![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні
- •2. Харківська ж 1810-1820 рр.
- •3. Українська альмонахова ж (література) 1830-1840 рр.
- •4. Українська ж-стика в росії в добу «великих реформ»
- •5. Репресивні заходи російського уряду проти українського слова
- •6. Москвофільська ж-стика
- •7. Народовська ж-стика (журнали "Вечорниці", "Мета", "Нива", "Русалка"; журнал "Правда"; газети "Батьківщина" і "Діло"; журнал "Зоря").
- •8. Радикальна ж-стика
- •Комунікативна поведінка
- •Категорія адресатності
- •Конфліктні ситуації в комунікації
- •15. Зародження ж-стикознавчих досліджень в україні
- •16. Формування історико-ж-стського напрямку досліджень в срср
- •17. Узагальнення практики уж і формування її теорії в 50-90 рр.
- •21. Свобода слова і ж-стська діяльність
- •22. Загальні та спеціальні функції ж-стики
- •23. Cоціальна позиція ж-ста. Засади ж-стики
- •24. Дієвість та ефективність ж-стської діяльності
- •27. Збирання зовнішньої інформації
- •28. Загальна жанрологія і журналістика
- •29. Динаміка розвитку інформаційних і аналітичних жанрів
- •30. Художньо-п-стичні жанри
- •31. Письменницька п-стика
- •32.Художньо-п-стичне відображення дійсності
- •33.Природа публіцистичного образу, жанрові модифікації
- •35. Горизонти української світоглядної публіцистики (Концепція п-стики Миколи Шлемкевича. Пріоритет макротексту. Свобода як істина. Концептуальна п-стика. Українська традиція п-стичного тексту)
- •36. Дослідження з теорії публіцистики
- •37.Осмислення проблем ж в новітній філософії (ф.Сіберт, т.Петерсон, у.Шрамм, г.Маклюен)
- •38. Сучасна масова інформаційна ситуація (Глобалізаційні процеси та обличчя національної ж-стики. Цензурна ситуація та її найважливіші характеристики)
- •39. Пресова журналістика: історичні уроки, специфіка відображення
- •40. Фотожурналістика (Зображальна природа, види прес-фотографії, зображення і слово)
- •41. Тележурналістика (м-дологія аудіо-візуальності. Поліфонія форм. Системність твору)
- •42. Радіожурналістика. Звукове слово. Гармонія ефіру.
- •45. Об’єктивна реальність і шляхи її відображення в ж. Задум, тема, концепція, ідея твору.
- •46. Факт і його природа в ж-стиці. Факт і образ у п-стиці.
- •47. Процес написання ж-стського твору (Композиція, конфлікт, сюжет твору)
- •48. Аргументація в ж-стиці
- •49. Професійна підготовка ж-стів
- •50. Інформаційний підхід у ж-стиці (Соціальна інф-ія. Відкритість інформаційного простору. Доступ до інф-ї. Види і правила передачі інф-ї)
- •Доступ к источникам информации
- •52. Результативність ж-стської діяльності.
- •53. Стратегія і тактика ж-стської діяльності
- •54. Система національної преси. Ж-стика в системі соціальних інститутів
- •55. Психологія ж-стської творчості.
54. Система національної преси. Ж-стика в системі соціальних інститутів
Для духовного розвитку людства суспільство створює відповідні організації, служби і центри. З'являються і спеціальні канали, по яких ціннісні настанови можуть бути донесені до широких верств населення: політичні, громадські партії, організації й рухи, заклади культури, первинні формальні й неформальні групи, школа і церква, преса і телебачення, радіомовлення і кінематограф тощо.
У різних суспільних систем різний і набір засобів, каналів і м-дів духовного впливу на свідомість особи. Вибір їх залежить віл цілей, спрямованості і суті суспільного виховання. Найбільш оперативним, дохідливим і дійовим каналом формування громадськ. думки (як фундаменту духовного впливу на свідомість мас) є система ЗМІ - преса, телебач., радіо, документальне кіно, нові види аудіовізуальних комунікацій тощо.
Для нормального функціонування будь-якої соціал. системи необхідний безперервний потік інформації. Лише за умови безперервного інформаційного спілкування із зовнішнім середовищем людина здатна продуктивно мислити й активно діяти. Суч. ж-стика являє собою складну систему органів масової інформації, що дедалі ускладнюється. Система — сукупність якісно визначених елементів (зміст системи), між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія (структура системи). Її найважлив. риси - розчленованість і цілісність. Система — це єдність, що складається із взаємодіючих елементів.
Уся система ЗМІ - це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, вчень, теорій, суспільно значущ. інф-ії, виховання соціальних почуттів, звичок, спонук, намірів тощо. Система ЗМІ - це єдність відповідних компонентів, які виникають в різні історичні періоди (спочатку преса, потім кіно і радіо, і, нарешті, телебачення). ЗМІ - це своєрідна система, що охоплює періодичні друковані видання, радіо-, теле-, відеопрограми, кінохронікальні програми та ін. Суч. ж-стика як система — це сукупність усіх наявних у даний історичний момент органів масової інформації, функціонування яких спричинене суспільними потребами в інформації і попитом аудиторії. Органи масової інформації взаємодіють між собою і в цілому як єдиний соціальний інститут, якнайтісніше пов'язані з конкретно-історичним станом суспільства, що створило дану систему ж-стики. Основне призначення системи ж-стики — безперервне відображення суспільного життя в усіх його розмаїтих взаємозв'язках, суперечностях і конфліктах. А відтак ж-стика входить як елемент (складова частина) до системи вищого рівня, а саме: до системи соціальних інститутів, за допомогою яких здійснюється суспільне самоуправління, а саме суспільство існує як саморегулівна єдність.
Інформаційний простір - сукупність територій, охоплених ЗМІ певної категорії (регіональними, національними, світовими). Національний інф-ий простір – уся виготовлена, збережена, розповсюджена інф-ія, яка з допом. ЗМК сприяє націонал. консолідації, збалансуванню суспільних противаг і гармонізації політ-х, культурних, економічних стосунків, є конкурентною на внутріш. і зовн. ринках. Нац. інф-ий простір потребує законодавчого врегулювання й захисту, а його суб'єкти — державної підтримки. Інф-ний простір характеризують:
матеріальні (технологічні) можливості отримання, зберігання, підготовки, поширення інформації 2) соціально-економінні можливості доступу до інформації населення, 3) існування національної системи інформації та зв'язку з її конкретними компонентами, що визначають територію поширення інформації; 4) наявність національного законодавства в галузі інформації та зв'язку, 5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня та міжнародних і регіональних угод в галузі масової інформації.
СИСТЕМА ЗМІ: 1) друковані ЗМІ (газ., журн., щотижнев., бюлет., дайджест); 2) аудіовізуальні ЗМІ (радіо, телеб, документальне кіно тощо); 3) інформаційні служби (інформаційні агентства, рекламні бюро, прес-служба). Виокремлюють також новітні електронні ЗМІ: кабельне телебачення; відеомагнітофони; телеконференції (телемости); електронна пошта, електронні банки даних (великі комп’ютери, у яких нагромаджують і зберіг. різноманіт. інф-ю, що доступна для підключення до них через систему ЕОМ абонентів); лазерна преса; відеогазети; особливе місце – Інтернет.
ТИПОЛОГІЯ ЗМІ: 1) за регіоном розповсюдження (загальнонаціональні, регіональні, обласні, міські, районні, відомчі); 2) за тематичною спеціалізацією (універсальні / спеціалізовані); 3) за періодичністю (щоденні, щомісячні, квартальні, щорічники)