- •1. Кримінально – процесуальне право. Джерела.
- •5. Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •13. Загальна характеристика субєктв владних повноважень.
- •14.Суд як суб'єкт кримінального процесу.
- •15. Прокурор в кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора в досудових і судових стадіях.
- •17. Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого.
- •18.Процесуальне положення обвинуваченого.
- •19. Процесуальне положення підозрюваного.
- •20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.
- •21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.
- •22. Процесуальне положення цивільного позивача і цивільного відповідача.
- •23Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •26. Класифікація доказів.
- •27.Поняття, властивості доказів.
- •28.Поняття, елементи процесу доказування.
- •29. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.
- •30. Презумпція невинності, її роль в доведенні.
- •31.Використання в доведенні даних, отриманих оперативним шляхом.
- •32. Свідчення свідка як джерело доказів. Права, обов'язки, відповідальність свідка.
- •33. Свідчення обвинуваченого і підозрюваного як джерела доказів.
- •34. Висновок експерта як джерело доказів. Обов'язкове призначення експертизи.
- •35. Речові докази, поняття, види, порядок збирання і перевірки.
- •37.Поняття, види заходів кримінально-процесуального примуcу.
- •38. Поняття, види запобіжних заходів. Підстави їх обрання.
- •39. Підстави, порядок затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
- •40. Підстави, порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
- •41. Строки тримання під вартою підозрюваних і звинувачених, порядок продовження строків.
- •42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.
- •43. Порядок і умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.
- •45. Рішення, що приймаються у стадії порушення кримінальної справи.
- •47. Сроки досудебного следствия
- •48. Перевірка приводів і підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, засоби перевірки.
- •49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
- •51. Загальні умови досудового слідства.
- •52.Поняття, види, строки дізнання.
- •53. Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.
- •54. Поняття, види підслідності.
- •55.Поняття, види слідчих дій.
- •57. Гарантії прав особистості при проведенні обшуку, виїмки, накладенні арешту на кореспонденцію.
- •58. Особливості провадження слідчих дій у зв'язку із забезпеченням безпеки осіб, що беруть участь в них.
- •59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •63. Підстави, умови, порядок провадження обшуку.
- •64.Поняття, підстави, порядок відтворення обстановки і обставин події.
- •66. Процесуальний порядок виклику і допиту свідків потерпілих на досудовому слідстві.
- •68Підстави, порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.
- •70. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •71.Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •72. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •75. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •78. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
Нагляд за законністю порушення і відмови в порушенні кримінальної справи здійснює прокурор. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 227 КПК прокурор у межах своєї компетенції не менш як один раз на місяць перевіряє виконання вимог закону про приймання, реєстрацію і вирішення заяв та повідомлень про вчинені або ті, що готуються, злочини, дає вказівки про усунення виявлених порушень закону.
Слідчий і орган дізнання зобов’язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи.
Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.
У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу (ст. 100 КПК). У цьому випадку з метою забезпечення найбільш повного і об’єктивного розслідування прокурор може доручити провадження дізнання чи досудового слідства іншій особі.
Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором — вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови (ст. 99-1 КПК).
50. Особливості порушення кримінальної справ приватного і приватно-публічного обвинувачення.
Кримінально-процесуальний закон передбачає низку особливостей порушення кримінальної справ приватного і приватно-публічного обвинувачення:
– справи приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) про злочини, передбачені ст. 125 «Умисне легке тілесне ушкодження», ч. 1 ст. 126 «Побої і мордування» та ст. 356 «Самоправство» КК України: а) порушуються судом не інакше як за скаргою потерпілого; б) зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим, підсудним; в) право підтримувати обвинувачення належить потерпілому; г) у цих справах дізнання і досудове слідство не провадяться (крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 27 та ст. 111 КПК);
– справи приватно-публічного обвинувачення: а) порушуються органом дізнання, слідчим, прокурором не інакше як за скаргою потерпілого; б) не можуть бути закриті за примиренням з обвинуваченим, підсудним; в) у цих справах досудове слідство є обов’язковим. Відповідно до ч. 2 ст. 27 КПК до цієї категорії належать злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України, — відповідальність за зґвалтування.
Новелою у законодавстві України є доповнення КПК Законом України від 11 червня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» статтею 271 «Притягнення до кримінальної відповідальності за заявою юридичної особи». Відповідно до неї, якщо діянням, передбаченим статтями 235-1, 235-2 або 235-3 КК України («Зловживання повноваженнями», «Перевищення повноважень» «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги»), заподіяно шкоду виключно інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, порушення кримінальної справи здійснюється за заявою власника (співвласника) цієї юридичної особи чи за його згодою. В інших випадках притягнення до кримінальної відповідальності винної особи здійснюється на загальних підставах. Кримінальні справи за вказаними злочинами порушуються прокурором, слідчим або органом дізнання.
Відповідно до ст. 46 КК України та ст. 8 КПК кримінальна справа публічного обвинувачення про злочин невеликої тяжкості, вчинений особою вперше, може бути закрита, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Справи приватного та приватно-публiчного обвинувачення можуть набути публічного характеру, коли прокурор або суддя визнають це за необхідне, у випадках, перелічених у ч. 3 ст. 27 КПК.