- •1. Кримінально – процесуальне право. Джерела.
- •5. Кримінально-процесуальні функції, їхні поняття та види.
- •13. Загальна характеристика субєктв владних повноважень.
- •14.Суд як суб'єкт кримінального процесу.
- •15. Прокурор в кримінальному судочинстві. Процесуальне положення прокурора в досудових і судових стадіях.
- •17. Слідчий в кримінальному процесі його завдання і повноваження. Процесуальна самостійність слідчого.
- •18.Процесуальне положення обвинуваченого.
- •19. Процесуальне положення підозрюваного.
- •20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.
- •21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.
- •22. Процесуальне положення цивільного позивача і цивільного відповідача.
- •23Поняття, предмет та підстави цивільного позову у кримінальному процесі.
- •26. Класифікація доказів.
- •27.Поняття, властивості доказів.
- •28.Поняття, елементи процесу доказування.
- •29. Суб'єкти процесу доказування. Обов'язок доказування.
- •30. Презумпція невинності, її роль в доведенні.
- •31.Використання в доведенні даних, отриманих оперативним шляхом.
- •32. Свідчення свідка як джерело доказів. Права, обов'язки, відповідальність свідка.
- •33. Свідчення обвинуваченого і підозрюваного як джерела доказів.
- •34. Висновок експерта як джерело доказів. Обов'язкове призначення експертизи.
- •35. Речові докази, поняття, види, порядок збирання і перевірки.
- •37.Поняття, види заходів кримінально-процесуального примуcу.
- •38. Поняття, види запобіжних заходів. Підстави їх обрання.
- •39. Підстави, порядок затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину.
- •40. Підстави, порядок обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
- •41. Строки тримання під вартою підозрюваних і звинувачених, порядок продовження строків.
- •42. Підстави, порядок застосування підписки про невиїзд як запобіжний захід.
- •43. Порядок і умови застосування застави як запобіжного заходу.
- •44.Поняття, значення приводів для порушення кримінальної справи.
- •45. Рішення, що приймаються у стадії порушення кримінальної справи.
- •47. Сроки досудебного следствия
- •48. Перевірка приводів і підстав до порушення кримінальної справи, порядок, строки, засоби перевірки.
- •49. Нагляд прокурора і контроль суду у стадії порушення кримінальної справи.
- •51. Загальні умови досудового слідства.
- •52.Поняття, види, строки дізнання.
- •53. Поняття, значення, форми взаємодії слідчого з органами дізнання.
- •54. Поняття, види підслідності.
- •55.Поняття, види слідчих дій.
- •57. Гарантії прав особистості при проведенні обшуку, виїмки, накладенні арешту на кореспонденцію.
- •58. Особливості провадження слідчих дій у зв'язку із забезпеченням безпеки осіб, що беруть участь в них.
- •59. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.
- •62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
- •63. Підстави, умови, порядок провадження обшуку.
- •64.Поняття, підстави, порядок відтворення обстановки і обставин події.
- •66. Процесуальний порядок виклику і допиту свідків потерпілих на досудовому слідстві.
- •68Підстави, порядок накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку.
- •70. Процесуальний порядок пред'явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого.
- •71.Зміна і доповнення обвинувачення на досудовому слідстві.
- •72. Підстави та процесуальний порядок зупинення та відновлення досудового слідства.
- •75. Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку.
- •76. Закінчення досудового слідства складанням постанови про закриття справи. Оскарження постанови про закриття кримінальної справи.
- •77. Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для її закриття та звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •78. Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.
62.Підготовка і призначення судової експертизи. Випадки обов'язкового призначення експертизи. Види експертиз.
Проведення судової експертизи на стадії досудового розслідування регламентовано Законом України «Про судову експертизу», КПК України (ст.ст. 75-77, 196-205 КПК). Сама процедура призначення судової експертизи складається з декількох етапів: 1) прийняття рішення щодо призначення експертизи; 2) визначення об'єктів і матеріалів, що підлягають експертному дослідженню; 3) вибір конкретного експерта або експертної установи; 4) складання постанови про призначення експертизи; 5) ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) й інших учасників процесу з постановою про призначення експертизи і роз'яснення їм прав, а також вирішення заявлених клопотань; 6) направлення постанови про призначення експертизи і об'єктів, що додаються до неї, в експертну установу або виклик конкретного експерта.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КПК експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Питання про те, чи необхідні пізнання для вирішення питань, що виникли, слідчий, згідно з ч. І ст. 114 КПК, в кожному конкретному випадку вирішує самостійно. Але експертизу слід призначати тільки тоді, коли в цьому є дійсна необхідність, тобто, коли без відповіді експерта на деякі питання неможливо встановити істину в кримінальній справі. Не можна призначати експертизу для вирішення питань, які потребують таких спеціальних знань, що не виходять за межі професійної підготовки слідчого, прокурора або судді, тобто на вирішення експерта не можна ставити питання правового характеру (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Разом з тим, закон приписує й обов'язкове проведення експертизи. Відповідно до ст. 76 КПК призначення експертизи обов'язкове: 1) для встановлення причин смерті; 2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; 3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумніви щодо їх осудності; 4) для встановлення статевої зрілості потерпілого в справах про злочини, передбачені ст. 155 КК; 5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
Призначення судової експертизи оформлюються постановою слідчого (ст. 196 КПК), яка є юридичною (правовою) підставою проведення експертного дослідження. У структурі постанови про призначення експертизи розрізняються вступна, описова та резолютивна частини.
У вступній частині постанови зазначається дата й місце складання, посада, звання, класний чин та прізвище слідчого, назва кримінальної справи. В описовій частині коротко викладається суть справи, конкретні обставини, які зумовили потребу в призначенні експертизи, вказуються норми закону, на підставі яких призначається та чи
інша експертиза. В цій же частині постанови повинні бути викладені також фактичні дані стосовно об'єктів експертизи, тобто обставин пов'язаних з їх виявленням, вилученням, зберіганням та інших, які необхідні для вирішення поставлених питань.
У резолютивній частині формулюються питання експертиз, встановлюється в разі необхідності термін, протягом якого повинна бути проведена експертиза, призначається експерт або експертна установа яким доручається проведення експертизи, наводиться перелік матеріалів та об'єктів, що направляються на експертизу.
Слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого (підозрюваного) з постановою призначення експертизи і роз'яснити його права. Згідно зі ст. 197 КПК обвинувачений має право: 1) заявити відвід експертові; 2) просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постанову перед експертизою додаткових питань: 4) давати пояснення експертові; 5) пред'являти додаткові документи- 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновками експертів після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи.
Вважаємо на майбутнє варто розширити коло осіб, які мають право на ознайомлення з постановою про призначення судової експертизи і крім обвинуваченого (підозрюваного) цим правом наділити також захисника і законного представника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та учасників процесу в цій частині. Доцільність ознайомлення з постановою про призначення експертизи інших і учасників процесу пояснюється ще й тим, що своєчасне з'ясування їхньої позиції про повноту завдання, компетентності й об'єктивності експертизи виключить у майбутньому призначення додаткової або повторної експертизи, в тому числі і у зв'язку з наявністю підстав для відводу експерта.
Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, то слідчий повинен роз'яснити обвинуваченому, що реалізувати право на відвід експерта він зможе після того, як буде отримано висновок експерта і стане відомо, хто саме проводив експертизу. Разом з тим, обвинуваченому слід роз'яснити його право заперечувати проти проведення експертизи в даній експертній установі, якщо є підстави вва- жати, що посадові особи експертної установи особисто заінтересовані в справі.
Невиконанням вимог закону щодо ознайомлення обвинуваченого з постановою про призначення судової експертизи призводить до того, що висновок експерта втрачає доказове значення, крім того порушення вимог ст. 197 КПК може бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування ( п. 7 Постанови Пленуму ВС України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»).
Постанова про призначення судово-психіатричної експертизи і висновок експерта не оголошується обвинуваченому, якщо його психічний стан робить це неможливим ( ч. З ст. 197 КПК). Вважаємо, що в даному випадку з постановою про призначення судово-психіатричноі експертизи треба ознайомити захисника або законного представника обвинуваченого.
Факт ознайомлення з постановою про призначення експертизи обвинуваченого й інших учасників процесу в кримінальній справі засвідчується шляхом складання протоколу (ч. 2 ст. 197 КПК), в якому повинні бути викладені і відомості щодо заяв і клопотань, які були подані. Протокол підписує особа, яка ознайомлена з постановою про призначення експертизи, й слідчий.
В разі задоволення клопотання слідчий змінює чи доповнює постанову про призначення експертизи, а у випадку відмови — виносить мотивовану постанову і оголошує її обвинуваченому під розписку. Така вимога також повинна бути передбачена і в новому КПК, оскільки в чинному вона лише презюмується.
Якщо проведення експертизи доручається експертній установі, слідчий направляє в експертну установу постанову й матеріали, які необхідні для проведення експертизи. При цьому слідчий доручає керівнику експертної установи роз'яснити експерту, якому доручено експертизу, його права та обов'язки і попередити про відповідальність за ст. 384 КК. Якщо експертиза проводиться поза експертною установою, слідчий запрошує до себе особу, якій доручається експертиза, пересвідчується в особі, спеціальності й компетентності, встановлює відношення експерта до обвинуваченого (підозрюваного), потерпілого, а також перевіряє, чи немає підстав для відводу експерта. Потім слідчий вручає йому копію постанови про призначення експертизи, роз'яснює йому права та обов'язки і попереджує про відповідальність за ст.ст. 384,385 КК за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин виконати покладені на нього обов'язки (ч. З ст. 196 КПК).
Про це складається протокол, який підписує слідчий та експерт. Останній власноручно зазначає в протоколі: «Постанова, матеріали мною отримані. Права та обов'язки мені роз'яснені. Про відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК, а також за розголошення даних досудового слідства за ст. 387 КК попереджений».
Експертиза може бути первинною, додатковою, повторною, комісійною та комплексною. Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові. Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам. Комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів — фахівців у одній галузі знань. Комплексна експертиза призначається у випадках, коли необхідно провести дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями у різних галузях знань.