45. Об’єктивна реальність і шляхи її відображення в ж. Задум, тема, концепція, ідея твору.

Правдивість, об’єктивність – найсуттєвіший принцип ж-стики. Щоб бути правдивою, ж-стиці потрібні певні об'єктивні передумови: політичні, економічні, правові. Вони вивчаються, аналізуються у процесі розгляду місця і ролі ЗМІ у політичній структурі суспільства, їх функцій і принципів.

Був час, коли всі ці питання вирішувались дуже просто. Найголовнішим принципом ж-стики вважався принцип партійності. Об'єктивність, правдивість були поняттями похідними. Вони повинні були вписуватись у партійність, тобто відверте і беззастережне служіння партії.

Суспільство наше й досі не може здолати старого підходу до соціальних явищ. У свідомості людей дуже живучий погляд на ж-стику як на прислужницю відповідних соціальних груп, партій. Все зумовлене нерозумінням і небажанням внутрішньо сприйняти демократію, яка органічно передбачає інакомислення і плюралізм

І тут необхідно поставити питання про об'єктивність і позицію ж-ста. Позиція ж-ста означає ставлення до явища, яке виявляється насамперед у відборі того, що відображається. Однак абсолютно об'єктивно відтворювати складні явища життя неможливо. Елемент оцінки є уже в тому, що ж-ст саме це явище чи цей, а не інший, факт вважає гідним суспільної уваги. Ж-ст виявляє значущість відображуваних подій, співвідносячи з нормативними уявленнями, ідеалами окремої особистості, певних соціаль­них груп і суспільства в цілому. Однак це не означає, що ж-ст обо­в'язково має спотворювати, перекручувати, замовчувати. Сама природа його професії потребує бути максимально об'єктивним, правдивим.

Некоментована, всебічно і системно подана інформація справді є одним із шляхів об'єктивного і точного, неупередженого відтворення дійсності. Вона потребує неабиякого вміння, чуття, напруження думки. Але все це залишається, так би мовити, за рядками тексту. В самому ж тексті мінімум власних думок, оцінок, суджень. Така позиція - природний протест нової пострадянської ж-стики проти комуністичної преси, яка була ж-стикою без інформації, була за певними винятками квазіп-стикою, аж надто суб'єктивною, менторською, бездоказовою, директивною, догматичною, в основі своїй брехливою.

Фактологічна ж-стика має низку безсумнівних переваг. Вона дає загальне уявлення про те, що відбувається у світі, використовуючи насамперед факт. Він завжди багатший, багатозначніший, аніж будь-яке судження. Водночас якими б достовірними й обширними за обсягами не були факти, вони можуть нічого не говорити про сутність процесів та явищ. Окрім того, часто нагромадження найрізноманітніших фактів може не прояснювати, а затемнювати справжню суть речей, що нині простежується в глобальних масштабах. З іншого боку, чесно відібрана, проаналізована фактологічна інформація справді може багато сказати про світ і час й водночас таїти у собі потенціальну можливість маніпуляції з допомогою фактів.

Отже, у кінцевому підсумку принцип правдивості ж-стики реалізується тими особистостями, які в ній працюють. Дуже багато залежить під їхнього професіоналізму, громадянської мужності, таланту. Однак ж-ст, більше, ніж учений чи письменник, залежить від оточення, під вищезазначених політичних та економічних умов. Бути правдивим, вільним у своїх судженнях ж-стові заважає його економічна залежність, елементарна бідність, неможливість отримувати за свою працю належну винагороду. ЗМІ досі залишаються маріонетками економічних груп і політиків. Переслідування, відверті і приховані, з боку влади ведуть, як свідчить досвід, до прямого знищення окремих видань, програм, каналів. Ж-стові важливо усвідомити відмінність залежності публічного слова від партії, влади, системи управління і того, що умовно можна назвати вільним капіталом. Тільки незалежна ж-стика і незалежні ж-сти здатні утверджувати загальнолюдські, гуманістичні ідеали. Теоретики ж-стики, п-сти, політологи, філософи дедалі більше переконуються у тому, що людство може врятувати лише гуманізм. Він трактує людину як мірило всіх цінностей, передбачає реалізацію прав і свобод людини, уникнення протистоянь різних соціальних груп, партій, націй, конфесій, спільну боротьбу людства за виживання в умовах глобальних екологічних проблем.

Отже, питання об'єктивного відображення життєвої реальності ж-стикою є досить складним. Ж-стика по гарячих слідах відтворює по­точні події у вигляді відповідних потоків подієвої інформації, більш чи менш глибоко тлумачить події й актуальні у певний час факти. На шляху правдивості у відтворенні цих подій і явищ наявна ціла низка об'єктивних і суб'єктивних перешкод. Вирішальне значення у поданні об'єктивної, чесної інформації має ж-ст. Дуже багато залежить від його сумління, громадянської мужності говорити правду, від компетентності й професіоналізму.

Створення ж-го тексту завжди обумовлене низкою взаємопов’язаних творчих мислених процесів, від яких залежить успіх майбутнього твору. У ж-сттці виділяють певні етапи творчого процесу, основними серед них є зародження задуму твору, збір, нагромадження систематизація й вивчення матеріалу і його обдумування (формування теми, створення концепції, ознайомлення з життєвим явищем чи зустрічі з людьми тощо), визрівання й утілення задуму в матеріальну форму, творче осяяння – відкриття, той щасливий момент, який може з’явитись після великих мук і вагань – написання твору, а також перевірка правдивості отриманих результатів, остаточне саморедагування тексту.

Деякі дослідники виділяють такий крок творчого процесу, як соціальна дія твору, тобто практичні й політичні результати твору. Особливо актуальним цей етап творчості був у більшовицькі часи.

Детально зупинимося на найважливіших етапах створення ж-го тексту.

Джерела задуму: враження від життя, спілкування, розмови з цікавими людьми, документи, пошта й телефонні повідомлення читачів, конференції, офіційні зустрічі. Іноді задум є результатом роботи редактора. Отже, ж-стський задум можна звести до двох видів: редакційного замовлення й вільного зародження задуму.

Із ж-стського задуму виростає тема твору, як процес його глибинного осмислення, заповнення додатковою інформацією, фактами, думками. Тема літературного твору – це певне коло життєвих явищ і пов’язаних і ними проблем. Так, у творах інформаційних повідомляється й пояснюється певна система новин, у цьому випадку факт і тема збігаються. В аналітичних творах, окрім подієвої інформації порушується певна проблема, робитися спроба дати відповідь на певні питання, які хвилюють громадськість.

Концепція є своєрідною гіпотезою, версією можливого тлумачення фактів і явищ. Певна конц. зазвичай народжується у автора ще до детального ознайомлення з фактами. Концепція чи версія – це попереднє бачення проблеми, можливого її розв’язання. Саме попереднє продумування майбутнього твору дає змогу авторові знаходити потрібні сюжетні ходи, деталі й образи.

Ідея, як відомо, головна думка твору, яка залежно від його природи, має свій характер і способи вираження. Так ідея п-стичного твору – це своєрідний висновок, поданий у понятійній чи образно-понятійній формі. Саме ідея твору допомагає формуванню поглядів, установок до дії ,вчинків, тобто сприяє соціальній акції.