- •1. Кримінально – процесуальне право. Джерела.
- •5. Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •13. Загальна характеристика субєктв владних повноважень.
- •14.Суд як суб'єкт кримінального процесу.
- •15. Прокурор в кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора в досудових і судових стадіях.
- •17. Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого.
- •18.Процесуальне положення обвинуваченого.
- •19. Процесуальне положення підозрюваного.
- •20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.
- •21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.
- •22. Процесуальне положення цивільного позивача і цивільного відповідача.
- •23Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •26. Класифікація доказів.
- •27.Поняття, властивості доказів.
- •28.Поняття, елементи процесу доказування.
- •29. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.
- •30. Презумпція невинності, її роль в доведенні.
- •31.Використання в доведенні даних, отриманих оперативним шляхом.
- •32. Свідчення свідка як джерело доказів. Права, обов'язки, відповідальність свідка.
- •33. Свідчення обвинуваченого і підозрюваного як джерела доказів.
- •34. Висновок експерта як джерело доказів. Обов'язкове призначення експертизи.
- •35. Речові докази, поняття, види, порядок збирання і перевірки.
- •37.Поняття, види заходів кримінально-процесуального примуcу.
- •38. Поняття, види запобіжних заходів. Підстави їх обрання.
- •39. Підстави, порядок затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
- •40. Підстави, порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
- •41. Строки тримання під вартою підозрюваних і звинувачених, порядок продовження строків.
- •42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.
- •43. Порядок і умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.
- •45. Рішення, що приймаються у стадії порушення кримінальної справи.
- •47. Сроки досудебного следствия
- •48. Перевірка приводів і підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, засоби перевірки.
- •49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
- •51. Загальні умови досудового слідства.
- •52.Поняття, види, строки дізнання.
- •53. Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.
- •54. Поняття, види підслідності.
- •55.Поняття, види слідчих дій.
- •57. Гарантії прав особистості при проведенні обшуку, виїмки, накладенні арешту на кореспонденцію.
- •58. Особливості провадження слідчих дій у зв'язку із забезпеченням безпеки осіб, що беруть участь в них.
- •59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •63. Підстави, умови, порядок провадження обшуку.
- •64.Поняття, підстави, порядок відтворення обстановки і обставин події.
- •66. Процесуальний порядок виклику і допиту свідків потерпілих на досудовому слідстві.
- •68Підстави, порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.
- •70. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •71.Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •72. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •75. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •78. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
Під закриттям кримінальної справи розуміється таке закінчення досудового слідства, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження в кримінальній справі, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Із закриттям кримінальної справи процесуальна діяльність стосовно неї повністю закінчується, подальший рух справи виключається, поки постанова про закриття справи не скасована у встановленому законом порядку.
У відповідності до ст. 213 КПК кримінальна справа закривається:
при наявності підстав, зазначених у статті в КПК;
при недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Реабілітуючими є такі обставини закриття справи, з якими особа визнається невинуватою у вчиненні злочину, в зв'язку з чим відновлюється її добре ім'я, репутація. Це відсутність події злочину, відсутність у діянні складу злочину, недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (пункти 1, 2 ст. 6, п. 2 ст. 213 КПК). Усі інші обставини є нереабілітуючими, хоч особу і звільняють від кримінальної відповідальності.
Закриття справи за п. 2 ст. 213 КПК залишає злочин нерозкритим, і у зв'язку з цим слідчий зобов'язаний застосувати заходи щодо встановлення осіб, які його вчинили.
Якщо в справі притягнуто декілька обвинувачених, а підстави для закриття справи стосуються не всіх, то справа закривається не в цілому, а лише щодо конкретного обвинуваченого або обвинувачених. Обов'язковою умовою такого закриття є те, що особі, стосовно якої справа закривається, було пред'явлено обвинувачення, яке з закриттям справи анулюється, оголошується знятим, а кримінальне переслідування — не маючим продовження.
Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій, крім даних, передбачених ст. 130 КПК, зазначає: відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави для закриття справи, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів щодо забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення в питанні про речові докази (ч. 1 ст. 214 КПК).
Закон (ч. 3 ст. 214 КПК) зобов'язує слідчого надіслати копію постанови прокуророві, особі, яка притягалася до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої була порушена кримінальна справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві, а також роз'яснити їм порядок оскарження постанови про закриття кримінальної справи прокуророві.
Скарга на постанову слідчого про закриття справи може бути подана в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи (ч. 1 ст. 215 КПК) як безпосередньо прокуророві (особисто або поштою), так і через слідчого. Скарга може бути не тільки письмовою але й усною. В останньому випадку зміст скарги повинен бути викладений у протоколі.
Після надходження скарги слідчому він зобов'язаний протягом доби надіслати її прокуророві разом зі своїм поясненням (ст. 234 КПК).
Прокурор знайомиться зі скаргою і не пізніше 30 днів з дня надходження скарги приймає одне з наступних рішень: 1) скасовує постанову про закриття справи і відновлює досудове слідство або 2) залишає скаргу без задоволення.
Якщо прокурор скасовує постанову слідчого про закриття справи, він дає вказівки щодо подальшого її розслідування на загальних підставах.
Постанова прокурора про відмову в задоволенні скарги може бути оскаржена вищестоящому прокуророві або до суду (ст. 231 КПК).
Повідомляючи особі, яка подала скаргу на постанову про закриття справи, про те, що її скарга залишена без задоволення, прокурор має роз'яснити цій особі її право оскаржити цю постанову до суду в порядку, передбаченому ст. 236 КПК.
Відповідно до ст. 236-5 К ПК, постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи може бути оскаржена до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову. У разі, якщо скарга подана не за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, суддя, застосовуючи аналогію ч. 1 ст. 41 КПК, повинен направити скаргу за підсудністю.
Суб'єктом оскарження є особа, інтересів якої стосується постанова про закриття кримінальної справи, або її представник. Скарга на постанову про закриття кримінальної справи подається протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення, якщо постанова оскаржувалася прокурору.
Розгляд суддею скарги на постанову про закриття кримінальної справи регулюється ст. 236-6 КПК. Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи розглядається суддею одноособово не пізніше п'яти днів, а у разі складності справи — десяти днів з дня надходження закритої справи до суду. Про час розгляду скарги мають бути повідомлені прокурор та особа, що подала скаргу, які вправі взяти участь у її розгляді та висловити свої доводи. Однак їхня неявка не перешкоджає розгляду скарги. До розгляду скарги суддя витребує кримінальну справу та знайомиться з нею.
У судовому засіданні суддя оголошує скаргу, заслуховує думку прокурора, в разі необхідності — пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
Розглянувши скаргу, суддя залежно від того, чи були при закритті справи виконані вимоги статей 213 і 214 КПК, приймає одне а таких рішень: 1) залишає скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову про закриття справи і направляє справу прокурору для відновлення слідства або дізнання.
Скасовуючи постанову про закриття справи і направляючи справу прокурору для відновлення досудового слідства або дізнання, суддя вказує, які обставини належить з'ясувати при проведенні досудового розслідування.
Копія постанови судді надсилається особі, яка прийняла рішення про закриття справи, особі, яка подала скаргу на постанову, і прокурору, який відмовив у поновленні досудового слідства або дізнання.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.