- •1. Кримінально – процесуальне право. Джерела.
- •5. Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •13. Загальна характеристика субєктв владних повноважень.
- •14.Суд як суб'єкт кримінального процесу.
- •15. Прокурор в кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора в досудових і судових стадіях.
- •17. Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого.
- •18.Процесуальне положення обвинуваченого.
- •19. Процесуальне положення підозрюваного.
- •20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.
- •21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.
- •22. Процесуальне положення цивільного позивача і цивільного відповідача.
- •23Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •26. Класифікація доказів.
- •27.Поняття, властивості доказів.
- •28.Поняття, елементи процесу доказування.
- •29. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.
- •30. Презумпція невинності, її роль в доведенні.
- •31.Використання в доведенні даних, отриманих оперативним шляхом.
- •32. Свідчення свідка як джерело доказів. Права, обов'язки, відповідальність свідка.
- •33. Свідчення обвинуваченого і підозрюваного як джерела доказів.
- •34. Висновок експерта як джерело доказів. Обов'язкове призначення експертизи.
- •35. Речові докази, поняття, види, порядок збирання і перевірки.
- •37.Поняття, види заходів кримінально-процесуального примуcу.
- •38. Поняття, види запобіжних заходів. Підстави їх обрання.
- •39. Підстави, порядок затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
- •40. Підстави, порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
- •41. Строки тримання під вартою підозрюваних і звинувачених, порядок продовження строків.
- •42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.
- •43. Порядок і умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.
- •45. Рішення, що приймаються у стадії порушення кримінальної справи.
- •47. Сроки досудебного следствия
- •48. Перевірка приводів і підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, засоби перевірки.
- •49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
- •51. Загальні умови досудового слідства.
- •52.Поняття, види, строки дізнання.
- •53. Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.
- •54. Поняття, види підслідності.
- •55.Поняття, види слідчих дій.
- •57. Гарантії прав особистості при проведенні обшуку, виїмки, накладенні арешту на кореспонденцію.
- •58. Особливості провадження слідчих дій у зв'язку із забезпеченням безпеки осіб, що беруть участь в них.
- •59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •63. Підстави, умови, порядок провадження обшуку.
- •64.Поняття, підстави, порядок відтворення обстановки і обставин події.
- •66. Процесуальний порядок виклику і допиту свідків потерпілих на досудовому слідстві.
- •68Підстави, порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.
- •70. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •71.Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •72. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •75. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •78. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
Огляд — це самостійна слідча дія, яка виконується з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки, а також інших обставин, які мають значення для справи. В ст. 190 КПК зазначається, що провадження огляду здійснюється слідчим, і це дало підставу іменувати дану дію поняттям «слідчий огляд», хоча всі види огляду мають право проводити також орган дізнання, прокурор. Огляд місцевості, місця події, речових доказів, документів в деяких випадках проводить і суд (ст.ст. 313-315 КПК).
У відповідності до ст. 190 КПК в процесі досудового слідства можуть проводитися наступні види огляду: а) огляд місця події; б) зовнішній огляд трупа; в) місцевості і приміщення поза місцем події; г) предметів; д) документів; е) огляд тварин.
Підстави і процесуальний порядок слідчого огляду встановлений ст.ст. 190-192 КПК.
Підставою для проведення огляду є обґрунтоване припущення про те, що при огляді місця події, місцевості, приміщення, предметів, документів чи трупа можуть бути виявлені сліди злочину або встановлені обставини, які мають значення для з'ясування обстановки події правильного вирішення справи.
КПК не вимагає від слідчого винесення постанови щодо проведення огляду. Однак ст. 190 КПК встановлює, що огляд житла чи інщого володіння особи проводиться лише за мотивованою постановою судді яке виноситься з дотриманням порядку, встановленого ч. 5 ст. ці КПК (підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди для його проведення). В цій же статті (ч. 5 ст. 190 КПК) передбачається що у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільцю огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. В наступній частині цієї ж статті вказується, що для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. У випадках, передбачених частинами 5 і 6 цієї ж статті, слідчий у протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що зумовили проведения огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.
Процесуальний порядок огляду полягає у виконанні вимог закову (ст. 191 КПК) щодо проведення цієї слідчої дії особисто слідчим в присутності не менше двох понятих і, як правило, вдень; слідчий має право запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результаті справи; в необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.
У цій же статті визначений обов'язок органів внутрішніх справ надавати допомогу слідчому в проведенні огляду. Допускається можливість огляду предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, обшуку або виїмці, а також пред'являти їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам не на місці проведення вказаних слідчих дій, а за місцем провадження в справі.
Протокол огляду складається з додержанням правил статті 85 КПК. У протоколі зазначають підстави для проведення цих дій, описують все, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалося під час проведення дії. До протоколу додають відповідні схеми, фотознімки, плани, документи.
60. Підстави, умови і порядок провадження очної ставки.
Очна ставка — це одночасний допит у присутності один одного двох раніше допитаних осіб про обставини, відносно яких вони дали суперечливі показання (ст. 172 КПК).
Закон містить три обов’язкові умови для провадження очної ставки: 1) очна ставка може бути проведена між двома особами; 2) вони повинні бути заздалегідь допитані; 3) згідно з протоколами допитів у їх показаннях знайдені суперечності. До основних цілей очної ставки належать усунення суттєвих суперечностей у показаннях двох раніше допитаних осіб, з’ясування їх причин, подолання помилок, викриття неправди; до додаткових — перевірка слідчих версій, отримання нових доказів по справі.
Очна ставка проводиться без попереднього винесення про це постанови. Вона може бути проведена слідчим між будь-якими особами, які раніше були допитані: свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваченими, експертами (наприклад, при суперечливих показаннях, що пояснюють результати експертизи), між обвинуваченим (підозрюваним) і потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним) і свідком, потерпілим і свідком.
Про проведення очної ставки можуть також клопотати учасники процесу: обвинувачений (підозрюваний), його захисник, потерпілий, його представник. Закон не зобов’язує слідчого провести очну ставку, а надає йому таке право. Проте при вирішенні питання про задоволення клопотання обвинуваченого про провадження очної ставки слідчий повинен враховувати міжнародно-правовий стандарт, сформульований у п. 3 «d» ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суттю якого є переважне право на очну ставку при клопотанні про це з боку обвинуваченого.
Закон не указує, які саме суперечності в показаннях двох раніше допитаних осіб повинні бути усунуті. Рішення цього питання належить до компетенції слідчого. Проте слід враховувати суттєвість суперечностей, що є в показаннях допитаних: їх здатність вплинути на повноту, всебічність і об’єктивність встановлення обставин, що входять до предмета доказування, або на правильність оцінки доказів.
Процесуальний порядок проведення очної ставки передбачений ст. 173 КПК. Маючи всі риси допиту, очна ставка водночас характеризується певною специфікою, яка обумовлюється участю в цій слідчій дії двох допитуваних, а також спірним характером питань, що розглядаються під час неї, що і створює складнішу психологічну атмосферу, ніж при допиті однієї особи.
Викликаним на очну ставку особам пропонується по черзі дати показання про ті обставини, для з’ясування яких і проводиться слідча дія. Черговість надання показань, а також черговість запитань, що ставляться, визначається особою, що проводить слідчу дію, з урахуванням обставин кримінальної справи.
Першим допитується той з викликаних на очну ставку, хто на переконання слідчого дає правдиві показання. Послідовність запитань, що ставляться, як і пред’явлення (в окремих випадках) речових доказів, повинні бути сплановані наперед. З дозволу слідчого особи, викликані на очну ставку, можуть ставити запитання одна одній.
Практика виробила дві форми складання протоколу очної ставки.
Перша форма — коли запитання і відповіді записуються в рядок, у тій послідовності і черговості, як вони давалися. Друга — коли кожна сторінка протоколу вертикальною рискою розділяється на дві рівні частини, в яких відповідно записуються запитання і відповіді на них першого і другого допитуваних. Такий порядок складання протоколу очної ставки допомагає іноді уникнути можливої відмови одного з допитуваних від підписання протоколу, що містить показання другого допитуваного, з якими перший не згоден. У такому разі кожний з допитуваних підписує тільки ту частину сторінки, де містяться його особисті показання.