15. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні

Зародженню науки про ж-ку сприяли наукові зацікавлення проблемами функціонування і розвитку укр. період. видань та можливостей їх упливу на гром. думку ст. багатьох відомих письменників, п-стів, літер. критиків, літературознавців вже в ІІ пол. ХІХ. Зокрема, думки про виникнення і розвиток преси, її роль, завдання та місце в суспільному житті неодноразово висловлювали у своїх творах І.Франко, О.Маковей, М.Грушевський, Б.Грінченко, С.Єфремов, В.Щурат.

Дослідником, який уперше ґрунтовно проаналізував розвиток укр. преси і чітко висловився щодо теорії ж-ки був І.Франко. Уже в ранніх статтях 70-х рр. він приділяв значну увагу ж-ці як важливому чиннику суспільного і культурного життя: «Альманах чи газета», «Поза межами можливого», «Принципи і безпринципність», «Журнал і публіка», «Дещо про нашу пресу» та ін. І.Фр. теоретично обґрунтував принципи і функції п-стики, висловив багато думок про їх властивості і закономірності. Головною функцією п-стики вважав формування громадської думки, а основним завданням п-ста вважав вироблення у читачів чіткого уявлення про суспільні процеси та роз’яснення складних суспільних проблем. Франко був перший, хто визначив принцип міжпартійності преси (уважав необхідність позапартійного період. видання), уважав необхідним дотримання принципу – говорити читачам правду, був переконаний, що головне знаряддя, яким повинен володіти митець і газетяр – це слово. Важливим є міркування Фр. щодо творчого м-ду п-ста, який має бути науковим, натуралістичним. Важливим чинником, що визначає ефективність ж-стської діяльності уважав особистість ж-та, його моральні цінності. Високо цінував здібності, талант. Як теоретик і практик ж-ки, І.Фр. визначав великі можливості преси, убачав у ній не лише інформатора, а передусім вихователя, і просвітителя. У своїх працях також торкався питань ж-стської етики: полеміка, на його дамку повинна вестися з дотриманням етичних норм, не розбещувати читацьку аудиторію, а навпаки, збагачувати її інтелектуально-освітній потенціал.

Чималий внесок у розвиток вітчизняного ж-стикознавства здійснив М.Грушевський – видатний укр. історик, політ. діяч, редактор, видавець, президент УНР у 1918 р. Розпочавши активну науково-організаційну діяльність у науковому товаристві ім.. Т.Шевч. (НТШ) М.Груш. став редактором «Записок товариства ім.. Т.Шевч.», тому мав значний теоретичний і практичний досвід. Головна ідея принципу міжпартійності, покладеного в основу діяльності М.Груш. мала поступово-демократичний характер. Він уважав, що періодичні видання не повинні пов’язувати себе партійними стосунками, замикатися в догматичні рамки (стаття «До наших читачів у Росії»). Видатний гром. діяч уважав, що період. вид. не повинні бути індиферентними (байдужими) у своїх поглядах, а повинні дотримуватися певного напрямку, боровся проти безідейних газет та журналів.Груш. був певен, що укр. преса повинна мати широкий простір для надання можливості різним ж-стам висловлювати свої погляди, симпатії і антипатії.

Інший відомий гром. діяч С.Єфремов головною причиною краху газетної справи в під російській Україні вбачав у цнзурній політиці уряду. На поч.. ХХ ст. був редактором газети «Нова громада». Свою концепцію функціонування ж-ки він виклав у циклі статей «Відгуки з життя та письменства» на шпальтах «Літ.-наук. вісника». П-ст наголошував на необхідності налагодження двобічного зв’язку між ж-стом і читачем, забезпечення контакту, впливу один на одного, від чого залежить зміст, форма, напрям і засоби того чи іншого органу преси. На думку ЄФР. преса має бути барометром життя, відбивати вимоги читачів. Основний його принцип – демократизму преси. У той же час він відкидав принцип міжпартійності, запропонований М.Груш. (на його думку, укр. періодика на могла бути всеукраїнською, адже мала під собою обмежений грунт, специфічні суспільно-політичні умови).

Відомий укр. письм., літ. критик і ж-ст, учень і послідовник поглядів І.Фр Осип Маковей був зачинателем системного освоєння історії укр. преси. У його наук. доробку («П’ятдесятилітній ювілей руської п-стики») простежується перші ознаки наукового підходу до вивчення історії укр. ж-ки. Він простежив розвиток Зх-укр-ї ж-ки 50-ти (1848 – 1898) річного періоду від моменту заснівання перших період. видан. «Зорі Галицької» та «Дневника Русского», зробив спробу періодизації розвитку цієї преси, з огляду на важливі суспільно-політичні події того часу. Визначаючи періоди розв. галицької преси керувався принципом історичної взаємозалежності явищ суспільно-політичного життя, формування громадської думкиі появи періодики відповідного тематичного спрямування. Хоча з погляду сучасності періодизація Маковея хибує приблизністю й малообгрунтовністю. У той же час О.Мак. заклав підвалини теорії газетної ж-ки. Зокрема, він добре усвідомлював важл. функцію ж-ки – формувати суп. думку, здійснювати певний уплив на громадськість. Головним завданням ж-та ввадав інформувати читачів про важливі суспільно-політичні події. Серед основних функцій ж-ки виділяв інформаційну, виховну, просвітницьку, а також актуальність, оперативність і професійність .

Михайло Возняк – відомий укр. літературо- і пресознавець. Предметом його досліджень стала передісторія першої україномовної газети «Зоря Галицька». Його справу продовжив дослідник Іван Брик у праці «Початки укр. преси в Галичині і львівська Ставропігія». Це історико-аналітичне дослідження про заснування і розвиток першої укр. газети.

На поч. ХХ ст. Б.Грінченко у книзі «Тяжким шляхом. Про укр. пресу дослідив основні етапи розвитку укр. преси, проаналізував її здобутки та невдачі. Становлення укр. періодики в цілому автор пов’язував із формуванням громади читачів яка допомогла матеріально існуванню друкованих органів.

До історії виникнення перших укр. газет звертався Василь Щурат. Відомі його статті «Львівський тижневик з 1749 року», «Початки укр. п-стики». У останній автор стверджував, що зародження ж-ки в Укр. відбулося в Харкові, з появою часописів «Харьк. Демокрит» та «Укр. вестник».

Варфоломій Ігнатієнко вперше теоретично визначив і обґрунтував територіально-етнографічний та україномовний, національно-тематичний принципи щодо виникнення укр. преси та преси в Укр. Автор виявив, що першими ластівками преси в Укр. були російськомовні газети «Прейс-курант» та «Харьковский еженедельник» (1809 – 1812), а початки власне укр. преси журнали 1816 р. «Харьк. Демокрит» та «Укр. вестник». Він також розробив періодизацію історії укр. преси, визничаючи 5 періодів. Також у своїх працях В.Ігнат. звернувся до теми зародження укр. преси в еміграції й таборах.

Помітним дослідником історії преси є Іван Кревецький. Його праці «Перша газета на Україні», «Початки преси на Україні». На його думку перший часопис в Укр. зявився в Зх. Укр., у Львові – «Gazette de Leopol» 1776 р. У своєму дослідженні «Початки преси на Укр» автор розглянув зародження періодики у Зх., Сх. Укр, а також перші національні видання на цих територіях. Його перу належать також низка суто бібліографічних статей: «Українська преса за кордоном: статистика і партійна класифікація», «Укр. преса в Галичині 1918 – 1919».

До бібліограф. досліджень укр. преси належать також праці В.Дорошенка «Українська преса», І. Калиновича «Покажчик укр. культури за 1924 р.», В.Ігнатієнка «Бібліографія укр. преси (1816 – 1916)».