3. Українська альмонахова ж (література) 1830-1840 рр.

Харківська школа романтиків На рубежі 1825 і 1826 року в Росії розпочалася нова епоха, зміст якої визначався страхом царського уряду перед можливими новими повстаннями. 1826 – «Цензурний устав» (на етико-політичне відділення Харківського університету вступають разом з Ізмаїлом Срезневським чотири його давні товариші, знайомі ще з приватного пансіону Г. М. Коваленка: І. В. Розковшенко. О. Г. Шпигоцький та брати О. С. та Ф. С. Євецькі. Усі вони виявилися людьми обдарованими, енергійними, мали потяг до літературної й наукової праці і склали те середовище, той літературно-науковий осередок, у якому заклалися паростки літературного руху, що був пізніше кваліфікований як Харківська школа романтиків. У 1830-х роках на довший чи коротший час до гуртка примикають А. Хиждеу, М. І. Костомаров, А. Л. Метлинський, В. В. Пассек, І. М. Петров, О. О. Корсун, І. Є. Бецький. Об’єднав нац.свідомих літераторів і науковців.

Головна ідея, утверджувана харківськими романтиками, полягала в захисті літературного статусу української мови, у доведенні того, що вона не є наріччям російської чи польської мов, а володіє повноцінною самостійністю. Першу оду українській мові поспівав саме І. Срезневський у статті "Погляд на пам'ятки української народної словесності. Лист до професора І. М. Снєґірьова", що вперше була опублікована в "Учених записках Императорского Московского университета" (1834, № 6). Харківські романтики інтуїтивно відчували зв’язок літератури і політики. В лютому 1830 року в виникла думка створити збірник літературних та наукових праць під назвою ''Украинский альманах".

Він мав стати першим (але не останнім) творчим звітом українських авторів, своєрідним оглядом літературних сил півдня Росії. Організатором видання став І. Срезневський у Харкові. Весна і осінь пішли на збирання матеріалу, у жовтні відправлено прохання до цензурного комітету, а в листопаді отримано дозвіл. Однак через брак коштів альманах вийшов у світ у Харкові з університетської друкарні лише у вересні наступного 1831 року. Була це невеличка книжечка на 136 сторінок, якій, однак, судилося стати первістком української альманахової ж-стики. В альманасі взяли участь А. Яковлев, П. Морачевський, П. Іноземцев, О. Афанасьєв-Чужбинський. Вагомою була участь найближчого оточення І. Срезневського - тут опубліковано твори І. Розковшенка та О. Шпигоцького. І якщо перший надрукував маловиразні російські вірші, другий помістив у книзі українські твори, які привертають увагу до нього дослідників української літератури. "Украинский альманах", незважаючи на свою зовнішню скромність і непретензійність, започаткував цілу низку подібного роду видань, мав успіх, сколихнув читаючу публіку, з симпатією налаштовану до України.

«Утренняя звезда» є наступним виданням Харківської школи романтиків. Вид. на межі 1833-1834 (у 2-х книгах) Видавець – Іван Матвійович Петров. Спочатку планувалася книжка на зразок «Українського альманаху», але в міру надходження матеріалу змінювалася й загальна концепція самого видання. Друга книга – перша в Україні укр.мовою.

«Русалка Дністровая» з’явилася 1837 році у Будапешті, підготовлено до друку «Руською трійцею». Удостоїлась 4-разового перевидання: 1910 р. - Тернополі «з нагоди столітніх уродин Маркіяна Шашкевича», 1950 і 1972 рр. - Київ (фото тип.), 1961 - Філадельфія. Під однією обкладинкою були зібрані фольклорні записи й авторські твори, вірші і проза, наукові розвідки, літературна критика, переклади. У книжці знайшли відбиток усі труднощі, що виникли перед першими авторами, що прагнули писати живою народную мовою, в справі творення літератури, адже мова «Русалки Дністрової» перебуває на ще дальшій віддалі від сучасних норм, ніж мова харківських альманахів. «Ластівка» Є. Гребінки

-- Ініціатива створення укр. періодичного видання належала Г. Квітці. Робота розгорнулась у 1838-1839рр. Мали бути додатки до журналу «Отечественные записки». А.О.Краєвський не дотримується угоди і справа видання українських додатків була провалена. Обманутий Є.Гребінка залишився з цілим портфелем вже поданих до українського часопису матеріалів, видавати який не було можливості після зміни позиції «Отеч. записок». І він видав альманах «Ластівка» (1841р. у Петербурзі як видання книговидавця Василя Полякова. Тут рішуче була заявлена ідея укр. самобутності.

Харківські альманахи «Сніп» та «Молодик» -- О.Корсун, вихованець Харківського університету, син досить заможного поміщика з Таганрога, затіяв видання малоруського зб. «Сніп», наповнив його віршами, як власними, так і співробітників. Альманах «Сніп» мав підзаголовок: «Український новорічник» (книжка для читання на новорічні святки). У відповідності до образу снопа упорядник так окреслив свою роль: «Скрутив Олександр Корсун». Після заголовку багатозначно додавалося: «Рік перший», що передбачало альманаху на періодичне видання. Третина творів – Миколи Костомарова. У цілому «Сніп» у художньому відношенні виявився слабшим за «Ластівку». У ньому були представлені твори виключно харківських авторів. М.Костомаров мав намір створити збірник, наповнений статтями, написаними по-малоруськи або дотичними до Малоросії. «Молодик» Бецького став новим оглядом сил літературного Харкова. За короткий час було видано 3 томи. Вони одночасно пройшли цензуру, 4-й том вийшов пізніше.

«Києвлянин» М.Максимовича задум - вересень 1839 р. Вийшло 3 книги: у 1840, 1841 (Києв) і 1850 (Москва). Сильна особистість невдало створила особистий альманах.