42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.

Підписка про невиїзд полягає в тому, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний дає письмове зобов’язання не відлучатися із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний порушить дану ним підписку про невиїзд, то її можна замінити на більш суворий запобіжний захід, про що особі повинно бути оголошено при відібранні від неї підписки про невиїзд (ст. 151 КПК).

Даний запобіжний захід найчастіше застосовується на практиці.

Його правообмежувальний характер у тому, що тимчасово обмежується свобода пересування підозрюваного та обвинуваченого (підсудного).

Як свідчить практика, найчастіше підписка про невиїзд застосовується щодо тих осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, що не є тяжкими, і ухилення яких від досудового слідства та суду є малоймовірним. Проте не можна визнати правильною практику тих слідчих та суддів, які автоматично застосовують підписку про невиїзд у тих випадках, коли відсутні підстави для взяття підозрюваного, обвинуваченого під варту, не наводячи при цьому в постанові про обрання запобіжного заходу жодних аргументів на користь такого рішення. Аналіз правозастосовної практики свідчить про те, що автоматичне застосування підписки про невиїзд, на жаль, набуло характеру правового звичаю. Між тим, попри незначне обмеження прав підозрюваного, обвинуваченого (порівняно з іншими запобіжними заходами), підпискою про невиїзд також встановлюються певні обмеження, а тому вона, як і будь-який інший запобіжний захід, може застосовуватися лише за наявності підстав, передбачених ст. 148 КПК.

Оскільки підписка про невиїзд передбачає наявність у підозрюваного, обвинуваченого місця постійного проживання або тимчасового знаходження, її застосування до особи, яка не має реєстрації, вбачається неефективним.

Підписку про невиїзд слід відрізняти від письмового зобов’язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що підозрюваний, обвинувачений повідомить про зміну свого місця перебування, що передбачене ч. 3 ст. 148 КПК.

Останнє не є запобіжним заходом і не забороняє особі відлучатися з постійного місця проживання або місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду. Воно лише покладає на неї обов’язок з’явитися за викликом та повідомити про зміну місця свого перебування.

Процесуально підписка про невиїзд оформлюється двома документами: постановою про застосування даного запобіжного заходу та самою підпискою, тобто письмовим зобов’язанням підозрюваного, обвинуваченого. При цьому слідчий та суддя зобов’язані роз’яснити особі покладений на неї обов’язок та негативні процесуальні наслідки його порушення, які полягають у зміні даного запобіжного заходу на більш суворий. Разом з тим слід зазначити, що підставою для зміни даного запобіжного заходу має бути лише факт порушення умов його застосування без поважних причин. Якщо підозрюваний, обвинувачений виїхав із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого або судді з поважної причини, викликаної необхідністю, і не мав можливості попередити про це особу, у провадженні якої перебуває кримінальна справа, зміна даного запобіжного заходу на більш суворий є недоцільною.