20. Процесуальне положення потерпілого і його представника.

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК).

Для того щоб особа набула процесуального статусу потерпілого, необхідна наявність двох видів підстав — фактичної та формальної.

Фактичною підставою є факт заподіяння потерпілому того або іншого виду шкоди, формальною — наявність постанови слідчого, прокурора, судді або ухвали суду про визнання особи потерпілим. При відсутності хоча б однієї з підстав особа не може бути визнана потерпілим. Відповідно до ч. 1 ст. 49 КПК потерпілим може бути визнана лише фізична особа. Для визнання особи потерпілим не потрібно її бажання — досить встановити наявність прямого причинного зв’язку між злочинними діями та шкодою, заподіяною особі злочином. Однак у справах про злочини, у результаті яких сталася смерть потерпілого, його права мають його близькі родичі. Для визнання потерпілим близького родича загиблого необхідна його (родича) заява, тому що встановити, чи заподіяна йому шкода смертю потерпілого, без його волевиявлення неможливо. Адже й між близькими родичами можуть бути неприязні стосунки.

Права потерпілого передбачені ч. 3 ст. 49 КПК. Вони повинні бути роз’яснені особі, визнаній потерпілим. Варто звернути увагу на те, що потерпілий має право, але не зобов’язаний давати показання. Тому перед допитом він попереджається про кримінальну відповідальність тільки за дачу завідомо неправдивих показань.

У кримінальному процесі можуть брати участь як 1) законні представники (п. 10 ст. 32 КПК), так і 2) представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача (ст. 52 КПК). Якщо в першу групу представників входять батьки, опікуни і піклувальники неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого або представники тих установ чи організацій, під опікою або піклуванням яких ці особи перебувають, то у другу групу входять, як правило, професійні юристи. Ними можуть бути адвокати, фахівці у галузі права, хоча закон не виключає залучення як представників близьких родичів, законних представників, а також інших осіб. Представники користуються процесуальними правами особи, яку вони представляють. Мета їх участі в кримінальному процесі — захист прав і законних інтересів осіб, яких вони представляють.

21. Процесуальне положення захисника. Порядок запрошення, призначення, заміни захисника.

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі (ч. 1 ст. 44 КПК). Захисник у кримінальному процесі зобов’язаний використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру»), які є його підзахисними. Таким чином, захисник у кримінальному процесі захищає права та законні інтереси свого клієнта. Як захисники допускаються: 1) особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та 2) інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (ч. 2 ст. 44 КПК). Як захисники також можуть допускатися близькі родичі (п. 11 ст. 32 КПК) обвинуваченого, підсудного, засудженого та виправданого, його опікуни і піклувальники (ч. 4 ст. 44 КПК). Однак якщо захисники адвокати допускаються до участі в справі до першого допиту обвинуваченого, то особи, перераховані у ч. 4 ст. 44 КПК, можуть бути допущені до участі в справі як захисники тільки з моменту пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства. Якщо участь захисника у справі є обов’язковою (ст. 45 КПК), близькі родичі як захисники можуть брати участь у справі лише одночасно з адвокатом-захисником або фахівцем у галузі права.

Підозрюваний або обвинувачений вправі вибрати захисника самостійно. Свобода вибору захисника з числа осіб, перерахованих у ч. 2 ст. 44 КПК, нічим не обмежена. Підозрюваний і обвинувачений можуть як самі укласти угоду з обраним захисником, так і заявити клопотання особі, що здійснює провадження у справі, про призначення захисника.

Порядок запрошення і призначення захисника передбачений ст. 47 КПК.

Беручи участь у кримінальній справі, захисник зобов’язаний використовувати передбачені законом засоби захисту для з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, та надавати їм необхідну юридичну допомогу (ч. 1 ст. 48 КПК). Виходячи із цієї вимоги захисник зобов’язаний вчасно й ефективно реалізовувати свої права та обов’язки, передбачені ст. 48 КПК.

За загальним правилом, користуватися послугами захисника чи не користуватися вирішують самі підозрюваний чи обвинувачений. Однак законодавець, маючи на увазі, що деяким особам, які притягуються до кримінальної відповідальності, захищатися самостійно доволі важко, встановлює випадки обов’язкової участі захисника у справі. Так, відповідно до ст. 45 КПК участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов’язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув’язнення, — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру — з моменту встановлення факту наявності в особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого.

Заміна одного захисника іншим може мати місце лише клопотанням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого чи під. судного та на будь-якій стадії пронесу і не тягне відновленні процесуальних дій, вчинених за участю захисника, якого до явки обраного захисника замінено (ст. 48 КПК України).