Форми і способи реалізації норм міжнародного права.

Увага до цього питання була прикута з 1954 року, після проведення першої наукової

дискусії по з’ясуванню сутності застосування правових норм. Під час дискусії було встановлено,

що дотримання, застосування, виконання і використання є окремі форми реалізації суб’єктивних

прав і суб’єктивних обов’язків, норм міжнародного права в цілому.

Системі міжнародного права властиві дві форми реалізації норм права:

а) через правовідносини;

б) поза правовідносинами.

Така реалізація здійснюється двома шляхами:

а) через дію;

б) утриманням від дії суб’єктом права.

Існує чотири способи реалізації розпоряджень міжнародно-правових норм в суспільно

бажані результати:

- виконання,

- використання,

- дотримання,

- застосування.

Існують деякі юридично необхідні обмеження щодо способів норм міжнародного права

різними суб’єктами МП. В силу того місця, яке займає держава серед суб’єктів міжнародного

права, лише вона може скористатися різними способами реалізації норм міжнародного права або

наділити такими повноваженнями інших суб’єктів.

Застосування права – це державно-владна реалізація. За волею держави або

уповноваженого на те органу держави, цей спосіб реалізації норми міжнародного права може

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

88

бути застосований навіть до виникнення міжнародних правовідносин. Застосування норм

міжнародного права не має свого постійного місця в механізмі міжнародно-правового

регулювання. Застосування в міжнародному праві може також здійснюватися за попередньою

домовленістю держав і на випадок правопорушення.

Застосування норм міжнародного права можуть здійснювати міжнародні органи

(Міжнародний Суд ООН, інші міжнародні суди і арбітражі, Рада Безпеки ООН) в силу

повноважень, наданих їм державами. Отже, застосування норми міжнародного права не є

простою дією, воно вимагає вияснення фактичних обставин правопорушення, їх оцінки,

встановлення норм, які можуть бути застосовані, визначення сфери дії таких норм і

співставлення їх з конкретною поведінкою (чи відсутністю такої) суб’єкта міжнародного права,

вияснення змісту відповідної норми, можливостей і способів її застосування до встановлених

обставин, забезпечення відповідного рішення тощо.

Дотримання норм міжнародного права полягає в утриманні від дій, заборонених

міжнародно-правовим актом. Це виконання нормативних розпоряджень забороняючого

характеру, реалізація норм заборони. Міжнародно-правові норми можуть реалізовуватися

шляхом дотримання лише в юридично передбачених випадках, інакше суб’єкт правовідносин

своїм утриманням від певних дій може порушити норму, її правове розпорядження.

Часто реалізація норм міжнародного права способом дотримання відбувається зовні не

помітно. Відсутність дії з боку суб’єктів свідчить, що вони втілюють норму в життя (невтручання

у внутрішні справи держави, нерозповсюдження ядерної зброї, відмова від виробництва ядерних

компонентів, припинення співробітництва з державою-порушницею в умовах оголошення

блокади тощо).

Суб’єктами дотримання, виконання і використання норм міжнародного права є всі

суб’єкти міжнародного права без винятку.

Виконання норм міжнародного права передбачає активну дію суб’єкта по реалізації

нормативних зобов’язань. При виконанні суб’єкти міжнародних правовідносин зобов’язані

своїми діями цілеспрямовано здійснювати нормативні розпорядження і тим самим сприяти

добросовісній реалізації права. Виконання завжди супроводжується активними діями суб’єкта

міжнародних правовідносин, тому нормативно-правове розпорядження більш ретельно

регламентує поведінку суб’єктів, ніж при дотриманні. Виконання характеризується конкретними

зобов’язаннями і визначеними діями. Такі норми переважають в міжнародному гуманітарному

праві, в сфері визначення прав людини, співробітництва в боротьбі зі злочинністю, визначення

статусу території тощо.

Активна дія суб’єкта правовідносин характерна і для реалізації норм міжнародного права

способом використання. Йдеться про реалізацію суб’єктивних юридичних права, можливостей,

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

89

наданих нормою міжнародного права. При використанні суб’єкт міжнародних правовідносин

сам вибирає варіант поведінки під час реалізації юридично визначених можливостей.

Використання характерне для норм, що встановлюють правосильність суб’єкта

міжнародного права. Це, як правило, диспозитивні норми міжнародного права.

В кожного способу є свої труднощі. При виконанні і дотриманні норм міжнародного права

не завжди добросовісно діють суб’єкти, часто важко встановити міру відповідальності, не

спрацьовують санкції. При використанні норм суб’єкти переходять за межі і без того широко

передбачених варіантів поведінки, діють всупереч цілям договору тощо.

Реалізація норм міжнародного права має організаційно-правові механізми забезпечення на

міжнародному і внутрішньодержавному рівні, які доповнюють один одного.