35. Горизонти української світоглядної публіцистики (Концепція п-стики Миколи Шлемкевича. Пріоритет макротексту. Свобода як істина. Концептуальна п-стика. Українська традиція п-стичного тексту)

Концепція п-стики Миколи Шлемкевича. М Шлемкевич вважає п-стикою найвпливовіші твори М. Драгоманова, політичну критику М.Грушевського, книжки Д.Донцова, Ю.Липи, В.Липинського, памфлети М.Хвильового. М. Шлемкевич порівнює сучасну йому п-стику з міфом. «П-стика – це зачатки нових кристалізацій духу і дійсності, їх передбачення і передчуття, вкладені в слово. П-стика – це дрімуча філософія, а філософія – це свідома своїх далекосяжних цілей і своїх м-дичних засад п-стика». М.Шлемкевич радить боротися з противником «яскравішим, правдивішим, гострішим поглядом», щоб у зіставленні різних поглядів, критичного аналізу, естетичних студій формувати «смак суспільства і разом з тим усвідомлювати стиль доби». Відтак через акумулювання думок різноманітність життя підкорюється одній ідеї, одному задумові, в рамках одного порядку.Говорячи про вирішальний вплив п-стики в житті українців, М.Шлемкевич вживає таке визначення:» «Своєрідна неминучість нашого духу,.. прагнення поєднати мислення і діяння, прагнення до постійної близини духа і життя». Щодо кризи цієї сфери творчості, то він називає такі причини: послаблення пафосу правди, звідси софістика 30-х років ХХст., скептицизм, ірраціоналізм, відречення від пошуків спільної мудрості – отже, переконування поступилося місцем перекрикуванню, перекривлюванню думок і слів. Рівень преси, а отже, й рівень суспільства, на думку М.Шлемкевича, піднісся б, якби у вищій школі розробляли підставові поняття, за допомогою яких ж-сти упорядкували б хаос фактів і подій, оцінювали б їх.Треба «повернути слову його достойність».

Пріоритет макротексту. Щоб примножити мудрість, треба постійно переосмислювати своє минуле, звіряти з досвідом інших народів. Це допоможе перекодовувати інформацію у знання, а знання – у розуміння. П-стика ставить метою осягнути суть події, а не відображати її офіційну версію, проаналізувати глибинні течії, плекає і загальнонародну, і вселенську солідарність, але таку, що спирається на інтенсивне духовне життя. П-ст-концептуаліст має допомогти людям пробитися до плодотворних джерел, до свого кореня, до релігійно-національної традиції.

Свобода як істина. Свобода без істини – шлях егоїзму. Адже наявність абсолютнрї, вічної та незмінної істини – основа й умова існування свободи та морального життя людини. «Людська комунікація, попри свою обмеженість, має щось від творчих діянь Бога. Ж-ст-християнин має особливе пророче покликання: він повинен чітко висловлюватися проти фальшивих ідолів сьогодення – матеріалізму, гедонізму, споживацького мислення, націоналізму, керуючись ідеалами людської гідності, любові до ворогів і абсолютної поваги до кожного людського життя від зачаття до смерті».

Концептуальна п-стика. У творчості п-стів України, Німеччини, Іспанії (Х. Ортега), Великої Британії, Франції (Астольф де Кюстін), США та інших країн бачимо непохитність у відстоюванні своїх принципів, закоріненість у спадок попередніх поколінь і в гумус првди, пошуки ефективніших моделей співжиття народів і цивілізацій, іноді – інтелектуальну зухвалість і менторство.Однак усі вони допомагають краще зрозуміти пройдений людством етап, першопричини зла, що спіткало ХХ століття – століття сатани.

Українська традиція п-стичного тексту. Український п-стичний дискурс увесь час висував на авансцену особистості, наділені певною місією. Тому постійним чинником свідомості українства мають бути видобуті з небуття такі постаті, як Євген Онацький, Іван Огієнко, Святослав Гординський та багато інших. Не було жодної животрепетної проблеми першої половини ХХ століття, яка б пройшла повз увагу п-стики. Наш обов’язок – ще раз переглянути світову драму, зібрати воєдино потужний мислительний, водночас, прогнозувальний ресурс. Мусимо зберегти усе незістарене, плодотворне, стан благоговіння, глибокої поваги до народних святинь і відшліфованих істин. Любов до правди і пізнання має домінувати.