29. Динаміка розвитку інформаційних і аналітичних жанрів

Жанр - найбільш консервативний елемент форми літературного твору. Він стабільний за основою, структурою. Той чи інший твір несе у собі генетично закладену жанрову пам'ять. Зберігаючи певні визначальні жанрові риси, жанри не можуть не зазнавати певних модифікацій. Ці зміни залежать від багатьох причин. Перша причина суб'єктивна, авторська. Чим талановиті­ший, самобутніший автор, тим оригінальніший його твір не тільки за змістом, але й за формою, зокрема, жанротворчістю. У ж-стиці, в усякому разі в елементарних інформаційних її жан­рах, авторське начало не так помітне, не настільки індивідуальне. Однак во­но стає дедалі відчутніше з ускладненням жанрових форм п-стики. Друга причина об'єктивна. Вона пов'язана з тими епо­хальними суспільними змінами кінця XX століття, яке ознаменувалося роз­валом тоталітарної системи, утворенням на території колишньої імперії нових постсоціалістичних держав, інтенсивних культурних зв'язків із Захо­дом, впливом традицій європейської та американської ж-стики, особливо у сфері телебачення.

Умовно можна виділити три періоди суттєвих змін у колишній радян­ській ж-стиці. Перший – у період так званої хрущовської відлиги. Збері­гаючи повний контроль і повну монополію над засобами масової пропаган­ди, партійна верхівка під тиском самого життя змушена була піти на певні зовнішні зміни, які стосувалися розширення тематики і суто формального обличчя преси. У газетах, у яких за сталінських часів, окрім директивних передовиць, кореспонденцій про трудові подвиги, зрідка фейлетону чи портретного нарису про героїв-правофлангових п'ятирічки, спеціально підібраних і дистильованих повідомлень про події міжнародного житія, добірок про боротьбу за мир, почали з'являтися живі репортажі (появу репортажу і репортера, які до того вважались буржуазними забаганками, сприймали як ж-стський подвиг), добірки неорганізованих спеціальних листів, полемічні виступи тощо. Газети, як і радіопередачі, стали різноманітнішими за формою, версткою.

Другий період пов'язаний із серйозними соціально-політичними зміна­ми - перебудовою. Вона збігається із духовним і на­ціональним відродженням суспільства. На цей час припадає уже згадуване, небачене навіть у міжнародних масштабах піднесення періодики, своєрідний бум ЗМІ, величезне зростання їхнього авторитету і відповідно тиражів, популярності. Для ЗМІ характерним стає вільнодумство, небажання піддаватись будь-якому контролю, дискусійний, мітинговий стиль, категоричність і без­компромісність суджень. У жанровому плані хотілось би звернути увагу на одну деталь. Один з найнудніших свого часу жанрів - звіт - стає чи не найпопулярнішим у газеті й особливо на телебаченні. Багатополосні звіти із мітингів, зборів, засідань оновлених рад, їх прямі трансляції читалися і дивилися як найзахоплюючіші романи, невигадані спектаклі, драми і трагедії. Аудиторія із здиву­ванням буквально поглинає раніше невідомі історичні документи, статті на теми далекого і недалекого минулого.

З часом настає пора протве­резіння, спаду популярності, однак у змістовний і навіть жанровий код сучасної ж-стики не може не вписатись все те, що було у так спрощено і схематично відтвореному минулому. Як не може не вписатись туди вплив західних мас-медіа, досвід яких стає щораз доступнішим, зокрема завдяки Інтернету. Усе це не могло не вплинути на жанрово-стилістичну струк­туру сучасної ж-стики. На перший план висуваються такі безумовно позитивні загальні тенденції сучасної ж-стики, як зміцнення інформаційної основи ЗМІ та посилення діалогічності.

В останні десятиліття ж-стика почала нарощувати інформаційні м'язи, інформаційну культуру. Інформаційні програми українського радіо, телебачення йдуть із залученням усіх форм оперативного інформування. Та було б передчасним стверджувати про бездоганну інформаційну службу. Ніяк не пропорційним є спів­відношення тих, хто здобуває, і тих, хто користується переказом уже зібраної й обробленої інформації. З огляду на це інформація тематично вузька й одноманітна, не завжди достовірна і точна.

Зміни у соціально-політичному мисленні зумовили надання переваги діалогічним формам ж-стики перед монологічними. Мова йде не тільки про домінування інтерв'ю як жанру, але й про пряме переростання інтерв'ю у розгорнений діалог, а також про діалогізацію самого процесу спілкування з аудиторію, чому сприяє і редакційна пошта, і ширша організаторська робота,.

Помітним стало посилення аналітичного пафосу газет, особливо популяр­них нині тижневиків. На жаль, це не є ще нормою. Найпершою пере­думовою цього процесу є поглиблення компетентності, залучення до розмо­ви авторитетних людей, фахівців, унаслідок чого у пресі, особливо у тиж­невиках, а також на радіо і телебаченні з'являються цікаві та повчальні діа­логи, в основі яких певна колізія, зіткнення думок, елементи драматичної дії. За наявності тенденції до лаконізму, якої нам ще так бракує, у кращих газетах час від часу з'являються великі за обсягом дослідження тієї чи іншої проблеми.

Не можна не помітити і своєрідного мораторію на певні популярні колись жанри або їх трансформацію. Маємо на увазі насамперед огляд пре­си, нарис, а також фейлетон. Огляд преси існує сьогодні переважно на радіо у вигляді дуже стислих повідомлень найважливіших виступів провідних українських чи закордонних видань із обов'язковим цитуванням найважливіших, найоригінальніших місць окремих публікацій.

У сучасних українських, як і, до речі, закордонних мас-медіа, майже зник традиційний портретний нарис. Натомість щоразу популярнішим стає політичний портрет. Також зник фейле­тон. Можливо, це пояснюється тим, що фейлетоністи, сатирики у період відомих заборон широко вдавалися до езопівської мови. Можливість го­ворити відкритим текстом привела до зміни акцентів, до прямої, не опо­середкованої вигадкою критики.

Досить помітними у сучасних ЗМІ є есеїстичні тенденції. Зрозуміло, що тон тут задають такі майстри цієї невимушеної, асоціативної розмови із глибоким філософським підтекстом, як Є. Сверстюк, М. Маринович, О. Забужко, М. Рябчук, Ю. Андрухович, Ю. Покальчук, В. Яворівський.

Нарешті, серйозних жанрових змін зазнає ж-стика під впливом бурхливого розвитку електронних, а останнім часом ще й комп'ютерних систем масового інформування. Телебачення, скажімо, щораз ширше використовує можливості зображення, експлуатуючи давно відомий принцип: краще раз побачити, ніж кілька разів почути. За легкістю і приємністю сприймання воно домінує. Телебачення стало практично монопольним у багатьох видах репортажу, зокрема футбольного. Газетний звіт про футбольний матч фак­тично перестав бути у часовому та й у змістовному вимірі звітом у первіс­ному значенні слова. Він дедалі більше потребує аналізу, вміння побачити і зрозуміти те, чого не бачить пересічний глядач, компетентного судження, пошуків причин, а не констатації того, що глядач уже побачив на екрані.

З огляду на природу друкованого слова, вона повинна бути точнішою, детальнішою, достовірнішою, документованішою. Друкована інформація має і може містити значно більший елемент аналізу, зіставлення, стислого і дотепного коментування. Постійне розширення і збільшення потоків інформації вимагає стислос­ті, лаконізму, оперативності. Йдеться насамперед про активізацію інформаційних жанрів, про вміння швидко, коротко й яскраво розповісти про найважливіші проблеми дня. Значний досвід у цій справі набутий ТСН, кращими комерційними радіо- і телестанціями..