5. Репресивні заходи російського уряду проти українського слова

Появі Валуєвського циркуляра 1863 р., який остаточно законодавчо закріпив заборону УЖ в Росії, передували кілька важливих суспільно-політичних чинників:

1. українське відродження, яке розпочалося наприкінці 1850-х рр. унаслідок загальнополітичного потепління в Росії, пов’язаного з «епохою великих реформ»

2. виникнення громад, як протопартійних об’єднань свідомих українців

3. заснування недільних шкіл для народу з укр. мовою навчання

4. активізація творчої діяльності укр. письменників і укр. книговидавництва

5. перехід у ж-стиці від ненадійних і несталих альманахових спроб до до справжніх періодичних видань

Процес укр. відродження загрожував цілісності й неподільності Росії, з погляду імперського мислення він повинен бути негайно зупинений. А відтак, російське громадянство починає схиляти до цього уряд.

18 липня 1863р. з’явилося за № 364 «по Височайшому повелінню» «таємно» розпорядження міністра внутрішніх справ міністру народної освіти «Про книги, що видаються для народу малоросійським наріччям». Воно увійшло в історію як «Валуєвський циркуляр (обіжник)». Він зводиться до таких положень:

1. Під виглядом поширення освіти твори сполітизованої малоросійської літератури, зорієнтовані на «масу неосвічену»переслідують злочинні політичні задуми (сепаратизм).

2. «Ніякої особливої малоросійської мова не було, немає і бути не може… наріччя, використовуване простолюдом, є та ж сама російська мова, тільки попсована впливом на неї Польщі»

3. По цензурному відомству віддавався такий наказ:

- друкувати укр. мовою тільки твори художньої літератури

- заборонити пропускання книжок укр. мовою а) духовного змісту, б) навчальних, в)призначених для початкового читання народу.

Дане розпорядження віддавалось як тимчасове. Після Валуєвського циркуляра під забороною опинилася УЖ в Росії. За доносом М.Юзефовича в Петербурзі була скликана надзвичайна комісія «для пресечения украинофильской деятельности» за участю міністра внутрішніх справ, міністра народної освіти, оберпрокурора Синоду, головного начальника ІІІ відділу і самого М.Юзефовича. На підставі записки М.Юзефовича, тобто самого доносу, ця комісія підготувала Емський указ (30 травня 1876 р м.Емськ). Він оголошував:

1. Заборону на ввезення у межі імперії україномовної продукції

2. Заборонити друк україномовних творів і перекладів окрім: а) історичних документів і пам’яток, б) творів красного письменства

3. Заборонити різні сценічні вистави і читання укр. мовою, а також друкування нею ж текстів до музичних нот

До Емського указу наступний російський імператор Олександр ІІІ 8жовтня 1881 р. вніс незначні доповнення, які робили умови існування укр. слова взагалі нестерпимими, вносили його поза рамки виживання.

6. Москвофільська ж-стика

Історичні передумови. Після заборони Рос. урядом УЖ переноситься до формування на теренах Австро-угорської України. Галичина, що перебувала у складі Польщі наприкінці ХІХ ст. мала:

1. брак світської освіти, відсутність інтелігенції;

2. вища верства – духовенство – робила державу реакційною;

3. уніатство виокремлювало себе з широких кіл європейської спільноти;

4. українці були оточені народами, які не визнавали їхньої національної самобутності.

У 1848 р. внаслідок революційних перетворень Галичина набуває відносної самостійності. Створено ГРР (Головну Руську Раду), що увійшла в історію УЖ як перша політик. організація, що мала власний друкований орган - газету «Зоря Галицька». Перший номер – 15 травня 1848 р. в день скасування панщини. Газета друкувала відозви, ухвали ГРР, формувала громадську думку. ГРР ліквідовано у 1851 р.

Москвофільство зародилося в Галичині як суспільно-політична течія перед революцією 1848 р. як спротив проти полонізації, мадяризації тощо. Виникає панславізм (Й.Геркель, 1826 р.) – суспільно-історична і філософська доктрина, що носить ідеї: 1. поводження усіх слов’ян як братських народів; 2. різне бачення «спільного слов’янського дому» передусім як вільної федерації рівноправних народів; 3. протистояння європейській буржуазній цивілізації; 4. взаємообмін та взаємовивчення братніх культур.

За Франком москвофільство мало форми: а. хлопське (соціальне – цар); б. язикове (творення однієї мови); в. політичне (прихильність/служіння Москві). Типологія МЖ така:

1. офіційні урядові видання: «Галичо-Рускій Вестнік» (2 липня 1849 р., Львів, М.Устиянович, 78 чисел) + додатки «Отечественний сборник», «Домова школка» тощо. Низькопробні, видані старою кирилицею, призначені для інформування про поточні події.

2. загальні, суспільно-політичні якісні видання:

- «Зоря Галицька» (з 1850 р. Ставропігійний інститут)

редагували – Павенцький, Вагилевич, Головацький, Гушалевич та ін.; мала інформаційну домінанту, але друкувала і худ.твори відомих письменників. Значення: 1. перша українська газета за змістом, мовою; 2. відбила особливості існування народу; 3. формувала громадську думку; 4.еволюціонувала від політичної до науково-літературної; 5. репрезентувала молодий український рух; 6. декларувала найважливіші політичні вимоги і засади; 7.публікувала офіційні документи; 8.публікувала вперше твори Галицьких письменників; 9. формувала нац.свідомість у польськомовному середовищі; 10.п-стика, критика, наука, переклади; 11.вироблення літературної мови; 12.перші редакторські спроби на укр. ґрунті; 13.виховала читача.

- газета «Новини» (1849 р., Іван Гушалевич, 27 чисел).

- «Слово» (1861 р., Львів, Б. Дідицький)

громадсько-політична газета широко друкувала літ. твори, виходила 2-3 рази на тиждень. Редактори – Богдан Дідицький, В.Площанський. З 1876 р. – на утриманні російського уряду. Значення: 1.напочатку виражала всеукраїнську громадську позицію; 2.справжня українська політична газета; 3.розбудження галицької громадської думки; 4.співпраця з Ю.Федьковичем, дебюти Романчика, Заревича й ін.; 5.москвофільська позиція призвела д деградації; 6.занепад газети засвідчив занепад москвофільства.

- двотижневик «Русская рада» і ілюстрований журнал для селян «Наука» (1871-1912, 1871-1876, священник Іван Наумович).

- журнал «Русска правда» - «Православная Буковина» (1888-1904, Відень-Чернівці, Г.Купчанко і К.Козаркевич, В.Козарищук,68 чисел).

- двотижнева газета «Пролом» (1880, Й.Марков) - «Новий пролом» (1883-87) – «Червоная Русь» (88-91) – «Галицкая Русь» (91-92) – «Галичанин» (1893-1913)

3. літературно-наукові часописи: «Пчола» (7 травня – 3 вересня 1849 р., І. Гушалевич, 19 чисел, гражданка) «Семейная Бібліотека» (1855-56, Я.Головацький, С.Шехович, низький рівень), щотижнева літературно-наукова газета «Боян» (1 квітня-14 грудня 1867 р., В.Стебельський, Л.Михалевич, ідеалізація Росії); літературно-науковий двотижневик «Родимый листок» (1879-82, Чернівці, священник Микола Огоновський, двомовний рос.-укр.).

4. спеціалізовані часописи, фахові та призначені певній темі чи аудиторії:

педагогічні газети і журнали – «Дом и школа» (січень 1863-64, І.Гушалевич,61 номер, історія, фольклор, мова) «Школа» (1865, Львів, С.Шехович, 7 чисел); щотижнева газета «Учитель» (1869-1974, Львів, М.Клемертович, + додаток «Ластівка»); «Газета школьна» (1875-79, Львів, О.Партицький).

релігійні часописи – «Слово Боже» (1879-81, І.Наумович)

фахова наукова – щорічник «Временник Института ставропігійського с месяцословом» (1864-1939, наукові статті); «Вестник Народного Дома» (1883-1914, Львів); «Науковий сборник» - «Літературний Сборник» - «Літературно-науковий сборник» (1865-1908, Галицько-Руська Матиця)

гумористично-сатиричний журнал «Страхопуд» (1863-68, Відень, Й.Ливчак, 2 рази на місяць, відроджено 1872-1873 у Львові Стебельським, у 1880-82 – С. Лабашем, 1886-1905 – О.Мончаловським)

жіночі часописи – «Лада» (1853, С.Шехович, 15 номерів), «Русалка» (24 числа).