32.Художньо-п-стичне відображення дійсності

Прикладами п-стичного твору можуть виступати тексти як монологічні, так і діалогічні за формою: журнальні статті, соціально-політичні есе, публічні виступи, політичні дебати. Призначення п-стичного тексту – повідомляючи, переконувати, впливати на маси, формувати в людей правильне відношення до суспільних проблем, повідомляти інформацію, що має суспільне-політичне значення. П-ст має право використовувати всi джерела iнформацiї, якi, на його думку, можуть допомогти читачеві краще зрозуміти ситуацію. Джерела фактичної інформації мають врівноважуватись мiж собою. Лише тодi може йти мова про об'єктивнiсть даних, якими апелює п-ст, та й взагалi про професiйний рiвень публiкацiї. Історичний досвід, сучасна літературні практика дають нам підстави говорити про певні загальні закономірності творення п-стичних типів. Їх своєрідність, насамперед у тому, що автор ніби перетворює мисль у живу постать. По-друге, художні прийоми, до яких вдається п-ст, дуже економні й лаконічні. Автор наносить лише окремі штрихи, виділяючи суттєве, характерне, властиве багатьом людям даного типу. В п-стиці це часто збірний, але безіменний тип. По-третє, в епічному, драматургічному творі типовий характер самохарактеризується, проявляє себе у дії, вчинках. Художник його зображує. П-ст же у своєрідний спосіб його описує. Образність — один з ресурсів п-стики. Як це не парадоксально, але із поліпшенням стану ЗМІ, розширенням можливостей творчості, якість п-стичного письма, його образності зокрема, не поліпшилась, а навіть погіршилася. Явне посилення оперативності ж-стики не сприяє поліпшенню її літературної досконалості. Зокрема й образності. Відмінною рисою сучасної п-стики є постійне розширення арсеналу художньо-виразних засобів, покликаних найяскравіше висвітити той або інший факт або явище дійсності. Найважливішим елементом п-стичного твору (особливо в таких художньо-п-стичних жанрах, як нарис, фейлетон, памфлет) виступає п-стичний образ, в основі якого лежить художньо-естетичний характер відображення дійсності. Образи п-стики володіють синтетичною природою. З одного боку, в них сильно плотсько-емоційний початок, а з іншої – логіко-понятійне. Образна інфраструктура будь-якого жанру художньої п-стики має тенденцію до постійного розширення і оновлення. Щоб показати, з яких компонентів шикується п-стичний образ, звернемося до нарису як одному з найцікавіших і ємких жанрів ж-стики. Природа сучасного нарису дуже складна. Вона багато в чому обумовлена синтетичним характером даного жанру ж-стики, активної продуктивно-творчої взаємодії, що знаходиться в зоні, з літературою, мистецтвом і наукою. У сучасному нарисі інтегруються різні способи відображення соціальної дійсності, використовуються різноманітні літературні форми, застосовується дослідницький підхід у вивченні людини, нарешті, постійно виробляються нові м-ди художнього і п-стичного аналізу. Специфіка художності виявляється в нарисі і в образному осмисленні фактів, і в особливих способах актуалізації авторської індивідуальності, і в характері прояву різних естетичних початків, пов'язаних з відбором конкретних художніх прийомів, із способом образного збагнення миру і з поетикою документального листа. Таким чином, щоб створити повноцінний п-стичний образ, необхідно не тільки включитися в пізнавальний процес, але і образно осмислити навколишній світ залежно від творчих завдань, що стоять перед ним. Різні уявлення про реальність, враження, емоції, ідеї є основними джерелами виникнення різноманітних розумових образів. Але слід відрізняти психічний образ від образу як естетичної категорії – з одного боку, а з іншої – художні образи від п-стичних. Психічні образи дозволяють людині встановити внутрішні зв'язки з багатовимірною дійсністю. Художні образи формують емоційний стан людини, складають підгрунтя впливу п-стичного тексту.