- •1. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні
- •2. Харківська ж 1810-1820 рр.
- •3. Українська альмонахова ж (література) 1830-1840 рр.
- •4. Українська ж-стика в росії в добу «великих реформ»
- •5. Репресивні заходи російського уряду проти українського слова
- •6. Москвофільська ж-стика
- •7. Народовська ж-стика (журнали "Вечорниці", "Мета", "Нива", "Русалка"; журнал "Правда"; газети "Батьківщина" і "Діло"; журнал "Зоря").
- •8. Радикальна ж-стика
- •Комунікативна поведінка
- •Категорія адресатності
- •Конфліктні ситуації в комунікації
- •15. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні
- •16. Формування історико-ж-стського напрямку досліджень в срср
- •17. Узагальнення практики уж і формування її теорії в 50-90 рр.
- •21. Свобода слова і ж-стська діяльність
- •22. Загальні та спеціальні функції ж-стики
- •23. Cоціальна позиція ж-ста. Засади ж-стики
- •24. Дієвість та ефективність ж-стської діяльності
- •27. Збирання зовнішньої інформації
- •28. Загальна жанрологія і журналістика
- •29. Динаміка розвитку інформаційних і аналітичних жанрів
- •30. Художньо-п-стичні жанри
- •31. Письменницька п-стика
- •32.Художньо-п-стичне відображення дійсності
- •33.Природа публіцистичного образу, жанрові модифікації
- •35. Горизонти української світоглядної публіцистики (Концепція п-стики Миколи Шлемкевича. Пріоритет макротексту. Свобода як істина. Концептуальна п-стика. Українська традиція п-стичного тексту)
- •36. Дослідження з теорії публіцистики
- •37.Осмислення проблем ж в новітній філософії (ф.Сіберт, т.Петерсон, у.Шрамм, г.Маклюен)
- •38. Сучасна масова інформаційна ситуація (Глобалізаційні процеси та обличчя національної ж-стики. Цензурна ситуація та її найважливіші характеристики)
- •39. Пресова журналістика: історичні уроки, специфіка відображення
- •40. Фотожурналістика (Зображальна природа, види прес-фотографії, зображення і слово)
- •41. Тележурналістика (м-дологія аудіо-візуальності. Поліфонія форм. Системність твору)
- •42. Радіожурналістика. Звукове слово. Гармонія ефіру.
- •45. Об’єктивна реальність і шляхи її відображення в ж. Задум, тема, концепція, ідея твору.
- •46. Факт і його природа в ж-стиці. Факт і образ у п-стиці.
- •47. Процес написання ж-стського твору (Композиція, конфлікт, сюжет твору)
- •48. Аргументація в ж-стиці
- •49. Професійна підготовка ж-стів
- •50. Інформаційний підхід у ж-стиці (Соціальна інф-ія. Відкритість інформаційного простору. Доступ до інф-ї. Види і правила передачі інф-ї)
- •Доступ к источникам информации
- •52. Результативність ж-стської діяльності.
- •53. Стратегія і тактика ж-стської діяльності
- •54. Система національної преси. Ж-стика в системі соціальних інститутів
- •55. Психологія ж-стської творчості.
27. Збирання зовнішньої інформації
Ж-стика —це передусім збирання інформації. Лише на базі зібраної зовнішньої інформації можливе виготовлення внутрішньої інформації, тобто створення власної концепції подій. У переважній більшості випадків ж-стика займається пошуком новин з інформаційних джерел і оприлюдненням, публікацією (тобто, донесенням до публіки) повідомлень про них. Підготовча робота ж-ста по збиранню інформації лягає в основу матеріалу. Слабкі ж-стські твори виходять внаслідок поверхового уявлення про саму проблему, що обрана за предмет статті чи нарису, недостатньої діяльності в справі збирання інформації, утворення ситуації інформаційної недостатності. снує лише три м-ди збирання зовнішньої інформації: спостереження, вивчення документів і джерел, інтерв'ю.
І. Спостереження — пасивний м-д збирання інформації. Сутність його полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати кого- чи що-не-будь, звертати увагу на когось, щось.
Ж-стика знає такі типи спостережень, як відкрите і приховане, включене і невключене. Сутність їх полягає в тому, що ж-ст (а часто до такого вдаються й письменники) стає на певний час членом якого-небудь колективу, організації, закладу, установи, щоб досконало, впритул, з близької відстані вивчити їх діяльність, настрої людей, умови праці, механізми здійснення фінансових чи бартерних операцій. Відкрите спостереження передбачає обізнаність навколишніх з тим, що їх вивчають, приховане — відсутність такої обізнаності. Приховане спостереження дає авторові майбутнього ж-стського твору більше можливостей для ознайомлення з дійсним станом справ, гарантує неупереджене ставлення до нього членів колективу. Включене спостереження передбачає зарахування ж-ста на штатну посаду й виконання ним самим певних службових обов'язків. Невключене дає можливість вивчення ситуації іззовні, але забезпечує більш широке ознайомлення ж-ста з об'єктом вивчення, можливість побувати в різних структурних підрозділах великої фірми чи установи.
Важливо дотримуватися правил безпеки, щоби не видати себе – уникати надмірної цікавості, не поспішати, у публікації не писати яскраво індивідуальні деталі, щоби не виказати себе
II. Вивчення документів і джерел
Головна засада при роботі ж-ста з документами й джерелами — неупередженість. Він не повинен шукати в них підтвердження наперед придуманої концепції, а, навпаки, концепцію будувати на документально підтверджених фактах. Бувають випадки, коли вже після завершення формування концепції виявляється новий факт, що цю концепцію руйнує.
Майстерність ж-ста вимірюється, окрім інших чинників, ще й тим, наскільки глибоко він може осмислити джерельну базу майбутнього твору, скористатися нею, дати в самому тексті необхідні посилання.
Переконайтеся в тому, що документ створений компетентною особою; у ньому не спотворені прізвища службових осіб; зміст документа відповідає відбиткові печатки та кутового штампу; документ підписаний уповноваженою для цієї мети особою.
Необхідно працювати з листами читачів – облік, зберігання, перевірка авторства та наведеної інформації
ІІІ. Інтерв'ю. Це головний м-д збирання інформації в ж-стиці, сутність якого полягає в здобутті новин і повідомлень шляхом усного спілкування суб'єкта (ж-ста) з об'єктом (політичним діячем, науковцем, митцем чи просто цікавим співрозмовником). Вважається, що цей м-д дає від 80 до 90 відсотків потрібної ж-стові інформації.
Типи інтерв’ю: на робочому місці, вдома в об’єкта, в редакції, по телефону, в інтер-ситуаціях (у невимушеній атмосфері – за обідом, в перукарні, на прогулянці), не для запису, не для запису й використання
Підготовка до інтерв’ю:
Загальна – рівень ерудиції, конкретна – на обрану тему, психологічна підготовка – настрій на розмову
Правила інтерв’ю:
Слід знати, про що саме ви хочете довідатися, виділити для себе головне чи групу головних запитань, здійснити чітке ціленокладення її неухильно рухатися до нього в процесі розмови.
Брати коментар з проблеми вашого майбутнього матеріалу слід лише в першої за компетенцією особи в даній галузі.
Візьміть за правило користуватися гаслом: "Вислухаймо іі протилежну сторону!".
Сперечайтесь з об'єктом, будьте актором, примушуйте його викладати нові аргументи на свою користь.
Ставте лише по одному запитанню, дотримуючись правила: одне запитання — одна відповідь.
Використовуйте ті ж слова, вирази й інтонації, що й ваш об'єкт інтерв'ю. Цим ви викличете його довіру й засвідчите перед ним, що ви добре розумієте його.
Якщо ви збираєте матеріал для статті, намагайтеся використати інші м-ди збирання інформації
Не бійтеся гострих запитань. Нема питань, що бентежать, є лише відповіді, які бентежать.
Написаний унаслідок інтерв'ю текст слід перед опублікуванням показати об'єктові, попросити його уважно прочитати, виправити можливі помилки в цифрах, прізвищах, фактах, якщо такі були допущені. Попросіть об'єкт завізувати ваш матеріал
Виготовлення внутрішньої інформації
Як уже мовилося, ми виходимо з тієї концепції, що ж-стика є не лише діяльністю по перенесенню зовнішньої інформації від індивідуальних джерел до масової аудиторії, але й способом виготовлення внутрішньої інформації. Внутрішня інформація створюється не всіма ж-стами, а лише тими, хто виконує спеціальну роль оглядача, нарисовця, есеїста. Це ж-сти особливо визначного рівня, що досягли великого авторитету в своїх виданнях, чиє слово, думка н позиція цінуються так само високо, як і думка спеціаліста в тій чи іншій галузі суспільного життя.
П-стика є вершинним явищем ж-стики, ії серцевиною, стрижнем. Вона потребує особливо високого рівня оволодіння фаховим мистецтвом, найповніше задовольняє функції і завдання ж-стики: бути історією сучасності, впливати на практику суспільно-політичного життя. Далеко не кожний працівник мас-медіа може стати п-стом, — для цього потрібний особливо яскравий талант, великий власний життєвий досвід, глибокі знання в різних сферах дійсності, блискучий, зрозумілий мільйонам стиль.
Слово "п-стика" виникло в німецькій мові, що в перекладі означає — "суспільний, народний". П-стика — це своєрідний тип творчосгі, предметом котрого є актуальні явища й важливі питання поточного життя суспільства, а м-д їх освоєння характеризується поєднанням логічно абстрактного й конкретно-образного мислення, внаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність (п-стичний твір), спрямована на дослідження, узагальнення й пояснення явищ життя, з метою впливу на громадську думку й суспільну свідомість.Підкреслюються такі головні функції п-стики: 1)формувати громадську думку, 2)викликати зміни або консервувати в суспільній свідомості критерії та оцінки соціальних подій.Об'єкт п-стики — уся реальна дійсність у складності и розмаїтті виявів. Предмет п-стики — це соціальна дійсність, суспільно-політичний аспект виробничих, економічних, моральних, мистецьких, наукових, духовних та інших явищ життя і проблем.
Ж-стика вбирає в себе всього розмаїтій людських відносин, будучи гнучким відгуком на сучасність, способом її оперативного відображення й пізнання, маючи можливість практично бездоганного охоплення невичерпно багатої дійсності. Ці можливості ж-стики реалізуються в п-стиці.
В основі праці п-ста — відкриття суспільних колізій, аналіз суперечностей, виявлення проблемної ситуації. Виникають такі завдання:
віднайдення "первісних фактів", тобто встановлення сукупності фактів, що породжують проблему;
вироблення гіпотези "первісних фактів", припущення про їхні причини, значення, місце в сусп.житті;
дослідження проблемної ситуації, збирання додаткової інформації, так званих "вторинних фактів" через вивчення документів і джерел,
перевірка гіпотези "первісних фактів", встановлення хронологічного перебігу подій, причиново-наслідкових зв'язків, генезису, структури і т. ін. явища;
створення остаточної концепції, перехід від гіпотези до пояснюючої теорії, тобто вироблення розуміння й оцінки явища чи події
Вимисел у п-стиці тісно пов'язаний з фактами реальної дійсності, а художні образи — з авторськими міркуваннями, утвердженням певної тенденції. Роздуми про конкретні факти дійсності, дати, цифри, імена реально існуючих осіб спричинюють те, що образи п-стичних творів сприймаються як одиничні, подібні до конкретних реальних осіб, на відміну від образів художніх творів, які розцінюються читачем як узагальнення багатьох подібних явищ.
Тема п-стичного твору — це не тільки предмет відображення, але й проблема, яку автор побачив у ньому, його оцінки й концепція порушеного питання. Ідея п-стичного твору мусить бути вербалізована, тобто словесно виражена у вигляді висновку, дефініції чи формули. Вона повинна бути сформульована логічно чітко, однозначно і не допускати множинності витлумачень.
У п-стиці існують такі тиші конфліктів:
1. Обставинні, які відображають боротьбу людини з обставинами життя, причому обставини можуть мати як природний, так і соціальний характер, можуть бути об'єктивними, так і суб'єктивними.
2. Міжперсонажні конфлікти. Це такі зіткнення, у яких чітко окреслені дві протидіючі сторони, кожна з яких представлена колективом ;або окремими особами, що переслідують власні цілі та інтереси.
3. Внутрішньо-психологічні конфлікти. До їх числа належать такі, які розгортаються в свідомості людини між різними сторонами її характеру чи спонукальними векторами. Найпоширенішими різновидами внутрішньо-психологічного конфлікту є конфлікт між почуттями і розумом, правом і обов'язком.
П-стичні конфлікти, як правило, не допускають однополюсності, є завжди двополюсними. Якщо в п-стичному творі зображені негативні факти й картини дійсності, то рано чи пізно має з’явитися автор, який виступить із відкритим засудженням зображуваного Своєрідність п-стичного конфлікту — у коментуванні його автором-оповідачем, у недвозначному витлумаченні його.
Зрозуміло, що газета чи журнал не можуть орієнтуватися лише на п-стику, — певне місце на їхніх сторінках мусить бути відведене й інформаційним жанрам, стислій, некоментованій інформації. П-стика — це ніби важка артилерія, що далеко не завжди використовується в бойових діях і яку залучають для розв'язання стратегічних завдань