61. Освідування: поняття, види, процесуальний порядок проведення.

Чинний КПК (ст. 193 КПК) передбачає фактично наявність двох ви­дів освідування: а) слідчого і б) освідування, що проводиться судово- медичним експертом чи лікарем і тому їх не слід змішувати. Перше - ця самостійна слідча дія і для ЇЇ провадження не потребується застосу­вання спеціальних знань. Друге — це або один із видів судово-медичної експертизи (експертизи живої особи), оскільки являє собою вирішення спеціальних питань у галузі судової медицини, як правило, щодо причин і давнини спричинення тілесних ушкоджень, ступеня їх тяжкості; природжених чи набутих анатомічних або фізіологічних анома­лій тощо» чи так зване медичне освідування, що проводиться судовим медиком (лікарем) за дорученням слідчого, як правило, до порушенні кримінальної справи.

Об'єктом нашого розгляду є освідування першого виду, тобто слідче, оскільки маються докази того, що ця слідча дія, незважаючи на зовнішню схожість зі слідчим оглядом, належить до числа самостійних способів збирання доказів на досудових стадіях кримінального процесу, що полягає в огляді тіла живої людини, яка є обвинуваче­ним, підозрюваним, потерпілим чи свідком у справі.

Освідування відрізняється особливим процесуальним режимом (формою), оскільки має специфічні цілі, проводиться воно після пору­шення кримінальної справи і при наявності відповідних юридичних та фактичних підстав і за мотивованою постановою слідчого. Про само­стійність цієї дії свідчить й існування окремої норми (ст. 193 КПК).

У частині першій вказаної статті на сьогодні визначена тільки одна мета слідчого освідування — необхідність виявити або засвідчити на­явність у особи особливих прикмет. Подібна, обмежена мета цієї дії не відповідає запитам слідчої практики, оскільки слідчі за допомогою освідування вирішують й інші задачі, зокрема, виявляють і фіксують сліди злочину: ушкодження (травми), синці, подряпини, крововили­ви і т.п., які отримані в результаті злочинних дій або при обставинах, що з ними пов'язані; сліди на тілі від об'єктів, з якими освідуваний контактував при обставинах, що цікавлять слідство. Цими слідами можуть бути: пилюка, ґрунт, фарба, паливно-мастильні матеріали, губна помада, кров, сперма, волосся, частки волокна тканини й інші мікрочастки.

Про проведення освідування слідчий виносить постанову. В ній, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК, викладаються об­ставини справи, зокрема ті, які зумовили необхідність проведення саме освідування, зазначається, хто підлягає освідуванню і з якою ме­тою. Перед початком освідування постанова оголошується особі, тіло якої буде оглядатися. Постанова щодо проведення освідування є обов'язковою для особи, стосовно якої ця постанова винесена.

Стосовно обвинувачених і підозрюваних освідування може прово­дитися як у добровільному, так і в примусовому порядку. Освідування потерпілого і свідка, зазвичай, здійснюється за їх згодою, але як ви­няток, потерпілого (потерпілу), а також свідка можна освідувати й примусово, особливо в ситуаціях, коли обвинувачений (підозрюваний) заявляє про це клопотання, захищаючись від обвинувачення в скоєнні насильницьких дій, висунутих потерпілим.

У ст. 193 КПК прямо не передбачена обов'язкова участь понятих в освідуванні. Можливість їх участі в даній слідчій дії залежить від роз­суду слідчого. До участі в освідуванні може бути запрошений і спеціа­ліст — лікар, якщо це також визнає необхідним слідчий, або інші спе­ціалісти. Слідчий і поняті не мають права бути присутніми при освіду­ванні осіб іншої статі, коли це пов'язано з необхідністю оголення тіла особи, яка підлягає освідуванню. В такому випадку проведення осві­дування може бути доручено слідчому або співробітнику органу дізнання відповідної статі або ж лікарю.

Оскільки об'єктом освідування є тіло людини, то Його проведення зачіпає його права на здоров'я, гідність, волю та особисту недотор­канність, внаслідок чого закон забороняє будь-які дії в ході освіду­вання, які принижують гідність особи або є небезпечні для її здоров 'я (ч. 3 ст. 193 КПК).

Згідно зі ст. 195 КПК протокол про проведення освідування скла­дається слідчим з дотриманням вимог, викладених в ст. 85 КПК. Слід­чий зобов'язаний вказати в протоколі, яким чином, з застосуванням яких засобів та прийомів встановлені ті чи інші обставини, хто із спеціалістів брав участь. Фіксація слідів злочину шляхом опису залежить від виду слідів та їх доказового значення.