44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.

Привід до порушення кримінальної справи — це передбачене законом джерело інформації, з якого орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя дізнаються про вчинений злочин або такий, що вчиняється чи готується; іншими словами — це джерело відомостей про злочин.

З моменту появи приводу до порушення кримінальної справи починається кримінальний процес (передбачена кримінально-процесуальним законодавством діяльність по його прийняттю, реєстрації і перевірці).

Частина 1 ст. 94 КПК містить вичерпний перелік джерел відомостей про злочин (приводів):

1. Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.

Заява (повідомлення) як привід до порушення кримінальної справи — це направлена органам досудового переслідування (органам дізнання, досудового слідства, прокурору) чи до суду, інформація про злочин, що засвідчена певною особою (заявником), яка вважає себе непричетною до його вчинення.

Зміст заяви (повідомлення) про злочин повинен відповідати вимогам закону до такого джерела доказу, як документ (ст. 83 КПК), тобто в ній повинні бути викладені або засвідчені обставини, які мають значення для вирішення питання про порушення кримінальної справи.

2. Приводом до порушення кримінальної справи є також повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним (відмінність між першими двома приводами, передбаченими в ч. 1 ст. 94, лише в тому, що п. 2 передбачає повідомлення про злочини, які виходять від перерахованих суб’єктів. На наш погляд, виходячи з того, що ніяких відмінностей у розумінні сутності перших двох джерел про вчинення злочину немає, доцільно було б їх об’єднати в одному пункті, що й зроблено в проекті нового КПК).

3. Приводом до порушення кримінальної справи відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 94 КПК є явка з повинною. Явка з повинною є одним із видів позитивної післязлочинної поведінки. Сутність явки з повинною полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, заявляє про цей злочин і свою участь у ньому в правоохоронні органи, які уповноважені здійснювати кримінальне переслідування за фактом вчинення злочину (в орган дізнання, слідчому, прокурору) або в суд чи судді.

Явка з повинною як привід до порушення кримінальної справи має місце тільки тоді, коли вона є первинною інформацією про злочин і відповідно спричиняє тільки початок кримінально-процесуальної діяльності. Коли ж має місце зареєстрований у встановленому законом порядку інший привід до порушення справи (наприклад, заява) або, тим більше, кримінальну справу вже порушено, то явка з повинною приводом у значенні п. 3. ч. 1 ст. 94 та ст. 96 КПК розцінюватися не буде.

Явка з повинною як привід до порушення кримінальної справи — це особисте, добровільне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи.

Особливістю і обов’язковою умовою явки з повинною як приводу

до порушення кримінальної справи є добровільність. Однак термін «добровільність» є неоднозначним і в контексті ст. 96 КПК може тлумачитися в двох значеннях: ініціативи та наявності чи відсутності примусу.

4. Приводом до порушення кримінальної справи є повідомлення, опубліковані в пресі (п. 4 ч. 1 ст. 94 КПК). Повідомлення, опубліковані в пресі, — це статті, замітки, фейлетони тощо. Під пресою розуміються періодичні і продовжувальні видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, а також додатки до них у вигляді видань газетного та журнального типу (ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»).

5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину означає, що ці органи та особи самі, незалежно від чиїхось заяв і повідомлень (тобто приводів, зазначених у пп. 1–4 ч. 1 ст. 94 КПК), виявляють ознаки злочину (наприклад, орган дізнання — при провадженні оперативно-розшукової діяльності, слідчий при розслідуванні іншої кримінальної справи, прокурор — при здійсненні нагляду, суддя — у процесі розгляду справи). Формальним моментом відліку початку процесуальної діяльності в таких випадках є складання вказаними органами або посадовими особами процесуального документа, в якому буде міститися ця інформація (наприклад, рапорту, акта, довідки, протоколу).

Підстави до порушення кримінальної справи.

Підстава для порушення кримінальної справи — достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК). Тлумачити дану норму необхідно з урахуванням таких обставин:

а) достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, можуть міститися як у самому приводі до порушення кримінальної справи (наприклад, у рапорті оперативного співробітника про отримані в процесі оперативно-розшукової діяльності результати; у заявах, повідомленнях), так і в матеріалах їх перевірки (наприклад, у протоколі огляду місця події, поясненнях очевидців, в акті ревізії);

б) таких даних повинно бути достатньо для ймовірного висновку про наявність злочину, тобто рішення про порушення кримінальної справи може ґрунтуватися на фактах, які, за припущенням, є встановленими. Ймовірний характер підстав обумовлює приблизну кваліфікацію злочину при порушенні кримінальної справи;

в) під ознаками злочину слід розуміти окремі риси події, характерні для злочину чи його матеріальних наслідків. Це стосується більшою мірою елементів об’єктивної сторони злочину та його об’єкта. Для порушення кримінальної справи не обов’язково потрібно встановлювати інші ознаки складу злочину, це завдання подальших стадій. Акцент не на самому злочині, а на його ознаках дає підстави вважати, що потрібно вживати (зокрема, у постанові про порушення кримінальної справи) формулювання про порушення справи не за фактом самого злочину (наприклад, крадіжки), а за фактом наявності окремих ознак певного злочину (в нашому випадку такої ознаки, як пропажа).