55.Поняття, види слідчих дій.

Термін «слідча дія» багаторазово згадується в КПК. Однак законодавець не роз’яснює його зміст та не розкриває його ознак. Отже, звернемося до того як розуміється поняття «слідча дія» у науковій літературі.

На думку С.Шейфера, слідча дія виступає як пізнавальна діяльність слідчого, є об'єктом правового регулювання й актом правозастосування кримінально-процесуального права слідчим (судом).

Р.Бєлкін зазначає, що слідча дія — це елемент діяльності, але він не вичерпується тим, що використовується як спосіб збирання, дослідження і оцінки доказів. Вказана дія — це самостійний елемент регламентованої кримінально-процесуальним законом діяльності слідчого із збирання, дослідження і оцінки доказів, хоча комплекс слідчих дій не вичерпує діяльності слідчого у процесі розслідування злочину.

На думку В.Ю. Шепітька, слідчі дії – передбачені законом процесуальні дії щодо збирання, дослідження, оцінки і використання доказів.

Чорноус Ю.М. вважає, що слідчі дії є окремим видом процесуальних дій, що проводяться з метою збирання, дослідження, оцінки й використання доказів уповноваженими службовими особами відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства у процесі розслідування злочинів.

Комисаренко Е.С. вважає, що під слідчими діями варто розуміти групу процесуальних дій, основними ознаками яких є: можливість одержання в результаті їхнього виробництва доказів, вказівка в карно-процесуальному законі основ і процесуального порядку їхнього виробництва, проведення їхніми тільки уповноваженими особами.

Чорноус Ю.М. виділяє наступні характерні ознаки слідчих дій: а) визначені кримінально-процесуальним законодавством з регламентованою процедурою провадження; б) завдання слідчих дій випливає із загальних завдань кримінального судочинства і полягає у забезпеченні процесу доказування в кримінальній справі через виконання функцій збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; в) застосовуються у процесі розслідування злочину в межах порушеної кримінальної справи, крім винятків, зазначених у КПК України; г) проводяться уповноваженими службовими особами за наявності правових і фактичних підстав; д) перебіг підлягає фіксації за єдиними правилами та вимогами, що відображається в протоколі слідчої дії, за умови застосування технічних засобів - на відповідних носіях інформації.

Назаров В. В. виділяє наступні критерії слідчих дій: 1. Пізнавальна спрямованість. Слідча дія завжди спрямована на збирання, фіксацію і перевірку доказів, навіть якщо в її результаті докази і не отримані. Основу слідчих дій становлю такі методи пізнання, як візуальне спостереження, розпитування сприйняття, пошук, порівняння (ідентифікація), відтворення дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження у відповідних процесуальних документах. Передбачуваний законом для певних випадків метод пізнання втілюється у практичній діяльності слідчого з провадження слідчої дії, а хід і результати пізнання відображаються у протоколі слідчої дії. 2. Забезпечення державним примусом. 3. Переважно слідчі дії зачіпають права і законні інтерес громадян. 4. Наявність детально розробленої і закріпленої в кримінально-процесуальному законі процедури. Наприклад, будь-яка слідча дія може проводитись за рішенням органу дізнання ас слідчого лише після порушення кримінальної справи. Виняток існує лише для огляду місця події накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформацію з каналів зв'язку, які можуть бути проведені до порушення кримінальної справи. 5. Слідчі дії, що виконуються у зв'язку з розслідуваною справою, але з порушенням порядку, встановленого кримінально процесуальним законом, не можна розглядати як засоби отримання або перевірки доказів. Крім того, слідчі дії, оформленні за всіма правилами, але не у зв’язку з кримінальною справою або до її порушення, недопустимі.

Слідчі дії можуть бути класифіковані на види за різними критеріями: суб'єктам, складом учасників, ступенем застосовуваного примусу, умовам їхнього провадження та ін.

С.А. Шейфер наступні виділяє види слідчих дій за пізнавальними методами, способами одержання інформації, складності відображуваних об'єктів і цілям слідчих дій.

Так за складністю відображуваних об'єктів слідчі дії розпадаються на дві групи: спрямовані на відображення ізольованих об'єктів (допит, огляд, обшук, виїмка та ін.) і спрямовані на відображення спеціально інтегрованих об'єктів (очна ставка, перевірка показань на місці, пред'явлення для упізнання). Остання група слідчих дій має особливу структуру й умови проведення.

Чорноус Ю.М. вважає, що слідчими діями є: 1) огляд (місця події, місцевості, приміщення, предметів, документів, трупа, житла чи іншого володіння особи, кореспонденції); 2) обшук (приміщення, місця, житла чи іншого володіння особи, приміщення дипломатичних представництв, особи); 3) виїмка (предметів, документів, кореспонденції); 4) допит (підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта); 5) очна ставка; 6) освідування; 7) пред’явлення осіб та предметів для впізнання; 8) перевірка показань на місці; 9) слідчий експеримент; 10) накладення арешту на кореспонденцію; 11) зняття інформації з каналів зв’язку; 12) одержання зразків для експертного дослідження; 13) ексгумація трупа; 14) призначення і проведення експертизи.

Галаган В.І. вважає, що за чинним КПК України до вичерпного переліку слідчих дій припустимо віднести: допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, очну ставку, пред’явлення для впізнання, слідчий огляд, освідування, обшук, виїмку, відтворення обстановки і обставин події, призначення експертизи, накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв’язку.

Слідчі дії, що проводяться за ухвалою суду. Порядок отримання дозволу на провадження цих дій.

Згідно ст. 114 КПК при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.

Згідно ст. 177 КПК обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і за наявності підстав виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову в проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову в проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. При цьому в протоколі зазначаються причини, що обумовили проведення обшуку без постанови судді. Протягом доби з моменту проведення цієї дії слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві.

Згідно ст. 178 КПК виїмка проводиться у випадках, коли є точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка матеріальних носіїв секретної інформації та/або документів, що містять банківську таємницю, проводиться тільки за вмотивованою постановою судді і в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, виїмка документа виконавчого провадження, а також виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п’ятою статті 177 цього Кодексу.

Згідно ст. 187 КПК арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв’язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо. До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, відносяться листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо. Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв’язку з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи. За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає. У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім’я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв’язку, на яку покладається обов’язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого. У постанові про зняття інформації з каналів зв’язку зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім’я та по батькові особи, з каналів зв’язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов’язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого. Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв’язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов’язковою. Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв’язку і протягом доби повідомляє про це слідчому. Арешт накладений на кореспонденцію скасовується, а зняття інформації з каналів зв’язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді.

Згідно ст. 187-1 КПК огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв’язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності — і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію.

Згідно ст. 190 КПК з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п’ятою статті 177 цього Кодексу. Постанова судді оскарженню не підлягає. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді. Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується. У випадках, передбачених частинами п’ятою і шостою цієї статті, слідчий в протоколі огляду обов’язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Згідно ст. 205 КПК якщо при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи виникає необхідність тривалого спостереження за обвинуваченим або дослідження його, суд за поданням слідчого, погодженого з прокурором, поміщає його у відповідний медичний заклад, про що виносить постанову. На постанову судді прокурором, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом 3 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.