30. Художньо-п-стичні жанри

До художньо-п-стичних жанрів належать такі жанри, як замальовка, нарис, есе, фейлетон, памфлет. Прийнято досі вживати для назви цієї групи творів термін "художньо-публіциспічні жанри". Це не зовсім справедливо, оскільки художня п-стика є лише одним з її різновидів. Не меншу роль у ж-стиці відіграють політична та наукова п-стика.

Родовими ознаками п-стичних жанрів є

1)вихід на перший план вражень автора від розглянутих фактів, його оцінки їх;

2)домінантне значення суб'єктивних міркувань, авторської думки;

3)організаційна роль образного ряду, у якому пріоритетне значення набуває образ автора-п-ста, поданий з ліричною прямолінійністю як "Я";

4) проведення певної філософської (ідеологічної, моральної) концепції, яка має самодостатнє значення і використовує різні типи аргументів, включно з фактичними.

Замальовка — найбільш компактний жанр художньої п-стики, у якому висловлені враження автора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визначною семантикою, підносячи (звичайно ж, суб'єктивно) її значення

Нарис — центральний жанр п-стики, що передбачає опера­тивний відгук на подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї людей регіону своєї й чужої країни. Нарис – худ.-публ. жанр, у якому досліджуються реальні життєві явища через людські долі та характеристики з метою впливу на соціальну практику, формування особистості, її орієнтації у системі соціально-політичних та духовних цінностей. Типологія нарису включає в себе портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний та інші. Головна особливість нарису — широке використання в ньому елементів художнього мислення. Автор змальовує певне явище „з натури”. Конфлікт – як зіткнення персонажів – носіїв думок, образ – наближ. До художньої літератури, образ-персонаж

Есе — жанр, у якому вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно й індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема. Властива п-стична суб’єктивність викладу, асоціативна форма розповіді, вільна будова

Фейлетон— сатиричний жанр п-стики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом є художній образ. На відміну від памфлету, що висвітлює політичні події, фейлетон – ще й побутові, моральні взаємини. Вирізняють белетристичний (худ.літ.)та п-стичний фейлетон

Памфлет — сатиричний жанр п-стики різко викривального характеру, в якому сатира переростає в сарказм, цілковите заперечення предмету відображення. Висвітлює політичні події. Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викриття значного суспільного явища (важливої соціальної події, видатного державного або громадського діяча).

31. Письменницька п-стика

Слово «п-стика» (з лат.- суспільний, народний) прийшло до нас з німецької, звідки було запозичене також польською, російською, болгарською та ін. мовами. Зокрема, в українській, мабуть, одним з перших його широко почав вживати І.Франко. Із поширенням письма п-стика фіксується з допомогою знаків, із винайденням друкарського верстата набуває масового поширення, не припиняючи усного функціонування.

Доцільно розрізняти п-стику у широкому і вузькому значенні, професійно-ж-стському значенні слова. П-стика в широкому значенні слова охоплює всі публічні виступи на актуальні суспільно-політичні теми, а отже, майже всі ж-стські виступи. Без сумніву, п-стика – своєрідна ділянка духовної культури, вид творчої діяльності, вираженої у живому і писаному слові, звуці, зображенні. Вона споріднена з наукою, мистецтвом, філософією, релігією, але не є, як каже М.Шлемкевич, жодною з них. Й.Лось дає таке визначення :“П-стика – це словесна сфера моделювання свідомості, вияв незгасної активності, динамізму людського духу, політичне і морально-філософське освоєння історії та актуальної суспільної практики, всеохоплюючий засіб формування особистості, площа вияву інтересів і вартостей людей, суспільних груп і націй, втілення їх культурної ідентичності”.

П-стика у вузькому значенні слова, власне п-стика – своєрідний вид літературної творчості з певними, властивими їй особливостями і внутрішніми закономірностями. П-стика як один із потоків мас-медійної інформації виконує головні функції ЗМІ – оперативне інформування, тлумачення подій і фактів, вираження і формування громадської думки, масової свідомості, управління соціальними процесами тощо. Ці завдання вона реалізує шляхом прямого впливу на свідомість людей, шляхом формування відповідних поглядів, соціальних устоновок. Об’єктом п-стики є реальна суспільна дійсність у всій її складності й взаємозв’язках. Предмет же п-стики – соціальні стосунки між людьми, соціально-політичний, людинознавчий аспект виробничих, економічних, морально-етичних, мистецьких явищ. Тема ж п-стичного твору – не тільки об’єкт відображення, але й певна проблема; у змісті п-стичного твору домінує програма суб’єкта над програмою об’єкта. Для письменника-п-ста головне: вміння оригінально мислити, вміння висловлювати думку дохідливо, популярно, образно, у творчому м-ді поєднувати прийоми теоретичного і конкретно-образного мислення з елементами художнього мислення, поєднувати раціональне й емоційне, сплав поняття та образу, переконати читача, зробити його своїм однодумцем.

Отже, п-стика – це твори, в яких оперативно досліджуються й узагальнюються з особистих, групових, державних, загальнолюдських позицій актуальні факти та явища з метою впливу на громадську думку, суспільну свідомість, а відтак на соціальну практику. П-ст вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного і конкретно-образного мислення, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність.

Письменницька п-стика змушена пристосовуватися до інформаційної ситуації у світі, психології сучасної аудиторії, яка не терпить багатослів’я, занудних повчань і моралізаторства. Мусить змінюватись сутнісний характер п-стики. Вижити може лише інформаційно насичена, добре аргументована, лаконічна, захоплююча своїм дослідницьким пафосом і яскравою образністю п-стика.

Письменник-п-ст пише для свого читача, потреби якого мусить знати і враховувати.